Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №642/1281/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

05 жовтня 2026 року

Справа № 642/1281/26

Провадження № 2/642/997/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ :

23.02.2026 позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просить скасувати арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника № 54602256 від 12.12.2017 Міжрайонним ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові ГТУЮ в Харківській області, обтяження № 23877060.

В обґрунтування позову вказала, що після смерті її матері ОСОБА_1 відкрилась спадщина на 35/100 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, позивачу відмовлено, оскільки на спадкове майно накладено арешт. Постановою Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах в м. Харкові ГТУЮ в Харківській області про арешт майна боржника № 54602256 від 12.12.2017. Постановою старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовського Р.В. від 15.12.2022, ВП № 54602256, виконавчий лист № 642/1401/17 виданий 04.07.2017 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 35704.15 грн. повернуто стягувачу. Листом державного виконавця від 22.12.2025 позивача було повідомлено, що вона не є стороною виконавчого провадження, ні її представником, а тому підстав для розгляду її заяви про зняття арешту у держаного виконавця не має. Арешт з майна померлої матері знято не було. Через зазначені обставини існують перешкоди у реалізації позивачем спадкових прав, чим порушується право спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно у зв`язку з чим позивач звернулася до суду оскільки його існування позбавляє його можливості розпоряджатися своїм майном, що порушує її законні права як власника майна.

Ухвалою суду від 27.02.2026 судом було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 27.02.2026 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнено частково. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору по даній справі на строк до ухвалення судового рішення у справі судом.

Ухвалою суду від 15.04.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 08.06.2026 клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача задоволено, замінено Харківську міську раду як неналежного відповідача у справі на належного ОСОБА_2 .

Представник позивача надала заяву, в якій просила розглядати справу за відсутністю позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з`явився, надав до суду матеріали виконавчого провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідач повідомлена про розгляд справи відповідно до ч. 11 ст.128 ЦПК України шляхом опублікування 10.09.2026 оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України, які розміщені за десять днів до дати ухвалення цього рішення.

Відповідач в судове засідання до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.06.2017 року № 642/1401/17 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 30704.15 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області В`юнника К.С. від 31.08.2017 відкрито виконавче провадження на виконання вказаного рішення суду.

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області В`юнника К.С. від 12.12.2017 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 23.12.2025 року за №23.12.2025 року 457876359, сформованої за суб?єктом, в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься обтяження № 23877060, зареєстроване 12.12.2017 року - арешт нерухомого майна (об?єкт обтяження - все нерухоме майно), накладений постановою Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах в м. Харкові ГТУЮ в Харківській області про арешт майна боржника № 54602256 від 12.12.2017 року, особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Постановою старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовського Р.В. від 15.12.2022, ВП № 54602256, виконавчий лист № 642/1401/17 виданий 04.07.2017 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 35704.15 грн. повернуто стягувачу.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна від 25.11.2025 КП «Харківське міське Бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Спадщину після померлої матері ОСОБА_1 позивач прийняла шляхом спільного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини у порядку ст. 1268 ч. 3 ЦК України, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 17.12.2025.

Листом головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.12.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що вона не є стороною виконавчого провадження, ні її представником, а тому підстав для розгляду її заяви про зняття арешту у держаного виконавця не має.

23 грудня 2025 року постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори № 1752/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 35/100 частин в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку із наявністю арешту на все нерухоме майно, яке належить спадкодавцю ОСОБА_1 .

Вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на праві на спадщину на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом під час розгляду справи.

ОСОБА_1 має намір оформити свідоцтво про право на спадщину, проте через наявність арешту на спадкове майно, позбавлена можливості це зробити. Таким чином, безпідставно накладений арешт на спадкове майно порушує право спадкоємця, позивача у справі, на отримання свідоцтва про спадщину.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

На даний час виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та відповідно винесено постанову про накладення арешту на майно боржника - відсутні.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбаченихпунктами 1-3,5-7,9-12,14-18,19-1частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.ч.2,3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.ч1,2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Позивачу було відмовлено у знятті арешту та наданні інформації у зв`язку з тим що вона не є стороною виконавчого провадження та не наділена правами представника сторін виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", - арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний здійснювати примусове звернення стягнення з боржника в порядку, врегульованому Законом України "Про виконавче провадження", зокрема ст. ст. 48,50,56 цього Закону, відповідно до яких першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об`єкти нерухомості.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218, ч.3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5ст.1268 ЦК України).

Частиною 1ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийнявши у визначеному порядку як спадкоємиць за законом, позивачка набула права на спадщину, до складу якої входить частка квартири.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору, або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п. 11 вказаної Постанови Пленуму при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб. Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту накладеного на майно, порушується право позивача на оформлення свого спадкового права та отримання спадщини, внаслідок чого вона позбавлена змоги у повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно, немає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Аналогічне рішення суду міститься у справі № 711/4206/23 від 19 грудня 2023 року.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Особи, котрі зазнають порушення прав мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності відкритого виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на нерухоме майно.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що позивачка, яка не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт та не може оскаржити з цих підстав дії або бездіяльність державного виконавця, фактично набула у власність належну померлій частину квартири, проте не може її оформити в зв`язку з накладенням арешту, який підлягає зняттю, проте не може бути знятим державним виконавцем у межах виконавчого провадження з підставиповернення виконавчого документа стягувачу, а тому вказаний арешт підлягає зняттю в судовому порядку.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову та відстрочення позивача від сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту майна- задовольнити.

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника № 54602256 від 12.12.2017 Міжрайонним ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові ГТУЮ в Харківській області, обтяження № 23877060.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 41430678, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 46.

Головуючий Суддя: В.Г. Пашнєв