Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №337/4198/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

05.10.2026

ЄУН 337/4198/26

2/337/3066/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

представника позивачки – адвоката Мєдвєдєвої А.В.

представника відповідача – адвоката Євдокіменко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, щомісячно, до досягнення донькою 3-х років.

Позов мотивувала тим, що вони з відповідачем перебували у шлюбі з 23.05.2025, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після припинення шлюбних відносин проживає з нею. Аліменти на утримання доньки стягнуті з відповідача на їх користь за судовим наказом. Вона особисто на даний час не працює, доглядає за дитиною і відповідно до ст.84 СК України, незалежно від свого майнового стану, має право на утримання від відповідача як батька дитини. Вважає, що відповідач має матеріальну можливість надавати їй допомогу в заявленому розмірі.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Мєдвєдєва А.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково суду пояснила, що позивачка має право на утримання від відповідача незалежно від свого матеріального стану. При цьому, відповідач має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу, оскільки є працездатним, проходить військову службу і отримує відповідне грошове забезпечення. Вказане випливає, зокрема, з матеріалів виконавчого провадження, яке здійснюється з примусового виконання судового наказу, виданого 31.03.2026 Великоолександрівським районним судом Херсонської області, про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його доходу. Виконавче провадження здійснюється фактично з вересня 2026 року і, зі слів позивачки, у вересні 2026 вона отримала аліменти (з урахуванням заборгованості) десь 33тис.грн. Наразі точний розмір доходу відповідача, з якого здійснюється відрахування аліментів невідомий, але однозначно такий дохід є і дозволяє відповідачу сплачувати аліменти на утримання позивачки в заявленому розмірі. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Євдокіменко С.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що відповідач не заперечує факту перебування у шлюбі з позивачкою та народження від цього шлюбу малолітньої доньки, на яку з нього стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини доходу щомісячно. В той же час, позивачка не довела перед судом його можливість надавати їй матеріальну допомогу, що є обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дружину на підставі ст.84 СК України. Само по собі посилання на те, що він є військовослужбовцем, що є встановленим фактом, і має стабільний дохід, не є підставою для стягнення аліментів на користь позивачки. При цьому, зазначив, що йому як представнику невідомо з якого часу відповідач перебуває на військовій службі, який конкретно розмір доходу він отримав за останні 6 місяців, з якого розміру доходу вираховується та який конкретно розмір аліментів утримується з нього на дитину за судовим наказом. Інших утриманців відповідач немає. Просив в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Відповідно до ч.8,9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ч.2,4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

В цій справі суд достовірно встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.05.2025, подружні відносини припинені фактично в січні 2026, наразі шлюб розірвано за рішенням суду.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після припинення між сторонами подружніх відносин проживає з матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Згідно з судовим наказом №2-н/650/33/26, ЄУН 650/1945/26, виданим 31.03.2026 Великоолександрівським районним судом Херсонської області, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.03.2026 і до повноліття дитини.

Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в державній виконавчій службі з 01.09.2026, аліменти утримуються з грошового забезпечення відповідача як військовослужбовця.

Вказані обставини сторонами фактично не оспорювались, тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доведенню іншими належними засобами.

Отже, враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 як мати, з якою проживає малолітня донька, незалежно від свого матеріального стану має право на утримання від відповідача ОСОБА_2 як батька дитини до досягнення донькою 3-х років.

При цьому, суд вважає, що відповідач може надавати позивачці таку матеріальну допомогу, оскільки здоровий, працездатний, є військовослужбовцем, отримує стабільний дохід, інших утриманців, крім спільної з позивачкою дитини, не має, що фактично не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Жодних доказів на підтвердження фінансової неспроможності надавати позивачці матеріальну допомогу відповідач та його представник суду не подали, що є їх процесуальним обов`язком в силу принципу змагальності сторін, оскільки саме вони заперечують проти позову із цих підстав.

Визначаючи конкретний розмір аліментів, суд враховує, що наразі з відповідача, який проходить військову службу під час особливого періоду, вже стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки сторін в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), тому, виходячи з принципу розумності, справедливості, пропорційності, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною 3-х років.

Заявлений позивачкою розмір аліментів суд вважає завищеним.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20грн.

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.

Керуючись ст.7,84 СК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,142,259,263-265,430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 26.06.2026 і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь держави (Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код ЕДРПОУ отримувача: 37993783; Номер рахунку отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1331,20грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова