Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №638/22154/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/22154/25

Провадження № 2/638/3752/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Агапова Р.О.,

при секретарі судових засідань Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що 17 квітня 2025 року було здійснено затоплення належної квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження КХВВ КП «Харківводоканал», завдана шкода сталася внаслідок залиття, що відбулося по причині пошкодження шлангу постачання холодної води на кухонний змішувач з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 .

В результаті затоплення позивачу завдано матеріальну шкоду у сумі 181374,00 грн.

Відповідач належним чином не виконує свої обов`язки з утримання квартири АДРЕСА_2 , що обумовило завдання позивачу матеріальних збитків. В добровільному порядку відповідач завдану шкоду не відшкодовує.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 181374,00 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Представник позивача до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Крім того, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася завчасно та належним чином, причин неявки до суду не повідомила, відзиву та заперечень на позовну заяву не надавала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши та оцінивши всі наявні докази в справі в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до витягу № 290847346 від 16.12.2021, ОСОБА_1 є власником на праві спільної сумісної власності квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно зі довідкою про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна № 1190058 від 16.09.2026, ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до акту обстеження КХВВ КП «Харківводоканал», 17 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , проведено комісійне обстеження, при якому встановлено, що залиття квартир АДРЕСА_5 відбулося по причині пошкодження шлангу постачання холодної води на кухонний змішувач з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до звіту про оцінку збитків від 31.07.2025, загальний розмір реальних збитків, завданих власнику об`єкту оцінки, становить 181374,00 грн.

Відтак, судом встановлено зазначений факт на підставі всіх зібраних доказів в їх сукупності. Будь-яких доказів іншого походження води чи інших причин затоплення відповідачем не надано.

За змістом положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно до статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Даний висновок зроблено КЦС ВС у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Мін`юсті 25 серпня 2005 року за № 927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

Тобто, наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.

Заперечень щодо вказаного акту відповідачем не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про доведеність того факту, що заподіяння матеріальної шкоди сталося з вини відповідача у справі.

Відповідно до звіту про оцінку збитків від 31.07.2025, вартість матеріальної шкоди з вище розташованої квартири складає 181374,00 грн, яка приймається судом як така, що відповідає заявленим вимогам. Відповідачем іншого розміру матеріальної шкоди не підтверджено. Висновок матеріальної шкоди відповідачем не спростовано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупністю всіх зібраних доказів позивачем доведено наявність та розмір завданої йому шкоди в розмірі 181374,00 грн. в результаті затоплення належної її на праві власності квартири, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останньої в її заподіянні.

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим витрати по судовому збору компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. ст. 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , 181374,00 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.О. Агапов