Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/36474/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/36474/25

Суддя І інстанції Сластьон А.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної Гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України, яке оформлено протоколом № 986/975 від 28.10.2025 засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 за встановлення другої групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Головне управління Національної Гвардії України 1 призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як члену сім`ї (матері) ОСОБА_2 , який помер з настанням інвалідності II групи, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. При цьому, скаржник просить альтернативно, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про достатність зібраних у справі доказів для вирішення спору по суті – зобов`язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка належала ОСОБА_2 за його життя у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилається на протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка належала ОСОБА_2 за його життя у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Зазначає, що Закон №2011-XII не містить жодної норми, яка б передбачала автоматичне припинення вже набутого права на одноразову грошову допомогу у разі смерті військовослужбовця до моменту прийняття адміністративного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 05.06.1979.

Станом на 15.03.2022 ОСОБА_2 був військовозобов`язаним, що підтверджується копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 від 15.03.2022.

Відповідно до витягу з наказу №32 від 21.03.2022 військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини за станом здоров`я.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 31.08.2023 №3185 в період з 28.03.2022 до 22.08.2022 ОСОБА_2 брав участь в бойових діях.

З довідок Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" №7-с/НГУ від 03.01.2023, №76-с/НГУ від 07.03.2023, свідоцтва про хворобу №488-с/НГУ від 14.09.2023 вбачається, що син позивачки отримав травми, пов`язані із захистом Батьківщини, до військової служби не придатний, з виключенням з військового обліку.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №003760 від 28.03.2024 Обласної МСЕК №3 м. Дніпра ОСОБА_2 втратив працездатність на 70%. Причина втрати працездатності - травми, пов`язані із захистом Батьківщини.

ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №560897 Обласної МСЕК №3 м. Дніпра від 28.03.2024.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16.05.2024.

Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть №2240м від 16.05.2024 та довідки про причину смерті №2240м від 16.05.2024 Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" причиною смерті ОСОБА_2 стала печінково-ниркова недостатність, фіброз та цироз печінки. Також, встановлено стан алкогольного сп`яніння на момент смерті.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2024 ОСОБА_2 звернувся до Військової частини НОМЕР_5 Національної Гвардії України для призначення одноразової грошової допомоги із встановленням йому ІІ групи інвалідності пов`язаної з захистом Батьківщини.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 його заява про призначення одноразової грошової допомоги не була розглянута відповідачем.

Після смерті ОСОБА_2 , його мати, ОСОБА_1 30.05.2024 звернулася до Військової частини НОМЕР_5 Національної Гвардії України для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 у зв`язку з втратою ОСОБА_2 70% професійної працездатності під час проходження ним військової служби.

Комісією Головного управління Національної гвардії України за наслідком проведеного засідання винесено Протокол № 986/975 від 28.10.2025, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

В якості підстав відмови у призначенні допомоги зазначено пункт 2 статті16-3 Закону №2011-XII та статті 1219 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідач зазначив положення, які визначають, що спірна одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам, а право на допомогу не входить до складу спадщини, оскільки нерозривно пов`язано з особою спадкодавця.

Не погодившись із рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 за встановлення другої групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (Далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, у редакції від 23.04.2021) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Частиною 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 31.08.2023 №3185 в період з 28.03.2022 до 22.08.2022 ОСОБА_2 брав участь в бойових діях.

Відповідно до довідок Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" №7-с/НГУ від 03.01.2023, №76-с/НГУ від 07.03.2023, свідоцтва про хворобу №488-с/НГУ від 14.09.2023 ОСОБА_2 отримав травми, пов`язані із захистом Батьківщини, до військової служби не придатний, з виключенням з військового обліку.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №003760 від 28.03.2024 Обласної МСЕК №3 м. Дніпра ОСОБА_2 втратив працездатність на 70%. Причина втрати працездатності - травми, пов`язані із захистом Батьківщини.

ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №560897 Обласної МСЕК №3 м. Дніпра від 28.03.2024.

08.05.2024 ОСОБА_2 звернувся до Військової частини НОМЕР_5 Національної Гвардії України для призначення одноразової грошової допомоги із встановленням йому ІІ групи інвалідності пов`язаної з захистом Батьківщини.

Колегія суддів зауважує на тому, що згідно із пунктом 2 статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Тобто, у розглядуваному випадку, право на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності може бути реалізовано виключно військовослужбовцем – ОСОБА_2 .

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 12 та п. 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

З викладеного вбачається, що положеннями Порядку №975 передбачено строки подання уповноваженим органом висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняття рішення розпорядником бюджетних коштів.

Однак, після звернення 08.05.2024 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги із встановленням ІІ групи інвалідності пов`язаної з захистом Батьківщини, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

У такому випадку, зважаючи на те, що ОСОБА_2 звернувся 08.05.2024 звернувся до Військової частини НОМЕР_5 Національної Гвардії України для призначення одноразової грошової допомоги із встановленням йому ІІ групи інвалідності пов`язаної з захистом Батьківщини, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а також беручи до уваги, що право на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності може бути реалізовано виключно військовослужбовцем, то в розпорядника бюджетних коштів, в даному випадку, Головного управління Національної гвардії України, були відсутні правові підстави для призначення спірної одноразової грошової допомоги.

Водночас, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просить зобов`язати Головне управління Національної Гвардії України 1 призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як члену сім`ї (матері) ОСОБА_2 , який помер з настанням інвалідності II групи, пов`язаної із захистом Батьківщини.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Разом з тим, згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть №2240м від 16.05.2024 та довідки про причину смерті №2240м від 16.05.2024 Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" причиною смерті ОСОБА_2 стала печінково-ниркова недостатність, фіброз та цироз печінки. Також, встановлено стан алкогольного сп`яніння на момент смерті.

Жодних доказів пов`язаності смерті ОСОБА_2 із настанням інвалідності II групи, внаслідок отриманої травми пов`язаної із захистом Батьківщини матеріали справи не містять, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Поряд з цим, щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що після смерті ОСОБА_2 спірне право не припинилось, а транформувалось у право члена його сім`ї на одержання належної, але не отриманої за життя соціальної виплати відповідно до статті 1227 ЦК України, колегія суддів зауважує на наступному.

Згідно з положеннями статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Водночас, ОСОБА_2 за життя одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності не нараховувалась, що виключає підстави для передачі її членам його сім`ї, зокрема, ОСОБА_1 .

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.А. Шальєва

суддя С.В. Сафронова