Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/8317/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8317/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (суддя Врона Олена Віталіївна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат та відновити її порушене право шляхом стягнення на її користь 41 795,91 грн; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 41 795,91 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 25.01.2024 по теперішній час на суму пенсії 41 795,91 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що Законом № 2050 встановлено лише дві умови виникнення права на компенсацію: дохід має бути нарахований, виплата повинна бути прострочена більше ніж на один календарний місяць, тому на переконання позивача усі передбачувані законодавством умови для нарахування компенсації існували на час ухвалення судом першої інстанції рішення. Також вказує, що відповідач не подав відзив на позов, а тому фактично визнав позов. Більш того, судом не враховано правову позицію Верховного Суду у справі № 460/6767/20, на яку посилалась позивач. Також звертає увагу, що вимога стосовно виплати заборгованості у розмірі 41 795,91 грн взагалі не розглянута судом першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років.

На звернення позивача відповідач листом від 13.12.2024 за № 66797-48915/М-01/8-0400/24 повідомив, що з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 по справі № 160/3677/24 (набрало законної сили 20.08.2024) ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з 25.01.2024 та нараховано доплату пенсії за період з 25.01.2024 по 31.10.2024 у розмірі 41 795,91 грн. З 01.11.2024 виплата пенсії проводиться на поточний рахунок заявника, відкритий в банківській установі. Також повідомило, що нараховані на виконання рішення суду кошти вплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. В 2024 році в межах бюджетних асигнувань проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями судів, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 включно. Відтак, належні пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат у сумі 41 795,91 грн та не проведення нарахування компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат, суд апеляційної інстанції вважає слушними зауваження позивача, що в оскаржуваному рішенні відсутні мотиви, за яких суд дійшов висновку про відмову в позові у цій частині.

Усуваючи такий недолік суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спірні суми пенсії нараховані та виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.12.2024 за № 66797-48915/М-01/8-0400/24.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів нижчих інстанцій, як то в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року в справі № 816/2016/17, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Остання подібна актуальна правова позиція Верховного Суду наведене у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.09.2026 у справі № 580/490/26.

Суд зазначає, що статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Також згідно зі статтею 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, процесуальний закон передбачає спеціальну процедуру, яка покликана забезпечити виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і введення законодавцем такої процедури не може вважатися обмеженням права особи доступу до суду.

Відтак, питання, пов`язані з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підлягають розгляду за правилами статей 382, 383 КАС України і не можуть бути предметом окремого розгляду за позовом, поданим у загальному порядку.

Крім того, у справі № 160/3677/24 позивач може використати право звернення до суду першої інстанції в порядку статті 378 КАС України, адже приписами частини третьої цієї статті визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з одночасним закриттям провадження в справі у цій частині.

Щодо вимоги нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд апеляційної інстанції зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України № 2050-ІІІ), а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону України № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив: «Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».

Враховуючи, що основні суми доходу, нараховані на виконання судового рішення у справах № 160/3677/24, не виплачені позивачу, що не заперечується сторонами, а компенсація втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом у постанові від 14 травня 2025 року у справі 160/672/24.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача про помилковість посилання позивача на постанову Верхового Суду у справі 460/6767/20, адже у справі № 460/6767/20 фактичну виплату пенсії у сумі 31337,21 грн здійснено у березні 2020 року.

Такі обставини свідчать про відмінність спірних правовідносин.

При цьому суд апеляційної інстанції не заперечує право позивача на отримання компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, проте такі позовні вимоги до отримання виплата нарахованих доходів є передчасними та не підлягають задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог без наявності на то встановлених законом правових підстав.

Відтак, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 316, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/8317/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат та відновлення її порушеного право шляхом стягнення на її користь 41 795,91 грн.

Провадження в адміністративній справі № 160/8317/26 у цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 06 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров