Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №646/3576/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/3576/26

№ провадження 1-кп/646/955/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:

начальник Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020022172 від 29 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нікополь Дніпропетровської області, військовослужбовця на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129 та 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 11.10.2025 приблизно о 22:41 годині, знаходячись у пункті тимчасової дислокації підрозділу в населеному пункті АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойовий наказ командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 № 2504дск від 11.10.2025, а саме: в термін до 09:00 години 12.10.2025 зведеній групі зайти на ВП «ДАЛЛАС», з завданням ведення оборонного бою, недопущення просування противника в напрямку ОРЛЯНКА, ПЕТРОПАВЛІВКА; продовження інженерно-фортифікаційного дообладнання позиції; забезпечення цілодобового бойового чергування, який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку віддання, а також, грунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом було роз`яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення і з`ясовано, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винуватим і чи бажає давати показання.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що чітко розуміє, що його обвинувачено за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, його дії кваліфікуються як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачений зазначив, що повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні, визнає фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно часу, місця, способу вчинення та буде давати показання.

На виконання вимог статті 349 Кримінального процесуального кодексу України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та просив суд не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор просив суд обмежитись, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , а також письмових матеріалів, які стосуються речових доказів у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти такого порядку встановлення обставин справи та підтвердження їх доказами.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, фактичні обставини справи не оспорюються, суд за згодою учасників кримінального провадження, які уважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності, уважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 та стосуються речових доказів у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, щиро розкаявся у скоєному. Зазначив суду, що відмовився виконати бойовий наказ командира, оскільки розумів, що буде важко, та відчував страх.

Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого у судовому засіданні було досліджено документи, що характеризують його особу.

Згідно із відповіддю Комунального підприємства «Нікопольська лікарня» Покровської сільської ради № 1399 від 31 грудня 2025 року, ОСОБА_4 протягом останніх п`яти років за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра консультативно-діагностичного центру не звертався, на лікуванні не перебував.

З довідки № 3902, складеної командиром військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Як убачається з довідки № 25364336480030816411, наданої на вимогу органу досудового розслідування, ОСОБА_4 незнятої чи непогашеної у встановленому законом порядку судимості не має.

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувачений не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, доведена повністю, просив суд визнати обвинуваченого винним у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення; визнати обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого; призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком, визначеним нижньою межею санкції частини статті; уважав за можливе застосувати положення статті 75 Кримінального кодексу України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Захисник ОСОБА_5 просила визнати обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття ОСОБА_4 та його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також урахувати, що обвинувачений на теперішній час проходить військову службу у складі Збройних Сил України; просила призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком, визначеним нижньою межею санкції частини статті, а також на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

ІІІ. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні, та які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд уважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.

Ураховуючи зібрані у справі докази та встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікувати його дії за:

-частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України за ознаками непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_4 .

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, визначених статтею 67 Кримінального кодексу України, не встановлено.

V. Мотиви призначення покарання

Відповідно до частини другої статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру покарання суд керується вимогами статей 65 – 67, 70 Кримінального кодексу України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що характеризують злочин (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Ураховуючи межі судового розгляду, визначені статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого, у тому числі, в частині обставин, що обтяжують покарання.

У відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є тяжким злочином.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває; незнятої чи непогашеної у встановленому законом порядку судимості не має; щиро розкаявся у скоєному.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, способу вчинення кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, участь обвинуваченого у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком, визначеним найнижчою межею встановленою санкцією частини статті.

Згідно із абзацом першим частини першої, частинами третьою та четвертою статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Керуючись приписами абзацу першого частини першої, частинами третьою та четвертою статті 75, частиною першою статті 76 Кримінального кодексу України, суд уважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з покладенням відповідних обов`язків.

Відповідно до статті 14 та частини першої статті 163 Кримінально-виконавчого кодексу України військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за кримінальні проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.

Контроль за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюється згідно із Порядком здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 17 вересня 2020 року № 337.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.

Отже, суд уважає за необхідне зобов`язати командування зазначеної військової частини поставити ОСОБА_4 на облік, після набрання вироком законної сили, та здійснювати контроль за поведінкою військовослужбовця згідно із Порядком здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 17 вересня 2020 року № 337.

VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.

Підстави для застосування заходів кримінально - правового характеру щодо юридичної особи відсутні.

В ході досудового розслідування перекладач не залучався.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 22.01.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні:

-DVD-R диск об`ємом пам`яті 4.7 gb, на якому міститься відеозапис з назвою «Video 2025-12-29 at 10.56.11».

Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05 березня 2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів; строк тримання під вартою постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання – 14:00 години 05 березня 2026 року; визначено суму застави у розмірі 66 560,00 гривень.

Як встановлено з листа начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» № 12/12-3736/Х1 від 06 березня 2026 року, ОСОБА_4 був звільнений з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» 06 березня 2026 року, згідно із ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05 березня 2026 року, у зв`язку із сплатою застави у розмірі 66 560,00 гривень.

Частиною одинадцятою статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ураховуючи викладене вище, суд уважає за необхідне скасувати запобіжний захід обраний ОСОБА_4 ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05 березня 2026 року та після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю внесену ним заставу у розмірі 66 560,00 гривень.

На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України у строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 05 березня 2026 року по 06 березня 2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Керуючись статтями 368, 370, 374 та 395 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців 28 (двадцять вісім) днів.

На підставі частини першої статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

На підставі частин третьої та четвертої статті 75 Кримінального кодексу України встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такий обов`язок:

- письмово повідомляти командира військової частини або посадову особу військової частини, визначену наказом командира військової частини, про зміну місця проживання.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України після набрання вироком законної сили поставити на облік ОСОБА_4 та здійснювати контроль за його поведінкою та виконанням таких обов`язків:

- виконувати обов`язок, покладений судом;

- виконувати загальні обов`язки військовослужбовця, визначені статтями 11-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та додержуватися військової дисципліни;

- не допускати вчинення правопорушень, у тому числі дисциплінарних, що можуть призвести до накладення адміністративних та дисциплінарних стягнень, або притягнення до кримінальної відповідальності.

- письмово повідомляти командира військової частини про неможливість виконання встановлених обов`язків.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05 березня 2026 року – скасувати.

Заставу у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Речовий доказ:

-DVD-R диск об`ємом пам`яті 4.7 gb, на якому міститься відеозапис з назвою «Video 2025-12-29 at 10.56.11» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020022172 від 29 грудня 2025 року, залишити у справі № 646/3576/26, провадження № 1-кп/646/955/2026.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складено, підписано та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 06 жовтня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1