Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №635/4713/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4713/26

Провадження № 2-о/635/176/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретарів Старишко Д.В., Головінова С.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Комова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Національної гвардії України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 05.10.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування заяви посилалася на те, що мала брата ОСОБА_2 , який відповідно до сповіщення сім`ї № 21п/740 від 18.02.2026 року, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, під час виконання господарчих робіт з вироблення та заготування «фашин» ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у південно східній частині н.п. Коханівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії і надання пільг у встановленому законодавством порядку. Згідно витягів з реєстру територіальної громади вона та брат проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 . Їх батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли. Дітей у ОСОБА_2 не було, інших родичів він не мав. Вона доглядала за матір`ю ОСОБА_4 з жовтня 2021 року, оскільки в матері почалися проблеми зі здоров`ям. У зв`язку з цим з жовтня 2021 року вона перебувала на утриманні брата військовослужбовця ОСОБА_2 , не працювала та доходів не мала і перекази грошових коштів від брата ОСОБА_2 були єдиним джерелом засобів до існування для заявниці у вказаний період часу. Метою встановлення даного факту зазначає отримання соціальних виплат, які виплачуються сім`ям безвісти зниклих військовослужбовців відповідно до ст.ст.6,9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, п.4, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, інших соціальних пільг передбачених чинним законодавством.

Ухвалою суду від 18.05.2026 р. відкрито провадження у справі. Витребувано з Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості відносно родинних зв`язків ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 05.08.2026 р. задоволено клопотання заявника про допит свідків, витребувано інформацію про доходи заявника.

В судовому засіданні заявник, її представник заяву підтримали з підстав, викладених у заяві. Заявник також додала, що вона, брат ОСОБА_2 та їх мама ОСОБА_4 проживали у м. Південне з 2021 року. Будинок купили в зв`язку з хворобою матері. У 2023 році вона перенесла інсульт з сильним ушкодженням мозку і потребувала постійного догляду, тому вона не працювала, доглядала матір. Їх утримував брат. Він не був одружений, дітей у нього також не було. Сама вона вже 25 років розлучена. 18.09.2024 р. брата мобілізували, а у лютому 2026 року він загинув.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.

Головне управління Національної гвардії України подало заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Військова частина НОМЕР_1 причини неявки не повідомила.

Суд, вислухавши заявника, її представника, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_5 ) є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

Зміна заявником прізвища підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00056846141 від 03.03.2026р.

Їх батьками є ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт смерті батьків заявника підтверджується наданими суду копіями свідоцтв про смерть.

З наданої суду виписки № 10104 з медичної карти стаціонарного хворого вбачаться, що ОСОБА_4 з 18.12.2023 р. по 28.12.2023 р. перебувала на стаціонарному лікуванні у інсультному відділенні з неврологічними ліжками у КНП «Мереф`янська центральна районна лікарня».

З аналогічної довідки за тими ж реквізитами, наданої суду 22.05.2026 р., ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в період з 18.12.2023 р. по 30.12.2023 р.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до сповіщення сім`ї № 21п/740 від 18.02.2026 року ОСОБА_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України під час виконання господарчих робіт з вироблення та заготування «фашин» ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у південно-східній частині н.п. Коханівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

З листа приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А. віл 15.04.2026 р. вбачається, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 33/2026 за заявою ОСОБА_1 .. Інших спадкоємців немає.

Згідно акту депутата Південної міської ради від 30.03.2026 року ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, купували майно для спільного користування.

З наданих заявником банківських виписок вбачається, що на рахунок заявника ОСОБА_1 від ОСОБА_2 здійснено перекази: 07.05.2023 р. – 4000 грн., 24.04.2023 р. - 4000 грн., 11.04.2023 р. – 4000 грн. Також ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 період з 17.01.2025 р. по 14.12.2025 р. щомісяця здійснювалися перекази на загальну суму 135000 грн.

Згідно інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що за заявника ОСОБА_1 у період з 2014 – 2024 р.р. страхові внески не здійснювалися.

Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_1 за період 2021- 2024 р.р. офіційних доходів не мала. За 2025 р. отримала 27511,23 грн. доходів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що заявник ОСОБА_1 є її матір`ю, яка перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_2 . Вони проживали разом, вели спільний побут, він регулярно переводив гроші матері, купляв продукти. ОСОБА_1 не працювала, доглядала паралізовану бабусю. У мами та її брата більше нікого не було. Додала, що вони купили будинок, проте власником будинку є ОСОБА_1 . ОСОБА_8 допомагав по господарству, вони разом придбали пральну машинку.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що заявник ОСОБА_1 є її сусідкою, проживає у будинку навпроти. Вона працює медсестрою і приходила до ОСОБА_1 ставили уколи та крапельниці її матері. Зазначила, що ОСОБА_1 сиділа вдома, доглядала маму, а ОСОБА_10 ходив на роботу, купував продукти, ліки.

Заявник, звертаючись до суду, посилалася на те, що проживала з матір`ю ОСОБА_4 , тривалий час не мала фізичної можливості працювати через хворобу матері, за якою потрібен був догляд. А тому брат надавав їм матеріальну допомогу і вони знаходились на його повному утриманні.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі і перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Згідно п.7 Порядку "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30 листопада 2018 року виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до Судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного суду від 01.01.2012, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім`ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім`ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім`ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п`яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що заявником не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження факту її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 в період з 05.10.2021 р. по 16.02.2026 р.

Так, з копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що останній з 2014 р. по 2021 р. працював завідувачем сільського клубу, з грудня 2021 р. по березень 2023 р. працював механіком з ремонту устаткування у ТОВ «ЮД-ПАК-Харків». Після березня 2023 року записи у трудовій книжці відсутні. При звільненні ОСОБА_2 отримав 15038,88 грн., що підтверджується відповідною довідкою.

На військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 , зі слів заявника, призвано у вересні 2024 року. Даних про його працевлаштування в період з квітня 2023 р. по вересень 2024 року, а також доказів отримання ним доходу в цей період та можливості утримання ним заявника останньою суду не надано.

Оцінюючи як доказ банківські виписки, суд зазначає, що ними підтверджено лише три факти перерахування ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 12000 грн. в період квітень – травень 2023 року, тобто в період, коли з заявником проживала їх матір ОСОБА_4 , та в період з 17.01.2025 р. по 14.12.2025 р. на загальну суму 135000 грн. Згідно договору купівлі-продажу від 07.01.2026 р., в цей період ОСОБА_2 придбав автомобіль за 279000 грн.

Оцінюючи зазначені докази, суд зазначає, що ці перерахування грошових коштів не є систематичними та вчинені протягом незначного проміжку часу, і не можуть вважатися доказом постійного утримання заявниці.

Крім того, у 2025 році заявниця мала власні доходи, що підтверджується довідкою про доходи від 25.08.2026 р. № 3226219.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу надання матеріальної підтримки заявниці з боку ОСОБА_2 в період з 2021 року по квітень 2023 р., а також в період з червня 2023 р. по грудень 2024 р.

Доводи заявника про те, що вона не могла працювати в зв`язку з необхідністю догляду за хворою матір`ю, не підтверджено матеріалами справи та належними та допустимим доказами, оскільки судом досліджено надану медичну документацію про стан здоров`я ОСОБА_4 лише за грудень 2023 р., коли вона потрапила до лікарні у тяжкому стані, що в сукупності не підтверджує неможливості працювати в період з 2021 р. по грудень 2023 р.

Оцінюючи акт депутата Південної міської ради від 30.03.2026 року ОСОБА_6 , суд зазначає, що він підтверджує лише факт ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проте не свідчить про факт перебування останньої на утриманні брата.

Свідок ОСОБА_9 також не підтвердила факт перебування на утриманні брата ОСОБА_1 в період з 05.10.2021 р. по 16.02.2026 р.

Фактично єдиним доказом перебування заявниці на утриманні брата ОСОБА_2 є показання свідка ОСОБА_7 , яка є донькою заявниці, а тому суд оцінює ці показання критично. Крім того, ці показання не можуть бути належним підтвердженням того, що ОСОБА_2 утримував постійно заявника в період з 2021 р. по 2026 р., оскільки інших належних та допустимих доказів даного факту судом не встановлено.

Надані письмові показання свідків суд не бере до уваги, оскільки при їх написанні свідки не були попереджені про відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Разом з тим, суд зазначає, що показання свідків не можуть бути достатнім доказом перебування особи, якщо вони не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі вищезазначеного та належної і повної оцінки всім наданим та дослідженим доказам, суд приходить до висновку, що сукупності належних та допустимих доказів з приводу повного утримання протягом тривалого часу заявниці загиблим ОСОБА_2 суду під час судового розгляду не надано і судом не встановлено, що є підставою для відмови у задоволенні заяви за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Національної гвардії України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.10.2026 р.

Суддя О.М. Якішина