Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №721/879/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

06.10.2026

Справа № 721/879/26

Провадження 1-КП/721/95/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області, у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №1 обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 06.06.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026262060000198 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Довгопілля, Путильського району Чернівецької області, з середньою освітою, неодруженого, військовозобов?язаного, на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення перебував у військовому званні "солдат" на посаді водія електрика першого взводу ударних БпАК 2 роти ударних БпАК 3 батальйону БпС військової частини НОМЕР_1 , не судимого, що зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

06.06.2026 о 05:00 год в АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , під час розпиття спиртних напоїв між військовослужбовцем ОСОБА_3 та військовослужбовцем ОСОБА_8 виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 , переслідуючи умисну мету направлену на спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, розуміючи небезпечний для життя та здоров`я потерпілого характер своїх дії і бажаючи завдати здоров`ю ОСОБА_8 значної шкоди, однак не бажаючи настання його смерті, з достатньою силою наніс останньому удар ножем в область правої вушної раковини, чим спричинив часткову її ампутацію та декілька ударів ножем в область ноги лівого стегна, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_8 два сліпі ножові поранення. Після доставляння бригадою екстреної медичної допомоги в КНП «Путильська БЛ» внаслідок отриманих тілесних ушкоджень на внутрішній поверхні у верхній третині лівого стегна, гострої крововтрати, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_8 о 14:55 год помер в реанімаційному відділенні КНП «Путильська БЛ».

Отже, ОСОБА_3 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, а саме спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторін захисту та обвинувачення.

Позиція учасників провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. Надав показання, що являється військовослужбовцем, з квітня 2023 року до часу вчинення правопорушення проходив військову службу у ЗСУ. 06 червня.2026 року близько 1 год зустрівся із ОСОБА_8 та вирішили посидіти у будинку брата останнього – ОСОБА_9 в с. Греблина, де, по приходу, розпивали спиртні напої. Через деякий час перебування у будинку між ними виникла сварка на ґрунті військової служби, під час якої ОСОБА_10 образив його та схопивши за верхній одяг, ударив кулаком у шию зліва. Натомість ОСОБА_3 узяв в праву руку ножа, який знаходився на столі та розмахуючи ним поряд з ОСОБА_10 , наніс поріз ножем в область вуха та два удари в область стегна ноги, не маючи наміру заподіяти смерть останньому. Після вчиненого покинув будинок та попрямував додому, повідомивши ОСОБА_11 , який перебував на вулиці, про вчинене. Допомогу ОСОБА_12 не надавав, бо на той час не думав про серйозність ситуації і не бачив багато крові. Ідучи звідти викинув ніж по дорозі. Просив суд призначити покарання з можливістю продовження несення служби у ЗСУ.

Захисник у судовому засіданні не оспорював доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 . Між тим, при призначенні покарання просив урахувати позитивні характеристики ОСОБА_3 , його особистісні відомості та призначати покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, надавши можливість обвинуваченому продовжувати захист Вітчизни у лавах ЗСУ.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 надав показання, що ОСОБА_13 доводився йому сином, з яким проживали за однією адресою у с. Гробище. 06.06.2026 перед ранком він дізнався про перебування сина у лікарні. По прибуттю туди, через пів години син помер. Про обставини заподіяння сину тяжких тілесних ушкоджень йому невідомо. Зазначив, що того дня його син із обвинуваченим розпивали спиртні напої у нього вдома, після чого пішли до родича ОСОБА_14 , звідки сина забрали у лікарню. Вважав, що якби обвинувачений надав допомогу його синові невідкладно, смерті можна було б уникнути. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого немає, останній на проведення похорону сплатив його сім?ї 20000,00 грн. Міру покарання обвинуваченому просив призначити у відповідності до закону.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що судом достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років, ураховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Такі, покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому каявся, засудив свою протиправну поведінку. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, починаючи з моменту затримання, також визнавав свою винуватість, сприяв органу досудового розслідування у встановленні обставин та подій кримінального правопорушення.

У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

Між тим, судом було встановлено, що ОСОБА_3 учинив злочин в стані алкогольного сп`яніння. З цих підстав обставиною, які обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, його тяжкість (злочин є тяжким), наслідки учинення злочину – настала смерть потерпілого ОСОБА_8 , але потерпілий ОСОБА_5 не заявляв претензій матеріального та морального характеру, як і не заявляв цивільний позов, а покарання просив призначити на розсуд суду. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, раніше не судимий, має середню освіту, з квітня 2023 року до часу вчинення даного кримінального правопорушення проходив військову службу у ЗСУ, відшкодував сім?ї потерпілого витрати на поховання у сумі 20000,00 грн, під час здійснення судового провадження здійснив донат на підтримку стрілецького батальйону "Привиди Каспера" у сумі 10000,00 грн, на диспансерному обліку у лікаря-спихіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання, несення військової служби та за час перебуванням в слідчому ізоляторі характеризується позитивно, як і наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За вказаних обставин, суд уважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими членами суспільства. Між тим, ураховуючи обставини, установлені в судовому засіданні, а також поведінку обвинуваченого, зокрема щире каяття, суд уважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1, 75 КК України, не встановлено.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України – 06.06.2026, який діє і наразі. У зв`язку з чим, на думку суду, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, слід залишити під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до набуття вироком законної сили, оскільки судом убачається ризик учинення інших кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до ст. 72 КК України, слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_3 за цим вироком покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме з 06.06.2026 до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення експертиз, загальний розмір яких складає 39319,03 грн, відповідно до ст. 124 КПК України, слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 06.06.2026 до набуття вироком законної сили, з урахуванням положень ст. 72 КК України, відповідно до якої, одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, відповідно до положень ст. 377 КПК України, залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Процесуальні витрати за проведення: судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/126-26/8134-БД від 08.07.2026 у сумі 2583 грн 42 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/126-26/8127-БД від 23.07.2026 у сумі 1643 грн 09 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/126- 26/8133-БД від 18.08.2026 у сумі 1604 грн 25 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/126-26/8131-БД від 11.08.2026 у сумі 8527 грн 42 коп; судової дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/126-26/8131-Д від 28.07.2026 у сумі 1925 грн 44 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/126-26/8126-БД від 13.08.2026 у сумі 4476 грн 82 коп; судової дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/126-26/8126-Д від 27.07.2026 у сумі 1925 грн 44 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/126-26/8132-БД від 11.08.2026 у сумі 11202 грн 74 коп; судової дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/126-26/8132-Д від 28.07.2026 у сумі 1925 грн 44 коп; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/126-26/8140-БД від 19.08.2026 у сумі 3504 грн 97 коп, загальний розмір яких складає 39319 (тридцять дев?ять тисяч триста дев?ятнадцять) грн 03 коп, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази:

кепку військову, майку, шорти та шльопанці, які належить ОСОБА_3 , що опечатані у сейф-пакети МВС України за №6504177, №654178, №6555823, №6555824, відповідно, повернути ОСОБА_3 ;

зразки букального епітелію належні ОСОБА_3 , що опечатані в сейф пакет МВС України №6717374 – знищити;

зразок крові належний ОСОБА_8 , що опечатаний в сейф пакет МВС України №6717375 – знищити;

змив темно-бурої речовини (кров) з підлоги в будинку ОСОБА_7 , що опечатаний в сейф пакет МВС України №2862916 – знищити;

кухонний ніж та два скляні стакани, які вилучені у ОСОБА_7 , що опечатані у сейф пакети МВС України, за №6494695 та №6494693, відповідно - повернути ОСОБА_7 ;

дві банки з-під пива вилучені у ОСОБА_7 , опечатані в сейф пакет МВС України №6494694 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_15