Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №160/11547/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 рокусправа № 160/11547/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тооде Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року у справі №160/11547/26 (суддя Стрельников О.О) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7092233 від 26 квітня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Також позивач просив стягнути з держави в особі Департаменту патрульної поліції на його користь моральну шкоду в розмірі 3328 грн. 00 коп., завдану протиправними діями поліцейського 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержанта поліції Скрипника Дениса Андрійовича.

Крім заявлених позовних вимог позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 6 000 грн..

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року позовні вимоги позивача було задоволено частково. Суд скасував оскаржену позивачем постанову відповідача, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направив на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Заяву позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд залишив без задоволення.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відмови у стягненні на його користь понесених судових витрат на правничу допомогу. В скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі в оскарженій ним частині та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та про стягнення з відповідача понесених витрат у суді першої інстанції на адвоката в розмірі 12000грн.. Також позивач просив вирішити питання розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, зокрема і витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки суд визнав спірну постанову відповідача такою, що підлягала скасуванню, як таку, що прийнята з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності, у суду були всі законні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, розмір якої було обґрунтовано у позовній заяві. Вважає, що за встановлених судом обставин йому не потрібно доводити ще й факт завдання моральної шкоди. Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, позивач звертає увагу, що в позовній заяві ним було повідомлено суд, що докази на підтвердження розміру понесених витрат відповідно до приписів норм КАС України, ним будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі. Позивач у встановлені терміни подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та докази на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, проте суд відмовив у задоволенні такої заяви.

Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. В свою чергу, відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди та відшкодування судових витрат.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги позивача і його заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕНА № 7092233 від 26 квітня 2026 року поліцейським 2 взводу 3 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержанта поліції Скрипником Денисом Андрійовичем накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. За фабулою постанови, 26 квітня 2026 року о 17 год. 54 хв. 45 сек. за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6 водій, керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ S550 номерний знак НОМЕР_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3е Правил дорожнього руху, та скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Позивач, вважаючи постанову про адміністративне правопорушення протиправною звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі, відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, вказав, що поліцейським при складанні постанови та притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було дотримано процедури, передбаченої нормами КУпАП. Такі порушення суд визнав підставою для скасування спірної постанови та направлення справи на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вказав на їх передчасність з огляду на встановлені судом обставини справи.

Щодо розподілу судових витрат, за висновками суду першої інстанції будь-яких поважних причин неможливості подання доказів понесення позивачем таких витрат до ухвалення судом рішення у справі по суті позивач не зазначив, тому в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій позивачем частині, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, встановивши факт порушення з боку патрульного поліцейського процедури притягнення правопорушника до відповідальності, вважав за необхідне повернути справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд. При цьому, суд не надавав оцінки обставинам вчинення правопорушення, доказам вини у вчиненні правопорушення, не визнав спірну постанову відповідача протиправною, а тому і вказав на передчасність вимог позивача про відшкодування завданої моральної шкоди.

В ст. 1163 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній категорії справ сам по собі факт скасування рішення суб`єкта владних повноважень не тягне за собою автоматичного відшкодування позивачу моральної шкоди. Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує з протиправним рішенням відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, проте судом не встановлено ознак протиправності спірної постанови, як і не встановлено підстав, передбачених ст. 1163 ЦК України.

Щодо розподілу судом судових витрат.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16, у постановах Верховного Суду: від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Позивачем до позовної заяви не долучалися докази, які б підтверджували понесення ним витрат на правничу допомогу, зокрема, відсутні: договорі про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Сам по собі ордер адвоката не є самостійним доказом понесення позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивач в позові зазначив, що докази остаточного розміру витрат на правничу допомогу відповідно до приписів КАС України будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Проте, будь-яких поважних причин неможливості подання таких доказів до ухвалення судом рішення у справі по суті позивач не зазначив, а самих лише посилань на ч.7 ст. 139 КАС України не достатньо. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у вимогах позову позивач просив суд стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача конкретно визначену суму 6000 грн..

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду в оскарженій позивачем частині, підстави для скасування в цій частині рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції. Колегія суддів зазначає, що оскільки апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстави для зміни чи розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року у справі №160/11547/26 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак