Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/30665/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/30665/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернуся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про ВО і ВС»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 про його виключення з військового обліку з 12.03.2024 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про ВО і ВС» згідно інформації наявної у тимчасовому посвідченні №4/630 від 25.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2024 року позивач був знятий та виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Проте, 09 червня 2026 року відповідач звернувся до Національної поліції з проханням доставити позивач для складання протоколу у зв`язку з неприбуттям за повісткою, враховуючи що позивач не є військовозобов`язаним, про що стоїть відмітка у Резерв+. Позивач уважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про його виключення з військового обліку з 12.03.2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Скаржник, мотивуючи правову позицію зазначає, що суд першої інстанції, погодившись із позицією відповідача, фактично визнав правомірним застосування до позивача положень Закону України №363 З-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, тобто після того, як правовідносини щодо виключення позивача з військового обліку були повністю завершені. Таке застосування закону суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У даному випадку новий закон не лише не пом`якшує становище позивача, а навпаки — погіршує його, оскільки фактично відновлює обов`язки, які були припинені. Суд першої інстанції не врахував, що законодавство України не містить жодної норми, яка б передбачала автоматичне поновлення на військовому обліку осіб, які були з нього виключені, а також не передбачає можливості відновлення статусу військовозобов`язаного без прийняття відповідного індивідуального адміністративного акта та без проходження встановленої процедури, включаючи медичний огляд. Визнання судом можливості такого поновлення без належного нормативного регулювання фактично означає створення нової правової норми, що виходить за межі повноважень суду. Зміни до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», внесені Законом №363З-IX, регулюють виключно майбутні правовідносини та не містять жодних положень щодо перегляду або зміни правових наслідків рішень, прийнятих до набрання ними чинності. Таким чином, вони не можуть бути застосовані до осіб, які були виключені з військового обліку до 18 травня 2024 року. Суд першої інстанції не врахував принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права та передбачає стабільність правового статусу особи. Позивач, будучи законно виключеним з військового обліку та отримавши відповідний документ, мав обґрунтовані підстави вважати свій правовий статус остаточно визначеним. Втручання державного органу у цей статус без чіткої правової підстави та без дотримання встановленої процедури є свавільним та порушує права позивача. Крім того, суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини, пов`язані з бездіяльністю відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру, не надав оцінки доказам, що підтверджують таку бездіяльність, та фактично змістив предмет спору, зосередившись на питаннях, які не є визначальними для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що правовідносини між позивачем та державою щодо його перебування на військовому обліку були повністю завершені. Позивач був виключений з військового обліку, отримав відповідний документ, який підтверджує його статус, і цей документ був дійсним безстроково. Після цього позивач не мав жодних обов`язків щодо повторної постановки на облік, проходження ВИК чи будь-яких інших дій, оскільки такі вимоги не випливали з чинного на той момент законодавства. Таким чином, правовий статус позивача був остаточно визначений державним органом, і держава зобов`язана поважати цей статус. Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки належним чином не дослідив подані позивачем докази, зокрема тимчасове посвідчення, яке є офіційним документом, виданим органом влади. Суд не дав оцінки його змісту, юридичному значенню та не встановив, чи скасоване це посвідчення у встановленому законом порядку (чого не було). Суд обмежився лише формальним посиланням на нову редакцію закону, не з`ясувавши фактичні обставини, не перевіривши виконання відповідачем своїх прямих обов`язків і не встановивши юридичну природу правовідносин, які виникли та які не можуть бути змінені заднім числом.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно тимчасового посвідчення № 4/630 від 25.03.2024 виданого ОСОБА_1 12 березня 2024 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Позивач уважає, що обов`язок відповідача вести в Реєстр актуальну інформацію існує незалежно від того, звертається позивач до ТЦК та СП з відповідним проханням чи ні, оскільки відповідач виключив позивача з військового обліку (що підтверджується тимчасовим посвідчення № 4/630 від 25.03.2024, у відповідача виник обов`язок внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач не погодившись із такою бездіяльністю відповідача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

На підставі частини 1, 2, 4 статті 28 Закону № 2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 60 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Відповідно до статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі – Порядок №1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є: - утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; - проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; - своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; - забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; - забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; - забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: - організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; - здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; - виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; - організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; - виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду цієї адміністративної справи.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Позивач оскаржує протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про ВО і ВС».

Згідно тимчасового посвідчення № 4/630 від 25.03.2024 виданого ОСОБА_1 12 березня 2024 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до пп. 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній станом на 12.03.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягали громадяни України, які: […] 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Позивач дійсно 12.03.2024 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 як особа, раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 пункту 6 статті 37 Закону №2232-XII, що підтверджується відповідними записами у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі – Закон №3633-ІХ), котрий набрав чинності 18.05.2024, частину 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ викладено у такій редакції: «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі».

18 травня 2024 року також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок №560).

Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: […] - особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; - особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; - засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, у зв`язку із внесенням Законом №3633-ІХ змін до Закону № 2232-XII було суттєво розширено коло осіб, які є військовозобов`язаними, та, відповідно, суттєво звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою цих законодавчих змін було розширення кола осіб, які повинні виконувати військовий обов`язок, і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави в умовах воєнного стану. З часу набрання чинності цих змін Закон №2232-XII поширює свою дію на всю території України і розповсюджується на всіх осіб, що старші 18 років та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Отже, з 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом № 3633-IX) факт попереднього засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину перестав звільняти громадянина України від виконання ним військового обов`язку, а частина 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ більше не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З огляду на наведені висновки щодо тлумачення Закону №2232-ХІІ аргументи скаржника про те, що виключення його з військового обліку є «остаточно визначеним» є беззмістовними, оскільки критерії віднесення громадян України до різних категорій щодо виконання ними військового обов`язку відповідно до Конституції України визначаються Законом №2232-ХІІ та можуть змінюватися законодавцем.

З цьому ж контексті суд відхиляє аргументи скаржника щодо необхідності застосування статті 58 Конституції України, оскільки за встановлених обставин справи зміни, внесені Законом №3633-ІХ, не мали зворотної дії в часі, як помилково стверджує позивач, оскільки застосовувалися відповідачем на майбутнє (після 18.05.2024).

Позивач уважає, що обов`язок відповідача вести в Реєстр актуальну інформацію існує незалежно від того, звертається позивач до ТЦК та СП з відповідним проханням чи ні, оскільки відповідач виключив позивача з військового обліку (що підтверджується тимчасовим посвідчення № 4/630 від 25.03.2024, у відповідача виник обов?язок внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» дійсно передбачає право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Водночас колегія суддів, проаналізувавши підстави та предмет позову, а також встановлені судом першої інстанції обставини, дійшов висновку, що позивач фактично намагається здійснити підміну понять, оскільки під виглядом оскарження відмови відповідача внести певні відомості в Реєстр (про рішення від 25.03.2024 про виключення з військового обліку, котре прийняте відповідачем та ніким не оспорюється) позивач фактично намагається поставити під сумнів законність наступного рішення відповідача про повторне взяття позивача на військовий облік як військовозобов`язаного (котре було прийняте відповідачем після 18.05.2024), при цьому не оскаржуючи таке рішення.

Отже, колегія суддів наголошує, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 09.06.2025 (дата звернення відповідача до Національної поліції з проханням доставити позивач для складання протоколу у зв`язку з неприбуттям за повісткою) містив актуальні відомості про облік позивача як військовозобов`язаного, тому відповідач не мав підстав для внесення до цього Реєстру застарілих та вже неактуальних даних про виключення позивача 25.03.2024 з військового обліку. З огляду на це аргумент скаржника про порушення відповідачем обов`язку внесення достовірних відомостей у Реєстр є помилковим та не спростовує правильності висновків суду.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко