Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №297/1202/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1202/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000110 від 09 березня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще. Вилок, Берегівського району, мешканки АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимої, громадянки України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона 08 березня 2026 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-медичної (токсикологічної) експертизи №627 від 17.03.2026 року, відповідно до якого у її крові виявлено етиловий спирт у концентрації 2,30 %, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ференца Ракоці ІІ у с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, діючи необережно та порушуючи вимоги пунктів 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3 (б) ПДР України, відповідно до якого водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом, а також п. 12.1 ПДР України, згідно з яким під час вибору безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку з тим, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, не реагувала належним чином на її зміну, не обрала безпечної швидкості руху, яка б забезпечувала можливість постійного контролю за транспортним засобом, унаслідок чого на перехресті вулиць Ференца Ракоці ІІ та Вузька допустила виїзд за межі проїзної частини праворуч на узбіччя та здійснила наїзд на будівлю №163 по вул. Ференца Ракоці II.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen Golf» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки, перелому кульшової западини справа, закритих переломів VI-VIII ребер справа та багатоуламкового перелому п?яткової кістки справа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи N? 21 від 13.04.2026 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та є характерними для дорожньо-транспортної пригоди, утворилися в умовах даної події, за механізмом і часом їх виникнення узгоджуються з обставинами ДТП і перебувають у прямому причинному зв?язку з діями водія транспортного засобу.

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №CE-19/107-26/3389-1Т від 31.03.2026 року у даній дорожньо-транспортній ситуації у діях водія автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вбачаються невідповідності вимогам пунктів 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, недотримання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності є у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2026 року у даному кримінальному провадженні №12026071060000110 від 09 березня 2026 року призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подав суду письмову угоду про примирення, укладену 15 вересня 2026 між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 ..

Згідно вищезазначеної угоди, обвинувачена визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, погодилась на призначення узгодженого покарання, отримала роз`яснення наслідків укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України та наслідків невиконання угоди.

Як вбачається із угоди істотними для вказаного кримінального провадження обставинами, які пом?якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК

України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди, перерахування коштів на підтримку ЗСУ (Постанова ККС ВС від 19.07.2023 у справі №442/2407/22, провадження N?5 1-2963км23), Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодована у повному обсязі, претензій потерпіла ОСОБА_6 до водійки ОСОБА_4 не має, що підтверджено розпискою потерпілої. Інші дії, які обвинувачена зобов?язана вчинити на користь потерпілої, відсутні.

Враховуючи наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди, з урахуванням особи ОСОБА_4 , яка має на утриманні одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалася, обвинувачується у вчиненні необережного нетяжкого кримінального правопорушення, яке не являється корупційним злочином. Потерпіла ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_4 примирилися, жодних претензій до обвинуваченої у потерпілої немає.

Таким чином, відповідно до статті 69 КК України, враховуючи

Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 та Постанову Верховного Суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 квітня 2026 року у справі №284/1083/24, провадження №51-315 км 26, потерпіла та обвинувачена узгодили та просять суд перейти до іншого, більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України та призначити ОСОБА_4 основне покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із застосуванням додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 1 статті 286-1 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, що враховує інтереси суспільства і не порушує права, свободи та інтереси сторін.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала угоду про примирення, повністю та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України в обсязі обвинувачення та пояснила, що вона розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, вид покарання, який буде застосовано у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду про примирення.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав укладену між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_4 угоду про примирення від 15.09.2026 року, просить таку затвердити. Пояснив, що його підзахисна свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнає, угоду про примирення укладено добровільно, вказав, що не має зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого, а також узгоджених сторонами угоди виду та міри покарання. Крім того обвинувачена ОСОБА_4 відшкодувала потерпілій всі збитки, та перерахувала значну суму на підтримку ЗСУ.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала угоду про примирення із обвинуваченою, просив її затвердити та пояснила, що укладення угоди є добровільним, на неї не чинився будь-який тиск чи примус при її підписанні. Зазначила, що будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечила щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченою та потерпілою, обґрунтовуючи це тим, що узгоджене сторонами покарання виходить за межі санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, є занадто м`яким та не відповідає інтересам суспільства. Просить у затвердженні угоди відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винною, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, що вказує на можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.

Вказане узгоджується з правовими висновками, сформованими Верховним Судом у постанові від 26.06.2025 року по справі № 675/1502/24, відповідно до яких укладання угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, зокрема, стосовно злочину, передбаченого статтею 286-1 КК України, допускається, адже частина 3 статті 469 КПК України містить чіткі та недвозначні формулювання щодо кола кримінальних проваджень, у яких може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим і встановлює лише одне обмеження, згідно з яким у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, укладення угоди про примирення не допускається.

Судом встановлено, що укладення угоди про примирення від 15.09.2026 року між обвинуваченою та потерпілою, є добровільним; зміст угоди відповідає вимогам КПК України.

Судом роз`яснено в судовому засіданні та з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом роз`яснено та встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 розуміє наслідки затвердження угоди про примирення, визначені пунктом 2 частини 1 статті 473 КПК України.

Крім того судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 6, 7 ст. 474 КПК України. Суд вважає, що угода про примирення відповідає вимогам передбаченим ст. 471, 473, 474 КПК України.

Угодою про примирення закріплено обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю вказаного кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування потерпілому шкоди, перерахування коштів на підтримку ЗСУ, що підтверджується платіжною інструкцією №1.633390599.1 від 24.04.2026 року.

З пояснень потерпілої ОСОБА_6 судом встановлено відсутність у нього будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень, в результаті вчиненої обвинуваченою дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачена та потерпіла в судовому засіданні підтвердили вид та міру покарання ОСОБА_4 , що узгоджені ними в угоді про примирення, а саме - ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України щодо переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 статті 286-1 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на три роки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що угода укладена сторонами добровільно, тобто не є результатом застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, в тому числі узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.

Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора щодо неможливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими з огляду на наступне.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга - між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

Суд, при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання, зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов`язані дотримуватись положень розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.

Так, згідно із ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, мотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 409 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1 ст. 65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК України мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку наявні кілька передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, якими є щире каяття (що виявилося у критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність), активне сприяння розкриттю вказаного кримінального правопорушення, усунення нею спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілому, яка підтвердила цю обставину в судовому засіданні, перерахування коштів на підтримку ЗСУ, що підтверджується платіжною інструкцією №1.633390599.1 від 24.04.2026 року, а також з огляду на відсутність обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченої, яка раніше не судима, суд вважає можливим перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та призначити основне покарання у виді штрафу.

З дотриманням положень частин 1, 2 статті 53 КК України, зважаючи на вказані вище обставини справи та відомості про особу обвинувачену, суд вважає за можливе призначити узгоджене сторонами угоди про примирення основне покарання у виді штрафу та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що узгоджено умовами угоди про примирення.

Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення від 05.05.2026 року суд враховує і практику Верховного Суду.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.03.2016 року (справа №5-27кс16) примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія інтерес.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Тому, щодо наданої суду угоди про примирення, суд керується не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікації злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримується їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Подібна правова позиція стосовно суспільного інтересу викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 року у справі № 357/13234/24, а також постанові від 10.04.2025 року по справі № 756/2340/23, в межах яких затверджено угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що зміст угоди про примирення від 15.09.2026 року укладеного між обвинуваченою та потерпілою жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, п. 7 ст. 474 КПК України. Обґрунтованих підстав, обмежувати дію принципу диспозитивності у даному кримінальному провадженні суд не встановив.

Таким чином, оскільки підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено, то така підлягає затвердженню судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз №СE-19/107-26/2641-IТ від 18.03.2026 року та №CE-19/107-26/3389-IТ від 31.03.2026 року в розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 08 копійок.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року – скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Цивільний позов – не заявлявся

Викривач – відсутній.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 4, 468, 469, 472- 475 КПК України

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 15 вересня 2026 року у кримінальному провадженні №12026071060000110 від 09 березня 2026 року, між обвинуваченою ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 за участі захисника ОСОБА_5 та перекладача.

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз №СE-19/107-26/2641-IТ від 18.03.2026 року та №CE-19/107-26/3389-IТ від 31.03.2026 року в розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 08 копійок.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року – скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen Golf» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який транспортовано та поміщено на спеціальний майданчик Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Берегове, вул. Сільвая, 4 та чохол від керма автомобіля марки «Volkswagen Golf» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверта НПУ – повернути ОСОБА_4 , як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10