Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/3545/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/3545/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року (суддя Савонюк М.Я.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 340/3545/25, яке набрало законної сили 21.11.2025, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

ОСОБА_1 через представника у липні 2026 року подав до суду першої інстанції заяву, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 340/3545/25.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у встановленні судового контролю відмовлено.

Суд виходив з того, що 18.06.2026 постановою головного державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 81293771 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у цій справі. Боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Однак матеріали заяви не містять доказів того, що передбачені Законом № 1404-VIII заходи примусового виконання були вжиті державним виконавцем у повному обсязі та не дали результату. Та обставина, що станом на дату звернення із заявою рішення суду не виконано у повному обсязі, не свідчить про неефективність механізму примусового виконання та не доводить, що без додаткового судового контролю рішення залишиться невиконаним.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю задовольнити. Зазначає, що суд має забезпечити належне та повне виконання рішення, яке набрало законної сили незалежно від відкриття виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, закон у певній категорії справи, до якої відноситься і ця справа, наділяє суд правом, а не обов`язком, по встановленню судового контролю за виконанням судового рішення.

Реалізуючи таке права, суд має перевірити своєчасність та повноту виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також, з урахуванням обґрунтування заяви та наявних доказів, чи є об`єктивна необхідність у встановленні судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що законодавець на рівні з механізмом судового контролю за виконанням рішення також ввів окрему процедуру, яка покликана забезпечити виконання судового рішення спеціально уповноваженим органом – виконавчою службою, в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Цей закон визначає чіткі дії, які має вчинити виконавець при здійсненні примусового виконання рішення, наділяє його певними повноваженнями, у тому числі щодо накладання штрафу, з метою спонукання боржника діяти добросовісно під час виконання рішення суду. Відтак, вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження є в повній мірі ефективним способом забезпечення виконання рішення суду. Доцільність додаткового встановлення судового контролю заявником не доведено.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року в адміністративній справі № 340/3545/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 06 жовтня 2026 року та оскарженню не підлягає згідно з приписами статті 328 КАС України.

Повна постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова