Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/32966/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/32966/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 ( суддя Рищенко А.Ю.) в адміністративній справі №160/32966/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення судового контролю по справі,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.02.2024 по 03.08.2014 (включно), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

Зобов`язано Військову частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.02.2024 по 03.08.2024 (включно) в сумі 244 548,39 грн.

Зобов`язано Військову частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

04.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 з вимогами встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі 160/32966/25 від 27 січня 2026 року, встановити відповідний строк для цього ( 7 робочих днів);

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на теперішній час, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 160/32966/25 від 27 січня 2026 року не виконано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів звернення з виконавчим листом до органів державної виконавчої служби України.

Крім того, суд вказав, що заявник не позбавлений права у разі невиконання судового рішення звернутися із виконавчим листом до органу примусового виконання рішень, а у разі порушення його прав під час такого виконання - скористатися процесуальними механізмами захисту, передбаченими статтями 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву задовольнити.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, враховує наступне.

Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 3 статті 382 КАС України).

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (зокрема пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету, та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Водночас встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення обґрунтована тим, що на теперішній час, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 160/32966/25 від 27 січня 2026 року не виконано.

Водночас, незважаючи на тривале невиконання судового рішення, суд першої інстанції не знайшов достатніх та обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю, посилаючись при цьому на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з виконавчим листом до органу державної виконавчої служби України.

Проте такі висновки колегією суддів оцінюються критично, адже в даному випадку, звертаючись до суду із відповідною заявою, позивач обрав один із можливих варіантів поведінки, що, на його думку, призведе до ефективного захисту порушених прав.

Натомість, відсутність звернення з таким виконавчим листом до органу державної виконавчої служби України не є перешкодою для встановлення судового контролю у спосіб зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Іншими словами, сама по собі відсутність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цій справі жодним чином не впливає на можливість обрати інший, передбачений процесуальним законом, спосіб стимулювати боржника виконати рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є існування підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Варто зауважити, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 набрало законної сили ще 27.02.2026 і саме з метою забезпечення виконання такого рішення суду позивач звертається до суду із відповідною заявою.

Проте жодних документів, які б підтверджували факт виконання судового рішення, із набрання законної сили яким минуло понад три місяці, відповідач не надав.

Колегія суддів погоджується із висновком окружного адміністративного суду про те, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, проте суд, здійснюючи розгляд заяви про встановлення судового контролю, повинен належним чином надати оцінку доводам заявника та за наявності підстав встановити такий контроль або відмовити у його встановленні.

З огляду на викладене слід констатувати про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 КАС України).

Таким чином, враховуючи факт невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, протягом тривалого часу суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача протягом тридцяти календарних днів подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026.

Зважаючи на приписи статті 381-1 КАС України, згідно з якою судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, звіт про виконання судового рішення відповідач повинен подати до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, тому таку слід скасувати та зобов`язати відповідача подати до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 в адміністративній справі №160/32966/25 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання копії цієї постанови подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року в адміністративній справі №160/32966/25.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова