Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №753/20120/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20120/26

провадження № 2/753/17018/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду міста Києва звернулося ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3541939 від 20.03.2023 у загальному розмірі 88 372,91 грн, яка, за розрахунком позивача, складається з 14 299,97 грн заборгованості за тілом кредиту та 74 072,94 грн заборгованості за процентами. Також позивач просить стягнути 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.03.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3541939, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 17 000,00 грн строком на 360 днів із датою погашення 14.03.2024.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання коштів, однак відповідач належним чином не виконував обов`язків щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Право вимоги до відповідача позивач обґрунтовує договором факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024, укладеним із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». За твердженням позивача, на дату відступлення права вимоги заборгованість становила 82 367,12 грн. Надалі позивач продовжив нарахування процентів у період із 23.02.2024 до 14.03.2024, унаслідок чого загальна сума заявленої заборгованості становить 88 372,91 грн.

Одночасно з позовом представник позивача подав клопотання про витребування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомостей щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , зарахування на відповідний рахунок 17 000,00 грн та виписки про рух коштів за період із 20.03.2023 до 25.03.2023 включно.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.09.2026 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано в Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) такі відомості та документи: а) інформацію, чи була платіжна картка з маскованим номером НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та чи був він власником рахунку, до якого її випущено, у період із 20.03.2023 до 25.03.2023 включно; інформацію, чи зараховувалися у зазначений період на відповідний рахунок кошти в розмірі 17 000,00 грн., із зазначенням дати, суми операції та наявних у банку відомостей про платника і призначення платежу; в) належним чином засвідчену виписку про рух коштів за рахунком відповідача, до якого випущено зазначену картку, за період із 20.03.2023 до 25.03.2023 включно. Відомості про зарахування коштів та виписку надати щодо рахунку ОСОБА_1 . Якщо зазначена картка не належала відповідачу або наданих реквізитів недостатньо для її однозначної ідентифікації, повідомити про це суд із зазначенням причин, без розкриття банківської таємниці інших клієнтів.

20.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому частково заперечив проти вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а саме щодо стягнення процентів у розмірі 74 072,94 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. На обґрунтування заперечень зазначив, що кредитний договір уклав під впливом колишнього партнера для його потреб, однак здійснював часткові платежі, унаслідок яких основна заборгованість зменшилася з 17 000,00 грн. до 14 299,97 грн. Повідомив, що 04.01.2025 звернувся до позивача із заявою про реструктуризацію заборгованості та списання штрафних санкцій, проте отримав пропозицію розстрочення всієї суми без коригування процентів, що розцінює як ухилення від досудового врегулювання спору. На підтвердження добросовісності своєї поведінки також послався на погашення заборгованостей перед іншими кредиторами на погоджених із ними умовах та доданий звіт про кредитну історію. За твердженням відповідача, строк кредитування за договором № 3541939 становив 360 днів із кінцевою датою погашення 14.03.2024. На зазначену дату сума нарахованих процентів становила 68 067,15 грн., тоді як решту процентів у розмірі 6 005,79 грн. нараховано після закінчення строку кредитування. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідач просив відмовити у стягненні цієї частини процентів. Проценти, нараховані протягом строку кредитування, вважає неспівмірними із залишком основного боргу та такими, що суперечать засадам добросовісності, розумності й справедливості, у зв`язку із чим просив зменшити їх до розумного розміру. Вимогу про відшкодування 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу вважає завищеною з огляду на типовий характер справи та наведені заперечення, тому просив відмовити в її задоволенні або істотно зменшити розмір таких витрат. До відзиву долучив матеріали щодо звернення про реструктуризацію, електронного листування з позивачем, кредитної історії та направлення відзиву позивачу.

20.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та забезпечення його участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Клопотання обґрунтував спірністю вимог щодо стягнення 74 072,94 грн. процентів і 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, необхідністю надання особистих усних пояснень, дослідження матеріалів досудового врегулювання спору, зокрема заяви про реструктуризацію заборгованості, та банківських відомостей, які, за його твердженням, витребувані судом. Посилаючись на статті 279 та 212 ЦПК України, просив призначити розгляд справи з повідомленням сторін і надати можливість дистанційної участі в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 279 України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 88 372,91 грн. Обставини укладення договору, перерахування кредиту, здійснення платежів, відступлення права вимоги та розмір заборгованості підтверджуються письмовими й електронними доказами. Відповідач у відзиві повністю виклав заперечення, подав заяву про реструктуризацію, листування та кредитний звіт. Витребувані банківські документи надійшли до суду. Клопотання не містить посилань на свідків, необхідність проведення експертизи або на інші обставини, які неможливо встановити за письмовими матеріалами. Сам по собі спір щодо правової оцінки процентів та розміру витрат на правничу допомогу не зумовлює необхідності усного розгляду. За таких обставин клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає. Оскільки судового засідання у справі не призначено, похідне клопотання про участь у такому засіданні в режимі відеоконференції також задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та їх сукупність, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтями 12, 13, 76-81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наданих позивачем договору № 3541939 від 20.03.2023, додатка до нього, паспорта споживчого кредиту, заявки, довідки про ідентифікацію та матеріалів електронного оформлення вбачається, що відповідач пройшов ідентифікацію та погодив умови кредитування в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитодавця.

