Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/1572/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/1572/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 ( суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/1572/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг”, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, відновивши його попередній статус, набутий станом на 01.01.2012 року.

Підставами позов зазначені наступні обставини:

1.Початкове виключення з обліку: 01 січня 2012 року позивача було законно виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі (на той час — 40 років для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу 2-го розряду) на підставі відповідного запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

2.Неправомірне поновлення: відповідач (ТЦК та СП) у листі від 29.12.2025 року №1/3528 повідомив, що позивача було поновлено на військовому обліку у зв`язку зі змінами до законодавства від 22.07.2014 року (зокрема, зміни вікових категорій у ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Позивач вважає такі дії незаконними.

3.Прогалини в електронному реєстрі: відповідач не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» актуальних відомостей про те, що позивач є виключеним з військового обліку, через що сформований електронний військово-обліковий документ може визнаватися недійсним.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від19.05.2026 року виклав висновки на підставі яких в задоволенні вимог позову відмовлено.

Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку про правомірність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аргументами суду стали такі положення:

1.Зміна законодавства щодо граничного віку: суд зазначив, що відповідно до змін, внесених до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зокрема згідно із Законом № 1604-VII від 22.07.2014 року), граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі (для другого розряду рядового, сержантського і старшинського складу) було збільшено до 60 років.

2.Відсутність порушень з боку ТЦК: оскільки позивач не досяг нового граничного віку, визначеного чинним законодавством (60 років), дії ТЦК та СП щодо обліку військовозобов`язаних та відмови у внесенні до реєстру «Оберіг» відомостей про остаточне виключення з обліку у зв`язку з віком є законними та обґрунтованими.

Вважаючи висновки суду першої інстанції помилковими, позивач звернувся з апеляційною скаргою з підстав викладених в обґрунтування вимог позову.

Апелянт наполягає на тому, що його було офіційно та законно виключено з військового обліку 01.01.2012 року на підставі чинного на той момент законодавства у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі.

Оскільки виключення з обліку має остаточний характер (особа втрачає статус військовозобов`язаного), він вважає протиправним не зазначення цього статусу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстр «Оберіг»).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Апеляційним переглядом справи встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 взято на військовий облік 30.10.2006 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У військовому квитку серії НОМЕР_1 міститься запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку 01.01.2012 року у зв`язку із досягненням граничного віку.

З листа за №1/3528 від 29.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 було поновлено на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із змінами законодавства від 22.07.2014 року (п.2 ч.2 ст.28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Не погоджуючись із невнесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Зняття та виключення з військового обліку — це різні правові процедури, які мають різні підстави, різні наслідки і різний вплив на статус особи.

Зняття з військового обліку має тимчасовий характер. Особа, яку знято з військового обліку, не втрачає статусу військовозобов`язаного. Це означає, що в майбутньому можлива повторна постановка на військовий облік.

Виключення з військового обліку має остаточний характер. У такому випадку особа втрачає статус військовозобов`язаного або призовника і набуває статусу невійськовозобов`язаного. Повторна постановка на облік у такій ситуації не передбачається.

Виключення з військового обліку означає, що особа більше не перебуває у статусі військовозобов`язаного. У практичному сенсі це означає, що така особа не підлягає врученню повісток, проходженню військово-лікарської комісії та мобілізації.

Зняття з військового обліку не є остаточним припиненням статусу. Особа, яку знято з обліку, продовжує залишатися військовозобов`язаною, хоча в конкретний період може не перебувати на обліку в тому вигляді, в якому перебувала раніше.

Саме тому зняття з військового обліку і виключення з військового обліку мають різні наслідки для подальшого статусу, документів і взаємодії з ТЦК та СП.

Колегія суддів обізнана щодо існування правової думки, що зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо підвищення граничного віку поширюються на всіх громадян, які на момент набрання чинності цими змінами не досягли нового граничного віку (60 років).

Проте, з погляду класичної теорії права та принципу юридичної визначеності, виключення з військового обліку є незворотним юридичним фактом, після якого особа повністю втрачає статус військовозобов`язаного і стає цивільною особою.

У зв`язку з чим, суд вважає, що слід дотримуватися та керуватися «буквою закону» (на яку посилається суд), а не «державною необхідністю в умовах воєнного стану» (яку підтримує Верховний Суд), з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чітко ділить громадян на категорії (призовники, військовозобов`язані, резервісти, військовослужбовці).

Категорії «виключений з військового обліку» серед них немає. Людина стала невійськовозобов`язаною. Закон регулює обов`язки військовозобов`язаних, а отже, його норми (включаючи зміни 2014 року) автоматично не можуть поширюватися на цивільну особу.

Неможливо ігнорувати відсутність механізму «поновлення».

Ні Закон, ні чинний на той момент Порядок ведення військового обліку не містили і не містять правового механізму як «поновлення на обліку осіб, які були виключені з нього за віком або станом здоров`я».

Повторно взяти на облік (згідно з ч. 5 ст. 37 Закону) можна лише тих, хто був знятий з обліку, але не виключений.

Разом з тим, принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України) є фундаментальною гарантією правової стабільності та захисту людини від свавілля держави.

Вибіркове тлумачення цього принципу залежно від поточної політичної чи суспільної доцільності є прямим порушенням верховенства права.

Більш того, якщо держава, в особі ТЦК чи судів, починає стверджувати, що в одних сферах закон не має зворотної дії, а у сфері військового обов`язку — має, бо це «триваючі правовідносини» або «національна безпека», вона порушує конституційний лад.

Конституційний Суд в своєму базовому Рішенні № 1-рп/99 чітко зазначив: «Дія закону та іншого нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до подій, фактів застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

На момент 01.01.2012 року юридичний факт відбувся, а саме, ОСОБА_1 досяг граничного віку, передбаченого чинним на той момент Законом. Правовідносини між ним і державою щодо військового обов`язку були повністю і остаточно вичерпані. Юридична дія припинилася.

Разом з тим, Закон № 1604-VII від 22.07.2014 року не містить прямих вказівок (перехідних положень) про те, що він має зворотну дію і скасовує вже набуті юридичні статуси невійськовозобов`язаних осіб.

Колегія суддів зазначає про принцип «якості закону» та юридичної визначеності, який є невід`ємною частиною верховенства права (ст. 8 Конституції). ЄСПЛ у своїх рішеннях («Щокін проти України», «Новік проти України») наголошує, що закон має бути передбачуваним.

Отже, громадянин, якого у 2012 році держава офіційно визнала невійськовозобов`язаним і виключила з обліку, мав законне право розраховувати, що цей статус є остаточним. Держава не може через роки змінювати заднім числом його статус, руйнуючи правомірні очікування особи.

Спростування теорії «триваючих правовідносин».

Триваючими правовідносини є для тих, хто перебуває на обліку. Для ОСОБА_1 вони припинилися у 2012 році внаслідок настання граничного строку (своєрідний юридичний пресекальний строк).

Таким чином, не може «тривати» те, що вже закінчилося.

Додатково колегія суддів зазначає про відсутність правонаступництва між «зняттям» і «виключенням».

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (ст. 37) дозволяє повторно брати на облік лише тих, хто був знятий з нього.

Щодо виключених — жодного механізму повернення в статус військовозобов`язаного закон не містить.

Отже, спроба ТЦК «поновити» виключену особу — це вихід за межі повноважень (порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Підтримуючи позицію ТЦК та СП, суд може опинитися у більшій невизначеності та тупіку, у тому разі, якщо держава прийме закон, що граничний вік становить 70 років, це означатиме, що 68-річні пенсіонери, які 15 років тому були виключені з обліку, автоматично знову стають солдатами заочно, за листом ТЦК.

Якщо з цим погодитись, це фактично визначатиме, що в Україні скасовано дію статті 58 Конституції, а будь-яке право громадянина (навіть конституційне право на пенсію за віком чи статус) може бути анульоване наступним законом.

Державні органи не можуть посилатися на зміну законодавства для того, щоб позбавити особу раніше визнаного та офіційно оформленого правового статусу.

Заочне (без відома особи та проведення передбачених процедур) відновлення на обліку слід визнати протиправною бездіяльністю та незаконними діями.

Суд зобов`язує відповідачів скоригувати відомості в системі «Оберіг» відповідно до паперових оригіналів.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 в адміністративній справі №160/1572/26 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг”, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, відновивши його попередній статус, набутий станом на 01.01.2012 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 24 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова