Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №638/3483/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/3483/26

Провадження № 1-кп/638/1396/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м.Харкова кримінальне провадження №12026221200000176 від 24.01.2026 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, незаміжньої, на утриманні осіб не має, непрацюючої, із середньою освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої:

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 у порушення вимог ст. 28 Конституції України згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вона проживає в одній квартирі, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку.

15.03.2025 року приблизно о 03:12 годині ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 вчинила сімейну сварку зі своєю матір?ю ОСОБА_5 в ході якої у стані алкогольного сп?яніння висловлювалась нецензурною лайкою на її адресу, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру. За вказані дії постановою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.06.2025 ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Також, 16.03.2025 року приблизно о 21:00 годині ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 вчинила сімейну сварку зі своєю матір?ю ОСОБА_5 в ході якої у стані алкогольного сп?яніння висловлювалась нецензурною лайкою на її адресу, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру. За вказані дії постановою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.06.2025 ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн.

17.01.2026 року приблизно о 20:30 годині ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 вчинила сімейну сварку зі своєю матір?ю ОСОБА_5 в ході якої у стані алкогольного сп?яніння висловлювалась нецензурною лайкою на її адресу, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру. За вказані дії стосовно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства.

Таким чином ОСОБА_4 , будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, вчинила умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин:

20.01.2026 року, приблизно о 09:00, ОСОБА_4 , повернувшись додому за адресою мешкання: АДРЕСА_1 , у стані сильного алкогольного сп`яніння вчинила сварку зі своєю рідною матір`ю ОСОБА_5 , в ході якої виражалася нецензурною лайкою та образливими словами на адресу останньої, чим допустила вчинення домашнього насильства психологічного характеру.

Внаслідок систематичного вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_5 , у останньої розвились психофізичні ознаки, що відповідають групі стресових розладів, а саме, гострій стресовій реакції.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнала повністю, щиро покаялась у скоєному злочині, обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорювала. Просила суворо її не карати та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Зазначила, що помирилась із матір`ю та більше не буде вчиняти подібних сварок із нею.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та зазначила, що помирилась із донькою через, що не бажає, щоб суд її суворо карав.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання в межах статті 126-1 КК України, а саме у виді 2 років пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України та на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.

Винність обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину ніким не оспорюється. Інші докази згідно ч.3 ст.349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинувачену. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні домашнього насильства, тобто у вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршенні якості життя потерпілої особи та кваліфікує її дії за ст.126-1 КК України.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України – є нетяжким злочином, відомості про особу винної, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судима незаміжня, не працює, осіб на утриманні не має, інвалідності не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває на профілактичному обліку у лікаря-нарколога та на диспансерному обліку у лікаря-психіатра.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Обвинуваченій суд призначає покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Наведені вище обставини, а також враховуючи те, що обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість, повністю усвідомивши протиправність своїх дій, беручи до уваги наявність обставин, які обтяжують покарання та пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду, із застосуванням обмежувального заходу у виді проходження програми для кривдників із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, встановлених ст. 59-1 КК України, що буде відповідати принципам та цілям призначення покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 , а також для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.02.2026 до обвинуваченої ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який необхідно залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 59-1, 91-1, 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йїй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На період відбування ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду покласти на неї наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду та покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків обчислювати з дня постановки її на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі ухилення нею від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на Департамент соціальної політики Харківської міської ради.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст.390-1 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді особистого зобов`язання залишити до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: