Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №724/1219/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1219/26

Провадження № 2/724/705/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що проживає та являється власницею 56/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 29 березня 2025 року, починаючи з 16:00 год. ОСОБА_3 , який проживає навпроти частини житлового будинку ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив дрібне хуліганство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 та кидав камінням у бік її господарства, а саме в дах будинку, дверний склопакет, паркан та ворота. По вказаному факту ОСОБА_3 постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.06.2025 року, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Крім цього, 28.05.2025 року приблизно о 22:50 год. ОСОБА_3 вчинив із ОСОБА_1 словесну суперечку, в ході якої висловлювався грубо, нецензурною лайкою та, в подальшому, жбурляв в бік її господарства каміння, за що постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29.05.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Своїми протиправними діями, а саме киданням камінням в бік господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_3 пошкодив дах та дверний склопакет частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також ворота та огорожу її господарства.

Позивач вказує, що 29.05.2025 року ОСОБА_3 написав власноручно розписку, якою зобов`язався відшкодувати ОСОБА_1 завдані ним збитки внаслідок кидання каміння в дах будинку, дверний склопакет, ворота та огорожу господарства.

Згідно зведеного кошторисного розрахунку, складеного ПП ОСОБА_5 , вартість ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1 складає: 28764 грн., у тому числі: 27038 грн. будівельні роботи, 1726 грн. інші витрати. Крім цього, 5485 грн. кошторисна зарплата.

Станом на день звернення до суду, сума матеріального збитку ОСОБА_1 , як власнику 56/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не відшкодована.

Також позивач послалася на ст. 23, ст. 1167 ЦК України та просила стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану їй, у розмірі 30000 грн. Вказала, що від часу пошкодження будинку пройшло більше року, належна їй частина житлового будинку, огорожі та воріт зазнала значних пошкоджень саме з вини відповідача, після завданої шкоди відповідач, хоч і зобов`язався відшкодувати шкоду, проте не вчинив жодних дій для відшкодування завданої ним шкоди в добровільному порядку, відтак душевні страждання позивача вже тривають значний час та продовжують існувати на даний час. Також неправомірні дії відповідача призвели до стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання її та членів її сім`ї, та спричиняє їй не лише моральні страждае5к6ння, але і змушує звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливає на її здоров`я. На підставі викладеного, враховуючи глибину емоційних та моральних страждань, незручності і обмеження у зв`язку з порушенням звичайного способу життя, та життєвих зав`язків, позивач вважає, що має право на відшкодування завданої моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 34249 грн., моральну шкоду в розмірі 30000 грн., судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, які будуть надані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

08 червня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Хорошенюк О.В., в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що постанови Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2025 року та 29 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП жодним чином не підтверджують факт заподіяння матеріальної шкоди позивачці ОСОБА_1 . Даними постановами ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до відповідальності за ст. 173 КУпАП, тобто за вчинення дрібного хуліганства – нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, у них жодних чином не йдеться про факт заподіяння матеріальної шкоди позивачці. Тому, посилання на факт притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 як на підставу для стягнення матеріальної та моральної шкоди є неспроможним. Крім того, вважає, що зведений кошторисний розрахунок приватного будівельного підрядника не є належним, допустимим та достовірним доказом розміру завданих збитків у розумінні ст. 77, 78, 79 ЦПК України. Зведений кошторис є виключно комерційною пропозицією приватного суб`єкта господарювання щодо вартості його будівельних послуг, він відображає суб`єктивні комерційні розцінки конкретного підприємця, а не об`єктивну ринкову вартість відновлювального ремонту чи реальний розмір збитків. ПП «Черниш М.С.» не є атестованим судовим експертом чи сертифікованим оцінювачем нерухомого майна, як цього вимагає ст.102-106 ЦПК. У даному кошторисі відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача (кидання окремих каменів) та необхідністю проведення всього комплексу дороговартісних робіт. Позивачем не доведено, що зазначені в кошторисі пошкодження виникли саме внаслідок подій 29.03.2025 р. та 28.05.2025 р., а не в результаті природного зносу будинку чи попередніх дефектів. Щодо розписки, то відповідач не заперечує факт написання вказаної розписки, оскільки діяв добросовісно та мав намір мирно врегулювати сусідський конфлікт, проте у ній не визначено жодної грошової суми, яку ОСОБА_6 зобов`язувався сплатити, оскільки на момент її написання об`єктивна оцінка шкоди не проводилась. Вимогу позивача щодо стягнення моральної шкоди відповідач вважає абсолютно необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження наявності душевних страждань чи погіршення здоров`я: у матеріалах справи відсутні медичні довідки, виписки з амбулаторної карти, рецепти на придбання заспокійливих засобів, які б свідчили про погіршення її психоемоційного стану чи лікування після інцидентів. Заявлена сума у 30000 грн. є абсолютно неспівмірною характеру сусідського конфлікту, штучно завищеною та спрямованою на отримання неправомірної матеріальної вигоди. У зв`язку із безпідставністю позову, судові витрати мають бути покладені виключно на позивача.

10 червня 2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що наведені у відзиві заперечення не спростовують обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та фактично зводяться до довільного тлумачення норм матеріального і процесуального права без належного врахування встановлених у справі фактів та наявних доказів. Матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем протиправних дій, завдання позивачу майнової шкоди, визнання відповідачем факту пошкодження майна та свого обов`язку відшкодувати завдані збитки, який останнім добровільно виконаний не був. При цьому представник відповідача, заперечуючи розмір заявленої шкоди, не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування поданого позивачем розрахунку, не запропонував альтернативного визначення розміру збитків та не скористався наданим йому процесуальним правом ініціювати проведення відповідної судової експертизи. Так само безпідставними є заперечення щодо розміру моральної шкоди, оскільки вони не враховують характер та ступінь суспільної небезпечності протиправної поведінки відповідача, а також реальні моральні переживання позивача, пов`язані з посяганням на недоторканність її житла, безпеку членів сім`ї та тривалим ухиленням відповідача від відшкодування шкоди. Доводи ж щодо судових витрат мають виключно припущений характер та не відповідають положенням статті 141 ЦПК України, яка прямо передбачає можливість подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи. За таких обставин відзив відповідача не містить належних правових та фактичних підстав для відмови у задоволенні позову, а наведені у ньому заперечення спростовуються як матеріалами справи, так і вимогами чинного законодавства та усталеною практикою Верховного Суду.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 травня 2026 року відкрито провадження в справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила, що 29 березня і 28 травня сусід навпроти, яким є ОСОБА_3 , кидав каміння у її будинок, чим пошкодив вікно у дверях, після цього ворота та дах будинку. Вказує, що на відеозаписі із камер зафіксовано хто саме кидає каміння і, що каміння великого розміру. ОСОБА_1 вказала, що паркан доведеться міняти повністю, оскільки через кожен метр наявні пошкодження. Заявлена шкода, це шкода, яка заподіяна лише її частці будинку, яка виділена в натурі. Відновлювального ремонту з моменту пошкодження позивач не здійснювала. Щодо моральної шкоди вказала, що їй неприємно, був новий паркан, нові двері, а тепер це все пошкоджено. Після даної ситуації неодноразово піднімався тиск, через що, зверталася у лікарню, але не фіксувала це.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Додатково вказав, що заперечення відповідачем його вини не спростовується матеріалами справи, а навпаки, у доданих до позову постановах про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП зазначено, що останній вину у висловлюванні нецензурною лайкою, погроз, жбурлянні камінням визнав. Крім того, жбурляння камінням у паркан та будинок позивачки чітко зображено на відео, яке долучене до позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Вказав, що у його діях жодним чином не доведено наявність вини, яка б передбачала наявність матеріальної та моральної шкоди, яка б підлягала відшкодуванню. На відео не зображено хто саме кидає каміння та не зафіксовано куди саме.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, наведених у відзиві. Наголосила, що постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП жодним чином не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та виникненням у позивача моральної та матеріальної шкоди, яка б підлягала відшкодуванню.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1 - ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить 56/100 частин житлового будинку, яка складається із: коридору 1-1 площею 4,70 кв.м., кімнати 1-2 площею 15,20 кв.м., кімнати 1-3 площею 13,10 кв.м., коридору 1-4 площею 11,00 кв.м., кімнати 1-5 площею 13,00 кв.м., кухні 1-6 площею 7,40 кв.м., гаража літ. Б., сараю літ. Д, 1/2 частини огорожі №1-2, з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією договору купівлі-продажу 56/100 частин житлового будинку від 17 травня 2013 року, посвідченим державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Мартинюк Є.Р., Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3566779 від 17.05.2013 р., рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2014 р.

Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року у справі № 724/1529/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 68,00 грн. Вказаною постановою суд встановив, що « ОСОБА_3 29 березня 2025 року біля 16:50 год в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці, вчинив дрібне хуліганство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , чим своїми діями порушив громадський порядок та спокій громадян».

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.03.2025 р. ОСОБА_1 повідомила, що 29.03.2025 року біля 18 год. 00 хв. в місті Хотин Чернівецької області, сусід ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території свого домоволодіння почав кричати в бік ОСОБА_1 , виражатись нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою та кидати камінням по житловому будинку та її подвір`ю».

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 29.03.2025 року, остання пояснила, що вона разом із сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству проживає ОСОБА_3 , із яким вона та члени її сім`ї перебувають у неприязних відносинах. При кожній зустрічі із ОСОБА_3 він безпричинно вчиняє словесні сварки в ході яких ображає нецензурною лайкою, принижує людську гідність та погрожує фізичною розправою. Окрім того, ОСОБА_3 вже неодноразово пошкоджував паркан та двері в будинку. 29.03.2025 року біля 03:45 год. ОСОБА_3 навмисно, кидаючи камінням в паркан, пошкодив металеві листи паркану, чим завдав матеріальної шкоди на загальну суму біля 5000 грн. Крім цього, 29.03.2025 р. біля 16:00 год. ОСОБА_3 також кинув каміння в паркан та пошкодив його.

Як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_7 від 29.03.2025 р. останній пояснив, що 29.03.2025 біля 17:50 год. він, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , на балконі другого поверху будинку, почув як по даху будинку, що належить ОСОБА_1 , кидають каміння з господарства навпроти, близько чотирьох разів. Подивившись туди, побачив чоловіка, який кидав каміння і присідав. По приїзду працівників поліції йому стало відомо, що цим чоловіком є ОСОБА_3

Крім цього, постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2025 року у справі № 724/1902/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП, ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 4 (чотири) доби. Вказаною постановою суд встановив, що «Згідно протоколу серії ВАД №189466 від 28.05.2025 року гр. ОСОБА_3 28.05.2025 року біля 23:15 год. перебуваючи в АДРЕСА_1 не виконав неодноразову вимогу працівників поліції припинити вчиняти правопорушення та при цьому поводив себе нахабно та зухвало, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП. Він же, згідно протоколу серії ВАД №189465 28.05.2025 року біля 22:50 год. перебуваючи в громадському місці в п`яному вигляді в АДРЕСА_1 вчинив із потерпілою ОСОБА_1 словесну суперечку, в ході якої висловлювався грубою, нецензурною лайкою та в подальшому жбурляв в бік її господарства, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , каміння, своїми діями порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП».

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.05.2025 р. ОСОБА_1 повідомила, що 28.05.2025 року біля 22 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_3 кидав камінням по її будинку, а саме на дах, а також по паркану та воротях.

Судом також досліджено додану до матеріалів справи розписку ОСОБА_3 від 29.05.2025 року, в якій останній написав, що камінням розбив ворота, дах будинку, склопакет, хвіртку та зобов`язався відшкодувати завдані ним збитки ОСОБА_1 протягом 14 днів, тобто до 12.06.2025 р.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що це не він писав розписку, проте не бажав призначити експертизу у зв`язку із чим зазначив, що знає хто написав дану розписку, але не повідомив суду хто.

Згідно зведеного кошторисного розрахунку, виконаного ПП « ОСОБА_5 » та пояснювальної записки до нього, вартість ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1 складає 34249,00 грн., що включає: 28764,00 грн. (27038 грн. – будівельні (будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні) роботи, 1726 грн. – інші витрати), 5485,00 грн. - загальна кошторисна зарплата. Дані роботи передбачають демонтаж пошкодженого склопакета та встановлення нового, заміну пошкодженої частини даху, пошкоджених воріт та пошкодженої огорожі.

З долучених до матеріалів справи фото та відео встановлено перебування особи в подвір`ї ОСОБА_3 та чути гучні удари від кидання камінням по металевій огорожі, воротам та даху будинку позивача. Під час кидання камінням особа ховається за парканом. Також на фото відображаються пошкодження огорожі та воріт.

Жодного доказу на спростування пошкодження майна позивача ОСОБА_3 не надав, як і не надав доказів, що пошкодження воріт та даху було здійснено транспортним засобом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника.

Згідно із ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому, позивач (потерпілий) має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначені вище постанови Хотинського районного суду Чернівецької області про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності мають преюдиційне значення у цій цивільній справі в частині встановлення факту вчинення ОСОБА_3 відповідних дій та вчинення їх саме відповідачем.

Особливе значення для вирішення спору суд надає розписці, складеній та власноручно написаній відповідачем ОСОБА_3 29 травня 2025 року, оскільки вона містить не лише односторонню заяву відповідача про намір у майбутньому компенсувати певні збитки, а й безпосередньо засвідчує визнання ним факту пошкодження конкретного майна позивача внаслідок його дій та прийняття на себе обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Суд враховує, що відповідач не надав доказів того, що розписка була написана не ним або під впливом обману, помилки, фізичного чи психічного примусу або за інших обставин, які могли б поставити під сумнів добровільність її складання.

Посилання представника відповідача на те, що у розписці не визначено конкретного розміру грошової суми, яка підлягає відшкодуванню, не спростовує встановленого судом факту визнання відповідачем самого обов`язку відшкодувати шкоду. Навпаки, зі змісту розписки чітко вбачається, що відповідач визнав пошкодження ним майна позивача та добровільно взяв на себе обов`язок усунути наслідки завданої шкоди шляхом її відшкодування.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що сам факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не підтверджує заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

Дійсно, самі по собі постанови у справах про адміністративні правопорушення не встановлюють розміру завданої позивачу майнової шкоди. Однак у цій справі факт заподіяння шкоди встановлюється не виключно на підставі таких постанов, а у сукупності з іншими доказами, зокрема письмовими поясненнями, протоколами прийняття заяв, показаннями свідка та, насамперед, власноручною розпискою відповідача від 29 травня 2025 року, в якій останній прямо визнав, що камінням пошкодив дах, ворота, склопакет та хвіртку і зобов`язався відшкодувати завдані збитки.

На підтвердження розміру завданої майнової шкоди позивачем надано дефектний акт та зведений кошторисний розрахунок, виконаний ПП «Черниш Микола Сергійович», відповідно до якого загальний розмір витрат, необхідних для відновлення пошкодженого майна, становить 34249,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що зазначений кошторис не може бути покладений в основу рішення лише з тієї підстави, що його складено приватним суб`єктом господарювання, а не судовим експертом.

Цивільне процесуальне законодавство не встановлює, що розмір шкоди, завданої пошкодженням майна, у кожному випадку може бути доведений виключно висновком судової експертизи.

Відповідно до статей 12, 77, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наданий позивачем кошторис є письмовим доказом, який містить конкретний перелік ремонтних робіт та їх вартість, необхідних для відновлення пошкодженого майна.

При цьому, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування визначеного позивачем розміру шкоди. Зокрема, відповідачем не надано іншого кошторисного розрахунку, висновку спеціаліста, документів щодо іншої вартості необхідних ремонтних робіт або будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що вартість відновлення пошкодженого майна є меншою.

Так само відповідач не заявляв клопотання про призначення судової будівельно-технічної чи іншої відповідної експертизи для встановлення характеру пошкоджень, причин їх виникнення та вартості відновлювальних робіт.

Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру шкоди, відповідач не обмежений у можливості надати власний розрахунок або ініціювати проведення експертизи, однак таких процесуальних дій ним вчинено не було.

Суд також бере до уваги, що розписка відповідача від 29 травня 2025 року за своїм змістом охоплює саме ті об`єкти, щодо яких позивач просить відшкодувати витрати на відновлення, а саме дах будинку, ворота, склопакет та хвіртку. Тобто між визнаними самим відповідачем пошкодженнями та предметом кошторисного розрахунку наявний безпосередній причинний зв`язок.

З огляду на наведене суд приходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт протиправної поведінки відповідача, факт пошкодження майна позивача саме внаслідок дій відповідача, причинний зв`язок між такими діями та заподіяною шкодою, а також розмір витрат, необхідних для відновлення пошкодженого майна.

При цьому, відповідачем не спростовано ані факту пошкодження ним майна позивача, ані причинного зв`язку між його діями та пошкодженням майна, ані заявленого розміру витрат на його відновлення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у розмірі 34249,00 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 -ч.5 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч.1 ст.1168 ЦК України).

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що протиправні дії відповідача мали місце не одноразово. 29 березня 2025 року відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення спокою позивача та пошкодження її майна, а 28 травня 2025 року знову вчинив словесний конфлікт із позивачем та кидав каміння в напрямку її домоволодіння.

Внаслідок таких дій було пошкоджено належне позивачу майно, що об`єктивно могло спричинити їй душевні переживання, відчуття тривоги, занепокоєння за збереження належного їй житла та нормальні умови проживання. Додатково суд враховує, що протиправна поведінка відповідача супроводжувалася нецензурною лайкою, конфліктною поведінкою та відбувалася безпосередньо поблизу місця проживання позивача.

Окремо суд бере до уваги те, що відповідач після вчинення зазначених дій власноруч написав розписку, якою визнав факт пошкодження майна та зобов`язався відшкодувати завдані збитки у визначений ним строк, однак добровільно взятого на себе обов`язку не виконав, внаслідок чого позивач була змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Суд погоджується з тим, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у позивача моральних переживань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача та пошкодженням її майна.

Разом із тим суд не знаходить достатніх підстав для стягнення моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі 30000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість протиправної поведінки відповідача, кількість встановлених епізодів, характер пошкодженого майна, ступінь вини відповідача, обставини виникнення конфлікту, а також характер і тривалість негативних переживань позивача.

Водночас позивачем не надано доказів того, що внаслідок дій відповідача їй було завдано фізичної шкоди або настільки істотної психоемоційної травми, яка призвела до погіршення стану здоров`я, необхідності медичного лікування, звернення за психологічною чи психіатричною допомогою, приймання лікарських засобів або інших наслідків, які свідчили б про особливо значний ступінь моральних страждань.

При цьому суд наголошує, що відсутність медичних документів сама по собі не свідчить про відсутність моральної шкоди, оскільки душевні страждання у зв`язку з пошкодженням майна можуть існувати і без звернення особи за медичною допомогою. Однак зазначена обставина має бути врахована судом при визначенні саме розміру грошової компенсації.

Також суд враховує, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 30000 грн. має бути співвіднесений не лише з фактом встановленого правопорушення, а й з реально встановленими наслідками такого правопорушення для позивача.

Визначення розміру моральної шкоди є дискреційним повноваженням суду, яке має здійснюватися з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості. При цьому компенсація моральної шкоди не повинна призводити до безпідставного збагачення потерпілої особи, але водночас має бути реальною та відповідати характеру перенесених нею моральних страждань.

З урахуванням усіх встановлених у справі обставин, зокрема повторності протиправної поведінки відповідача, характеру його дій, пошкодження майна позивача, наявності конфліктної та образливої поведінки, визнання відповідачем факту пошкодження майна та невиконання ним власного зобов`язання щодо відшкодування завданої шкоди, а також з урахуванням відсутності доказів тяжких наслідків для психічного чи фізичного здоров`я позивача, суд вважає справедливим та співмірним розмір компенсації моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Саме такий розмір, на переконання суду, відповідає характеру та обсягу встановлених моральних страждань позивача, є достатнім для їх компенсації та одночасно відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Отже, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн., а у задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн. слід відмовити.

Таким чином, загальний розмір коштів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 39249,00 грн., з яких 34249,00 грн. – матеріальна шкода та 5000,00 грн. – моральна шкода.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією від 27.04.2026 р.

Судом позовні вимоги задоволено частково: вимогу про відшкодування матеріальної шкоди задоволено у повному обсязі в розмірі 34249,00 грн., а вимогу про відшкодування моральної шкоди задоволено частково - у розмірі 5000,00 грн. із заявлених 30000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на загальну суму 39249,00 грн., що становить 61,09% від ціни позову (64249,00 грн.), тому на користь позивача з ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 813,23 грн.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 34249 (тридцять чотири тисячі двісті сорок дев`ять) гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 813 (вісімсот тринадцять) гривень 23 (двадцять три) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя:Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