Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №335/8492/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8492/26 3/335/1619/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли із Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026, о 17 год. 11 хв., в м. Запоріжжі, на шосе Південне, 11 км, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, а саме: будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ст. 130 КУпАП.

У зв`язку з вищевикладеним працівником Управління патрульної поліції в Запорізькій області щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 720145 від 15.07.2026 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав. Представник ОСОБА_1 адвокат Хараїм О.В. надала до суду клопотання про закриття провадження у справі, просила його задовольнити.

Виходячи з фактичних обставин події та наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, адвокат Хараїм О.В. вважає, що в діях її підзахисного ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке обґрунтовує наступними доводами. Вказує, що наявний у матеріалах справи відеозапис є переривчастим, не відображає події безперервно та містить розбіжності між часом правопорушення в протоколі (17 год. 11 хв.) і часом початку запису з відеореєстратора (17 год. 18 хв.). З огляду на це захисник вважає відеозапис неналежним та недопустимим доказом, а огляд — недійсним у силу ч. 5 ст. 266 КУпАП.

Зазначає, що доданий до матеріалів справи акт огляду не містить дати його складання та був виключно безпідставно оформлений, оскільки огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів поліцейськими фактично не проводився.

Акцентує увагу суду, що у матеріалах справи відсутнє письмове направлення встановленої форми з підписом водія, а також поліцейськими не було роз`яснено суть та порядок проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, що свідчить про недотримання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 і тягне за собою недійсність огляду.

З урахуванням вищевикладеного, адвокат Хараїм О.В. просить провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Посилання захисту на недопустимість відеозаписів через їх переривчастий характер та розбіжність у часі між зупинкою транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , (17 год. 11 хв.) та початком запису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції (17 год. 18 хв.) суд оцінює критично та відхиляє з огляду на наступне.

Як убачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів відеофіксації, процес руху та безпосередньої зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зафіксовано штатним відеореєстратором, встановленим у службовому автомобілі патрульної поліції, що повністю відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026.

Певний процедурний інтервал часу між зупинкою транспортного засобу та початком відеозапису з нагрудного відеореєстратора зумовлений організаційними та процедурними діями працівників поліції. Протягом вказаного підготовчого інтервалу часу жодні процесуальні дії щодо притягнення особи до відповідальності не проводилися та права водія обмежені не були.

Оскільки бодікамера згідно з п. 5 Розділу II Інструкції № 1026 вмикається з моменту початку спілкування, а подальша фіксація процедури огляду проводилася безперервно, часовий проміжок між зупинкою транспортного засобу та підходом поліцейських не становить процесуального порушення та не свідчить про недопустимість зібраних у справі доказів.

Крім того, суддя враховує, що під час спілкування з працівниками поліції водій ОСОБА_1 будь-яких зауважень, заперечень або застережень стосовно часових інтервалів чи обставин підходу до нього патрульних не висловлював, здійснював спілкування по суті обставин зупинки, сприймаючи процесуальні дії як послідовний і безперервний процес.

Подальша фіксація спілкування з водієм, оголошення виявлених ознак сп`яніння, послідовне висунення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, а також факт відмови ОСОБА_1 від проходження вищезазначеного медичного огляду відображені на відеозаписі з нагрудних відеореєстраторів поліцейських повно та безперервно, що дає суду змогу встановити фактичні обставини правопорушення поза розумним сумнівом.

Щодо доводів адвоката про неналежність та недопустимість акта огляду на стан алкогольного сп`яніння через відсутність у ньому дати та відсутність самого факту проведення огляду за допомогою спеціальних технічних засобів, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, акт огляду на стан сп`яніння складається у разі фактичного проведення огляду водія на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів.

Як убачається з матеріалів справи та змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 720145 від 15.07.2026, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 2.5 ПДР України, а саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а не керування у стані сп`яніння.

Суд зазначає, що за наявності відмови водія від проходження огляду як на місці зупинки, а також у разі відмови проїхати для перевірки в заклад охорони здоров`я, факт правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП фіксується безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджується відеозаписом із процесом відмови. Наявність у матеріалах справи бланка акта огляду без зазначення результатів та дати, є лише процесуально-технічним оформленням поліцейським фіксації самого факту пропозиції пройти огляд та підтвердженням того, що такий огляд фактично не відбувся саме через відмову самого водія.

