Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №714/848/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/435/26

ЄУН 714/848/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Костишин Н.Я.

секретар судового засідання Ротар М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Новий колектор» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувало, що 24.06.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5633826 про надання споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Зазначав, що позичальнику надано кредит у розмірі 2 000 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95 % в день.

Крім того, вказував, що відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів та на його картковий рахунок було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000 грн. за реквізитами платіжної картки.

Також, вказував на те, що 27.01.2026 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Новий колектор», укладено Договір факторингу №С7-270126-1 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТзОВ «Новий колектор» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №5633826 від 24.06.2025 р. у зв`язку з чим ТзОВ «Новий колектор» набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі та надало грошові кошти, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 27.01.2026 р. утворилась заборгованість у розмірі 7 142 грн., з яких: 2 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 142 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 1 000 грн. штраф, чим порушуються права та інтереси ТзОВ «Новий колектор».

На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №5633826 від 24.06.2025 р. у розмірі 7 142 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрат понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви відповідачу 248,58 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та розглянути справу у відсутності їхнього представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5633826 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 2 000 грн., строком на 360 днів.

За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зазначений кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.1, п.1.2 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Так, відповідно до п.2.1. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами кредитної картки № НОМЕР_1 або іншої кредитної картки клієнта.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли кредитно-договірні відносини.

Так, ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 2 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Пунктом першим ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за вказаним вище договором було переуступлено первісним кредитором позивачу відповідно до договору факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 р.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до витягу Реєстру боржників до Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

З моменту відступлення права вимоги відповідач вказану заборгованість не погасив, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором ОСОБА_1 не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договорами, відповідач порушив умови договору.

На підтвердження наявності зазначеного боргу позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитним договором №5633826 від 24.06.2025 р. згідно якого станом на 27.01.2026 р. утворилась заборгованість у розмірі 7 142 грн., з яких: 2 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 142 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 1 000 грн. штраф.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідач будь-якими доказами не спростував наявності у нього кредитного зобов`язання, пред`явленої до стягнення заборгованості та не оспорив правомірності набуття ТзОВ «Новий колектор» права вимоги до нього.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 оплату за договором про споживчий кредит не здійснював, а заборгованість за тілом кредиту становить 2 000 грн. та 4 142 грн.- заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, загалом 6 142 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Натомість вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 000 грн. не підлягає задоволенню враховуючи положення п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 р. у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 р. у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 р. на території України з 24 лютого 2022 р. строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по нарахованих штрафних санкціях за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором №5633826 від 24.06.2025 р. в розмірі 1 000 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо судового збору та витрат понесених позивачем внаслідок відправлення позовної заяви відповідачу слід вказати таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок щодо часткового задоволення позову, в результаті чого розмір задоволених позовних вимог складає 85,99 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 2 289,61 грн. та 213,77 грн. витрат понесених позивачем внаслідок відправлення позовної заяви відповідачу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (код за ЄДРПОУ: 431702980, місцезнаходження: вул.Алмазова Генерала 13, офіс 601, м.Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором №5633826 від 24.06.2025 р. у розмірі 6 142 грн., судовий збір у розмірі 2 289,61 грн. та витрати за відправлення позовної заяви у розмірі 213,77 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя