Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №335/3245/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3245/26 2/335/2311/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участі секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Мінникова В.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем, який було зареєстровано 11.01.2003 Хортицьким відділом реєстрації актів громадського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 7. Від шлюбу спільних дітей не мають. В літку минулого року відповідач пішов з дому, наразі мешкає за невідомою адресою. На даний час в провадження суду перебуває цивільні справа про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В період знаходження у зареєстрованому шлюбі, позивачу була встановлена третя група інвалідності від загального захворювання, довічно, а тому вона є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги.

Відповідач дітей не має, працездатний, працює, має постійний високий дохід, а тому він в змозі надавати матеріальну їй допомогу, без шкоди для свого фінансового стану.

Позивач вказує, що понад 3 місяці відповідач їй матеріальної допомоги не надає, всі гроші які отримує від сумісного бізнесу залишає собі.

Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання у зв`язку з інвалідністю у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно платника аліментів, починаючи з дня подання позовної заяви, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 10 000 грн.

Ухвалою судді від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України та надано позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

07.04.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою судді від 31.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

05.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Світлицького Д.А., відповідно до якого сторона відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач, враховуючи її дохід, в силу ч. 4 ст. 75 СК України, не є особою, яка потребує матеріальної допомоги. При цьому, представник відповідач звертає увагу суду, що у провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа № 335/8698/25 про поділ спільного майна подружжя. У матеріалаї цієї справи містяться беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 є власницею значної кількості коштовного нерухомого та нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; гаража АДРЕСА_2 та земельної ділянки під ним; земельної ділянки (0,0860 га) в СТ «Будівельник»; дороговартісного електромобіля Tesla Model Y, 2023 року випуску (VIN-код НОМЕР_1 ), який зареєстрований безпосередньо на її імя. Більше того, у своєму відзиві (який одночасно є зустрічним позовом) по справі № 335/8698/25 ОСОБА_1 особисто стверджує, що вона є успішним підприємцем, працює у компанії HERBALIFE з 1995 року та заявляє про наявність значних спільних доходів від цієї діяльності у розмірі від 200 000 до 350 000 гривень щомісяця. Наявність таких активів та масштабних фінансових претензій повністю спростовує її твердження про «скрутне матеріальне становище» у даній справі про стягнення аліментів. Оскільки доходи позивачки значно перевищують встановлений законом прожитковий мінімум, правові підстави, визначені ст. 75, 76 СК України для виникнення у відповідача обов`язку щодо матеріального утримання позивача, відсутні. Вважають, вимоги про стягнення з відповідача 1/4 частини заробітку є штучними, безпідставними та спрямованими виключно на безпідставне збагачення на фоні існуючого спору про поділ майна. Тому, просять у позові ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини відмовити.

07.08.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кляшторної Ю.В. надійшли додаткові докази на підтвердження обставин викладених в позовній заяві, а саме: копія довідки МСЕК № 028486, консультативний висновок сімейного лікаря, КТ-висновок, висновок ортопеда, направлення.

У судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

15.09.2026 від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Олійник В.В. надійшла заява, в якій просить розглянути справу у її відсутність та відсутність позивача за наявними у справі доказами. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

05.10.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Світлицького Д.А. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.

Як встановлено судом, 11.01.2003 Відділом реєстрації актів громадського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що, 11.01.2003 в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 7 що підтверджується копією свідоцтва про одруження (повторне), виданого 20.05.2003.

20.05.2003 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 », про що, 20.05.2003 в книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові зроблено запис № 19, що підтверджується копією свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові Серія НОМЕР_2 .

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.03.2026 у справі № 335/1724/26 шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 23.04.2026.

Також, в провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа № 335/8698/25 про поділ майна подружжя. Судове засідання у даній справі призначено на 16.10.2026.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , серія НОМЕР_4 , виданого Пенсійним фондом України 16.04.2019, ОСОБА_1 має інвалідність 3гр. загального захворювання, довічно.

Згідно довідки про доходи № 0331 0632 8384 2328, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управління ПФУ м. Запоріжжя в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Згідно положень ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності, у разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц).

Разом із тим, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №759/6629/19 положення частини четвертої статті 75 СК України варто тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким є один з подружжя, що потребує матеріальної допомоги.

Аналіз норм Сімейного кодексу України свідчить про те, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України.

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місць для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 2595,00 грн.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та на час звернення до суду, станом на 26.03.2026, та на час розгляду справи судом, отримує державну соціальну допомогу, у зв`язку з інвалідністю. Загальний розмір пенсії за період з 01.02.2025 по 31.01.2026 складає 92 931,80 грн. (лютий 2025 – 7014,09 грн., березень 2025 – 7809,85 грн., квітень 2025 – 7809,85 грн., травень 2025 – 7809,85 грн., червень 2025 – 7809,85 грн., липень 2025 – 7809,85 грн., серпень 2025 – 7809,85 грн., вересень 2025 – 7809,85 грн., жовтень 2025 – 7809,85 грн., листопад 2025 – 7809,85 грн., грудень 2025 – 7809,85 грн., січень 2026 – 7819,21 грн.).

Відповідно до частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України, право на утримання має, зокрема, той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Отже, сам факт встановлення позивачці інвалідності не є достатньою та безумовною підставою для стягнення аліментів на її утримання. Необхідною умовою виникнення такого права є, зокрема, доведеність потреби у матеріальній допомозі.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення аліментів на своє утримання, посилалася на те, що відповідач їй ніякої матеріальної допомоги не надає, а тому вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, однак не надала суду належних доказів на підтвердження співвідношення отриманого нею доходу з її необхідними витратами.

Надані позивачкою докази: копія довідки МСЕК № 028486, консультативний висновок сімейного лікаря, КТ-висновок, висновок ортопеда, направлення, самі по собі не дають можливості зробити висновок про недостатність її доходу для забезпечення необхідних матеріальних потреб.

Разом із тим судом на підставі наданої позивачем довідки про доходи № 0331 0632 8384 2328 встановлено факт отримання позивачкою державної соціальної допомоги у зв`язку з інвалідністю, що свідчить про наявність у позивача постійного джерела доходу.

Водночас, позивачем не доведено, що розмір її доходів є недостатнім для забезпечення її необхідних матеріальних потреб з урахуванням понесених витрат на лікування.

Як вбачається із матеріалів справи, щомісячний дохід позивача у вигляді пенсії суттєво перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, суд не ставить під сумнів факт наявності у позивачки інвалідності та пов`язаних із цим особливих потреб, однак з огляду на положення статей 12, 81 ЦПК України саме на позивачу покладається обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі факт потреби у матеріальній допомозі.

Суд також враховує, що відповідно до статті 80 СК України, обов`язок одного з подружжя щодо утримання другого визначається з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін та інших істотних обставин.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено наявності передбаченої статтею 75 СК України умови для виникнення права на утримання, а саме потреби у матеріальній допомозі. Суд вважає, що обов`язкові умови для стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини в розумінні Сімейного кодексу України відсутні.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, зокрема факт отримання позивачем державної соціальної допомоги, відсутність належних доказів недостатності її сукупного доходу для забезпечення необхідних матеріальних потреб, відсутність доказів, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, суд доходить висновку про недоведеність позивачкою потреби у матеріальній допомозі.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Відповідні судові витрати у разі прийняття рішення на користь позивача підлягають стягненню з другої сторони на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення судового збору з відповідача на користь держави немає.

Таким чином, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести за рахунок держави.

Крім того, оскільки у цій справі судом у задоволенні позову відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на нього. Тому, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 76 СК України, ст.ст. 2, 4, 76 ,77, 78, 81, 141 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя В.О. Макаров