Відсутність дати на вказаному бланку або його долучення за умов відмови водія від огляду не спростовує факт висунення поліцейськими правомірної вимоги про проходження огляду та факт відмови ОСОБА_1 від його проходження, зафіксований на відеозаписі з нагрудних відеокамер працівників поліції. За таких обставин, вказаний акт огляду оцінюється судом у сукупності з іншими доказами та не призводить до визнання самого протоколу чи процедури фіксації відмови недійсними.

Аналізуючи доводи клопотання щодо відсутності у матеріалах справи письмового направлення до закладу охорони здоров`я та нероз`яснення порядку проведення медичного огляду, що, на переконання захисника, тягне за собою недійсність огляду на підставі ч. 5 ст. 266 КУпАП, суд зазначає наступне.

Процесуальне оформлення та видача бланка направлення на огляд до закладу охорони здоров`я здійснюється поліцейським у разі, якщо водій погодився на проведення такого огляду та безпосередньо направляється до медичного закладу для проходження обстеження. Водночас, у цій справі водію ОСОБА_1 інкримінується не перебування у стані сп`яніння, а безпосередньо відмова від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, тобто порушення вимог п. 2.5 ПДР України.

Оскільки водій відмовився від поїздки до медичного закладу та проходження медогляду загалом, у працівників поліції не виникло процесуальної потреби щодо видання бланка направлення, оскільки сама процедура направлення була припинена на стадії висловлення водієм відмови від її проходження.

Як убачається з відеозапису з нагрудної камери, поліцейські в чіткій та зрозумілій формі неодноразово пропонували водію ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. При цьому водій, будучи дієздатною особою, відмовився їхати до закладу охорони здоров`я, не вимагаючи жодних додаткових роз`яснень щодо регламенту медичних досліджень. За таких обставин, відсутність у матеріалах справи паперового бланка направлення з підписом особи не свідчить про порушення процедури огляду та не спростовує факт відмови водія від виконання законної вимоги поліцейського, зафіксований належними та допустимими доказами.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість пояснень водія стосовно вживання алкогольних напоїв через їх відібрання до роз`яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України, а також посилання на те, що самі по собі такі пояснення не є доказом винуватості, суд зазначає наступне.

Суддя враховує правову позицію Верховного Суду, що самі лише пояснення особи або визнання нею вини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для притягнення до відповідальності за відсутності інших належних доказів.

Разом з тим, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП за сформованим щодо ОСОБА_1 обвинуваченням передбачає відповідальність не за сам факт перебування у стані сп`яніння чи факт вживання алкоголю, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння (порушення п. 2.5 ПДР).

Підставою для висунення поліцейським законної вимоги про проходження огляду слугували зафіксовані у протоколі та підтверджені відеозаписом зовнішні ознаки сп`яніння (порушення мови, порушення координації рухів), а не усні відповіді водія на запитання поліцейського.

Суд не покладає в основу даної постанови усні відповіді ОСОБА_1 щодо фактів вживання ним алкоголю, а виходить виключно з доведеності факту наявності у водія зовнішніх ознак сп`яніння та зафіксованого в протоколі від 15.07.2026 серії ЕПР1 № 720145 та на відеозаписі факту його свідомої відмови від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Права особи, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, були роз`яснені ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що підтверджується відеозаписом. За таких обставин, порядок фіксації правопорушення порушено не було, а вину водія доведено сукупністю інших належних і допустимих доказів у справі.

Керування транспортним засобом, що за своєю природою є джерелом підвищеної небезпеки, особою з наявними ознаками суттєвого алкогольного ураження, є одним із найбільш грубих порушень правопорядку. Відповідно до ст. 1 КУпАП, пріоритетним завданням законодавства є охорона прав і свобод громадян та забезпечення публічної безпеки, яким прямо загрожують подібні дії правопорушників.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується дослідженими доказами у їх сукупності, а саме:

- диском з відеозаписом з камер працівників поліції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з відміткою, що огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР від 15.07.2026, з відміткою, що огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія;

- довідкою інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанту поліції Подрез Д. про відсутність у ОСОБА_1 повторності скоєння адміністративного правопорушення за ст.130 КУаАП;

- архівом правопорушень.

У суду відсутні об`єктивні підстави для сумніву в достовірності доказів, наданих уповноваженим органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання вищевказаного пункту 2.5. ПДР України (щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку) є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однією з підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь Держави. Будь-яких даних про те, що останній підлягає звільненню від судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 1, 40-1, 221, 279, 284, 287, 294, ч.1. ст. 130 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. в дохід Держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід Держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.О. Макаров