Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №646/8218/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8218/26

№ провадження 2/646/5052/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

за участю секретаря Зубкової В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу № 646/8218/26 за позовною заявою ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача Рудзей Ю.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 95888 від 11.08.2019 у розмірі 24 180 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №95888 від 11.08.2019 року в електронній формі.

На підставі договору позики позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5 000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24 180 грн., з яких: 5 000 грн. – заборгованість за позикою; 19 180 грн., – заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.07.2026 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відповідності до ст. 178 ЦПК України своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності зі ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За наявності одночасного існування умов, передбачених положеннями ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11.08.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 95888.

Відповідно до п. 1.1.1. сума позики 5 000,00 грн. Згідно п.1.1.5 строк повернення позики (термін платежу) 25.08.2019 року.Також сторони узгодили, що плата за користування позикою здійснюється у вигляді: процентів у розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії у розмірі 1,59% в день від початкового розміру позики (п.1.1.2 договору). Крім того, Договором передбачено право позичальника продовжити строк договору, не більше 3-х разів поспіль. При продовженні строку договору позичальник зобов`язаний сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (у разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку договору (п.3.2.3, п.3.4.2 договору). Відповідно до п.5.3. укладеного між сторонами договору позики у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Даний договір разом з графіком платежів та паспортом підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 52359296.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» вих. №95888 від 01.09.2025.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за вказаним договором позики, у зв`язку з чим обліковується заборгованість у сумі 25 745,45 грн., 5000,00 грн. заборгованість за позикою, 67 грн. сума прострочених процентів та 19 133 грн сума простроченої комісії, 1038,43 грн сума пеней за комісіями, 523,21 грн. сума пеней за тілом, 3,81 сума пеней за відсотками.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів повернення суми позики 5 000,00 грн до 25.08.2019, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту 5 000 грн. та відповідно суму пені за тілом кредиту 523,21 грн.

Щодо стягнення заборгованості по процентам та комісії за користування позикою, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1.5 Договору позики встановлено строк повернення позики до 25.08.2019 року.

Враховуючи узгоджені сторонами строки кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії договору в розмірі 7,00 грн.

Щодо стягнення комісії, як складової розрахунку заборгованості за договором позики №95888 від 11.08.2019, у розмірі 19 113 грн., суд зазначає наступне.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено: « У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами пункту 1.1.2.2 договору позики передбачена комісія (комісійна винагорода) за користування позикою у розмірі 1,5% в день від поточного залишку позики, а також передбачену пунктом 5.3. договору підвищену комісійну винагороду у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, яка становить 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щоденна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Також матеріали справи не містять доказів, що споживач користувався такими послугами. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Також в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за комісію щодня від початкового розміру позики є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».

Таким чином, суд вважає, що пункт 1.1.2.2. договору позики №95888 від 11.08.2019 року, яким передбачено сплату відповідачем комісійної винагороди є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми комісії у розмірі 19113 грн. та відповідно нарахованої на цю суму пені у розмірі 1038,43 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення рахунку простроченої заборгованості в розмірі 5 000 грн., заборгованості за нарахованою сумою пені за тілом кредиту 523,21 грн. та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 7 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що до позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Ю.В., а також акт № 95888 від 09.07.2025 року наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 01.09.2025 року, з детальним описом обсягу правничої допомоги, а саме: правовий аналіз обставин спірний правовідносин та надання правових рекомендацій 1 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 3 000,00 грн., формування додатків до позовної заяви 1 000 грн., довіреність від 09.07.2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 608,89 грн.

На підставі ст. ст. 509, 526, 546, 612, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» заборгованість за кредитним договором № 95888 від 11.08.2019 року у загальному розмірі 5 530,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» сплачений судовий збір у розмірі 608,89 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення складено 05.10.2026 року.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», адреса: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 41229318;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.М. Янцовська