Факт укладення договору та отримання кредиту відповідач у відзиві не заперечує, а його заява про реструктуризацію від 04.01.2025 містить пряме посилання на договір № 3541939 і визнання існування кредитної заборгованості.

Надання кредитних коштів підтверджується не лише листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про успішне перерахування 20.03.2023 суми 17 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , а й одержаними безпосередньо від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомостями. Банк підтвердив належність картки та рахунку відповідачу і зарахування на цей рахунок 17 000,00 грн. 20.03.2023. Тому факт надання відповідачу кредиту доведено належними, допустимими та взаємно узгодженими доказами.

Довід відповідача про оформлення кредиту під впливом колишньої партнерки не впливає на обсяг його договірних обов`язків. Відповідач не надав доказів обману, насильства, помилки, недієздатності чи іншої передбаченої законом обставини, яка могла б свідчити про недійсність його волевиявлення. Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Використання отриманих коштів в інтересах іншої особи не змінює сторони кредитного зобов`язання та не звільняє позичальника від його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2 договору визначено суму кредиту 17 000,00 грн., пунктом 1.3 - строк кредитування 360 днів та періодичність платежів кожні 30 днів. Кінцевою датою повернення кредиту є 14.03.2024. Пунктом 1.4.1 договору встановлено стандартну процентну ставку 2,00 % на день, яка застосовується в межах усього строку кредитування. Пунктом 1.4.2 передбачено знижену ставку 0,20 % на день у разі своєчасного внесення платежів у сумі не меншій за визначену графіком або часткового дострокового повернення кредиту. У договорі прямо зазначено, що в разі невиконання умов для одержання індивідуальної знижки застосовується стандартна ставка. У пункті 1.5 договору наведено орієнтовну реальну річну процентну ставку, а в пункті 1.6 - орієнтовну загальну вартість кредиту за стандартною та зниженою ставками.

Отже, умови щодо розміру ставок, передумов застосування зниженої ставки та наслідків недотримання графіка викладено визначено й узгоджено між собою. Підстав тлумачити їх як нечіткі або двозначні на користь відповідача суд не встановив.

Наданий первісним кредитодавцем розрахунок за період із 20.03.2023 до 21.02.2024 відображає щоденні нарахування, здійснені відповідачем платежі, застосування зниженої або стандартної ставки залежно від виконання умов програми лояльності, зменшення тіла кредиту на 2 700,03 грн. та сплату 23 435,98 грн. процентів. Станом на 21.02.2024 непогашеними залишилися 14 299,97 грн. тіла кредиту та 68 067,15 грн. процентів, разом 82 367,12 грн.

Розрахунок позивача за період із 23.02.2024 до 14.03.2024 здійснено за стандартною ставкою 2,00 % на день на залишок тіла кредиту 14 299,97 грн. Сума щоденного нарахування становить 285,99 грн., а за 21 день - 6 005,79 грн. Загальний розмір непогашених процентів становить 74 072,94 грн. (68 067,15 грн. + 6 005,79 грн.). Арифметичної помилки або подвійного нарахування судом не встановлено. Відповідач альтернативного розрахунку не подав і конкретних операцій у наданому позивачем розрахунку не спростував.

Посилання відповідача на те, що 6 005,79 грн. процентів нараховано після 14.03.2024, не відповідає матеріалам справи. Ці проценти нараховані виключно за період із 23.02.2024 до 14.03.2024 включно, тобто до погодженої сторонами кінцевої дати кредитування. Після 14.03.2024 договірні проценти позивачем не нараховувалися та в межах цього позову не заявлялися.

Правовий висновок про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу строку кредитування, викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не є підставою для відмови в цій частині позову, оскільки фактична передумова його застосування - нарахування процентів після завершення строку кредитування - у цій справі відсутня.

Суд також не вбачає правових підстав для зменшення процентів лише через їх співвідношення із залишком основної суми кредиту.

Проценти за користування кредитом, нараховані в межах погодженого строку кредитування, є платою за надану фінансову послугу, а не неустойкою, штрафом чи пенею. Тому правила частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення неустойки до них не застосовуються. Умови договору про процентну ставку не були визнані недійсними, а зустрічного позову про визнання відповідних умов недійсними або про зміну договору відповідач не пред`явив.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 роз`яснила, що без окремої позовної вимоги споживача суд може тлумачити на його користь нечіткі або двозначні умови договору, проте за відсутності встановленої законом нікчемності умови не вправі з власної ініціативи визнати її недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити проценти. У договорі № 3541939 суперечностей між умовами щодо процентної ставки та загальної вартості кредиту, які б вимагали тлумачення, суд не встановив.

Саме по собі значне співвідношення нарахованих процентів із залишком тіла кредиту за встановлених обставин не надає суду повноважень замість сторін визначити іншу ціну кредиту. При цьому суд ураховує, що договір укладено на 360 днів, проценти нараховувалися на фактичний залишок тіла кредиту, відповідач протягом дії договору частково виконував зобов`язання та користувався зниженою ставкою за окремі періоди, а заявлена сума не включає штрафу, пені, комісії або договірних процентів після 14.03.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024, акт приймання-передачі реєстру боржників і витяг із реєстру боржників містять відомості про відповідача, кредитний договір № 3541939 та розмір переданої заборгованості 82 367,12 грн. Виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджується платіжною інструкцією № 75443 від 21.02.2024. Документи підписані уповноваженими представниками сторін. Відповідач факту переходу права вимоги не спростував; більше того, у заяві від 04.01.2025 сам звертався до позивача як до нового кредитора з питання врегулювання саме цієї заборгованості. Тому належність позивачу права вимоги доведена.

Заява відповідача про реструктуризацію та електронне листування не підтверджують припинення, зміну або прощення боргу. У листі від 08.01.2025 позивач повідомив про можливість оплати загальної суми боргу в розстрочку та запропонував відповідачу зазначити суму і дату щомісячного платежу. Домовленості про списання процентів сторони не досягли, відповідної додаткової угоди не уклали. Закон не покладає на кредитора обов`язку прийняти запропоновані боржником умови реструктуризації або простити частину боргу.

Тому твердження про ухилення позивача від досудового врегулювання є необґрунтованим. Надане листування, навпаки, підтверджує, що позивач розглянув звернення й запропонував варіант розстрочення. Обов`язкового досудового порядку врегулювання цього спору законом або договором не встановлено. Підстав для застосування частини десятої статті 141 ЦПК України та покладення судових витрат на позивача через нібито неправильні дії або зловживання процесуальними правами суд не встановив.

Звіт Українського бюро кредитних історій щодо виконання відповідачем інших кредитних зобов`язань не підтверджує розміру заборгованості за договором № 3541939 і не свідчить про зміну його умов. Погодження іншими кредиторами списання частини нарахувань є результатом окремих домовленостей та не створює обов`язку для позивача укласти аналогічну угоду.

Отже, позивач довів факт укладення та виконання кредитного договору зі свого боку, одержання відповідачем 17 000,00 грн., часткове виконання відповідачем зобов`язання, перехід права вимоги до позивача та наявність непогашеної заборгованості в розмірі 88 372,91 грн. Натомість відповідач не подав доказів повного або часткового погашення заявленої заборгованості понад платежі, вже враховані в розрахунку, чи інших підстав припинення або зменшення зобов`язання. Позов у частині основної заборгованості та процентів підлягає задоволенню повністю.

Позивач сплатив за подання позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № 646 від 07.08.2026 на суму 8 000,00 грн. та детальний опис наданих послуг. В описі зазначено 6 годин 30 хвилин роботи, зокрема консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позову та подання його до суду. За умовами договору винагорода є фіксованою і підлягає сплаті протягом одного року з моменту підписання акта. Отже, факт виникнення у позивача обов`язку сплатити гонорар документально підтверджено, а відсутність документа про фактичну оплату на час розгляду справи сама по собі не виключає розподілу таких витрат.

Водночас відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 та частини третьої статті 141 ЦПК України розмір витрат, який покладається на іншу сторону, має бути реальним, необхідним, розумним і співмірним зі складністю справи, обсягом роботи адвоката, ціною позову та значенням справи. За клопотанням іншої сторони суд вправі зменшити неспівмірні витрати.

Відповідач у відзиві заявив про неспівмірність суми 8 000,00 грн. Суд ураховує, що спір є малозначним, розглянутий без судових засідань, не потребував участі адвоката в засіданнях, допиту свідків, проведення експертизи або підготовки додаткових заяв по суті справи. Позов стосується типового кредитного спору, а значна частина його тексту складається зі стандартного викладу норм законодавства. Після подання відзиву позивач відповіді на нього не подавав. Водночас підготовка позову, опрацювання кредитної документації та доказів переходу права вимоги були необхідними.

З огляду на наведене, не втручаючись у договірні відносини між позивачем та адвокатським об`єднанням, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні з відповідача решти заявлених витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. слід відмовити як у неспівмірних із фактично необхідним обсягом правничої допомоги в цій справі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - залишити без задоволення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3541939 від 20.03.2023 у загальному розмірі 88 372,91 грн. (вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят дві гривні 91 копійка), що складається з 14 299,97 грн. заборгованості за тілом кредиту та 74 072,94 грн. заборгованості за процентами, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.10.2026

Суддя Л.В. Комаревцева