Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/12357/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокусправа 160/12357/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 (суддя Прудник С.В.) про відмову в роз`ясненні судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про індексацію пенсії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №160/12357/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 26.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням виплачених сум;

- в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

ОСОБА_1 10.06.2026 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить: роз`яснити резолютивну частину судового рішення у справі №160/12357/25 від 25.06.2025, а саме абзац 3: “Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.10.2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 року - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 26.10.2024 року та з 01.03.2025 року відповідно, з врахуванням виплачених сум”.

Доводи заяви зводяться до того, що резолютивна частина судового рішення допускає неоднозначне тлумачення щодо порядку застосування коефіцієнтів індексації та бази перерахунку пенсії, що ускладнює його однакове та правильне виконання. Зокрема, у відповідача виникло хибне розуміння щодо необхідності повторного визначення базового розміру пенсії станом на 01.03.2025 року замість послідовного застосування індексації до вже перерахованого розміру пенсії, визначеного станом на 26.10.2024 року, що призвело до фактичного спотворення змісту судового рішення та різного підходу до його виконання. Заявник стверджує, що як вбачається з наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідей, останнім фактично не виконано рішення суду в повному обсязі, оскільки не забезпечено належної індексації пенсії з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115 у спосіб, визначений судовим рішенням. Водночас відповідач виходить із позиції про відсутність обов`язку здійснювати перерахунок пенсії з 01.03.2025 року шляхом послідовного збільшення вже визначеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленого як середній показник за 2018-2020 роки, із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, попри те, що резолютивною частиною судового рішення прямо передбачено обов`язок провести перерахунок та виплату пенсії з 26.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з урахуванням виплачених сум. На переконання заявника, така позиція відповідача свідчить про неправильне тлумачення резолютивної частини судового рішення або про її вибіркове застосування, що призвело до неналежного виконання судового рішення у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у задоволенні заяви відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що в рішенні суду чітко викладена правова позиція суду та наведено докладне обґрунтування мотивів прийняття такого рішення з посиланням на норми чинного законодавства, якими керувався суд. Вказане судове рішення двоякому тлумаченню не підлягає, оскільки є чітким та ясним і додаткового роз`яснення не потребує. Також зазначено, що із заяви про роз`яснення судового рішення убачається, що фактично позивачем поставлено питання щодо процедури виконання рішення суду, тобто конкретного способу виконання рішення, проте КАС України не передбачено роз`яснення судового рішення щодо способу його виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу якою задовольнити заяву про роз`яснення судового рішення. Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Надаючи оцінку законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні його змісту. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко збігаються з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування, і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові або невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2018 року у справі №138/815/17, від 07 серпня 2018 року у справі №826/16871/16 та від 11 грудня 2018 року у справі №638/7215/16-а та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року справа №160/2743/21.

Виходячи із наведеного, невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, з приводу яких виникають суперечки щодо його розуміння під час виконання та які позбавляють зацікавлених осіб можливості його реалізації; роз`яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року у справі №400/2839/22 вказав, що керуючись положеннями статті 254 КАС України та враховуючи існуючу судову практику з цього питання, зробив висновок, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.

Також Верховний Суд звернув увагу на висновки, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ у справі «BALAN v. The Republic of Moldova №2» (заява №49016/10), яке, головним чином, стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ зазначив, що національні суди зобов`язані не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цьому рішення вказано, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

В свою чергу, згідно з матеріалами справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №160/12357/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 26.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням виплачених сум.

Отже, предметом спору в межах даної справи було саме застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що предметом в межах даної справи було саме застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, а не правильність обрахунку пенсії та застосування певного середнього заробітку за попередні три роки, незастосування індивідуальний коефіцієнта для обчислення пенсії та коефіцієнта стажу з урахуванням кратності.

Отже, доводи апелянта в частині необґрунтованої відмови в роз`ясненні не знайшли свого підтвердження, оскільки як вірно вказав суд першої інстанції рішення суду є чітким, зрозумілим і не потребує додаткового роз`яснення, в межах вимог заяви позивача, а саме щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява про роз`яснення судового рішенням не підлягає задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суд першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 241 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова