Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/33933/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокусправа 160/33933/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 (суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування рішення про відповідність критеріям ризиковості та зобов`язання виключити з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт" 27.11.2025 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №134211 від 14.11.2025 та №134972 від 24.11.2025, та зобов`язати виключити з переліку ризикових платників податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті безпідставно, оскільки не містять посилань на результати розгляду поданих платником пояснень і документів, що свідчить про ігнорування комісією обов`язку врахувати надану інформацію та про порушення вимог пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що оскаржувані рішення прийняті не за наслідками подання позивачем податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що має передувати моніторингу платника податку, а у зв`язку з наявною податковою інформацією з баз даних ДПС. Крім того, суд встановив, що у графі «Ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку» спірних рішень відповідачем не зазначено конкретних документів, які не надані позивачем, а наданим платником поясненням і документам не надано належної оцінки, у зв`язку з чим рішення є невмотивованими, а платник перебуває у стані правової невизначеності.

В апеляційній Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що платником не надано документів, необхідних для розгляду питання виключення з переліку ризикових платників, а саме: актів виконаних робіт з використанням придбаних будівельних матеріалів; договорів підряду, до яких надано накладні-вимоги на відпуск матеріалів; документів на переміщення будівельних матеріалів з місць зберігання; документів, які підтверджують зберігання товарів (інвентаризаційних описів тощо). Натомість надано значну кількість неякісних сканованих копій документів, які неможливо повністю прочитати та ідентифікувати суть і суми операцій; книги складського обліку надані лише за І квартал 2025 року, тобто за період, не зазначений у рішенні, а до акта інвентаризації від 24.10.2025, у якому зазначено про наявність на рахунках обліку 20, 22, 28 запасів на суму 633,6 млн грн, не додано оборотно-сальдових відомостей за цими рахунками та опису запасів. Зазначає, що прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості є реалізацією дискреційних повноважень контролюючого органу, у які суд не вправі втручатися та підміняти собою суб`єкта владних повноважень, наводить положення статей 9, 13, 77, 242 КАС України, статті 19 Конституції України, підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України та практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ТОВ «ВАЙТ» є юридичною особою приватного права, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2010 за № запису 1 227 102 0000 011923, та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість з 30.11.2011.

Місцезнаходженням позивача є адреса: 50019, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 129-ї бригади територіальної оборони, буд. 128, адміністративно-побутовий корпус «А-3», власне приміщення товариства загальною площею 633,2 кв.м.

Основними видами діяльності ТОВ «Вайт» є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), інші будівельно-монтажні роботи (43.29), монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99), будівництво доріг і автострад (42.11), виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу (23.69).

Рішенням комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №134211 від 14.11.2025, прийнятим на підставі отриманих від платника податку інформації та копій документів від 05.11.2025 №3, ТОВ «ВАЙТ» визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Підставою прийняття цього рішення визначено інформацію щодо операцій з придбання товарів (період з 09.04.2025 по 06.10.2025, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, - 37215550) за кодами податкової інформації 11 (накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та/або за відсутності придбання послуг зберігання) та 14 (постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарів, не пов`язаних із господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару/послуги, що постачається).

Рішенням комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №134972 від 24.11.2025 року, прийнятим на підставі отриманих від платника податку інформації та копій документів №4 від 18.11.2025, ТОВ «Вайт» повторно визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, з тими самими підставами та кодами податкової інформації 11 і 14 за той самий період здійснення операцій.

У графі спірних рішень «Ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку» конкретні документи, не надані позивачем, не зазначені.

Позивач подавав відповідачу пояснення та копії документів 14 жовтня 2025 року, 23 жовтня 2025 року, 05 листопада 2025 року та 18 листопада 2025 року.

Доказів того, що спірним рішенням передувало подання позивачем податкових накладних/розрахунків коригування для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та проведення автоматизованого моніторингу таких накладних, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року № 1165, якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165) та Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків — це «сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації».

Пунктом 5 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначаються «детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку».

Абзацом двадцять третім пункту 6 Порядку № 1165 визначено, що у рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості за результатами розгляду інформації та копій документів комісія регіонального рівня «у відповідних полях рішення зазначає детальну інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, зазначає/обирає з переліку документ/документи, не наданий/не надані платником податку, який може/які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку».

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що вирішенню комісією регіонального рівня питання щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості має передувати складення та направлення цим платником податкової накладної/розрахунку коригування для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Лише за наявності цієї умови контролюючим органом проводиться перевірка поданих податкової накладної/розрахунку коригування та, як наслідок, моніторинг платника податку в цілому.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 травня 2025 року у справі №260/4707/23, у якій Суд зазначив, що питання відповідності підприємства критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має розглядатись комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації, при цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 23 червня 2022 року у справі №640/6130/20 та від 14 травня 2025 року у справі №260/3479/24. Зазначені постанови стосуються подібних правовідносин, а тому відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені в них, враховуються колегією суддів.

Зокрема, у постанові від 14 травня 2025 року у справі №260/3479/24 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про відповідність платника критеріям ризиковості, прийняте не за наслідками подання ним податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, а у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, свідчить про прийняття такого рішення не у спосіб, визначений законом.

У цій справі відповідач ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не навів жодних доводів та не надав доказів того, що ТОВ «Вайт» подавало для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування, за наслідками моніторингу яких було ініційовано розгляд питання про відповідність позивача критеріям ризиковості. Спірні рішення №134211 від 14.11.2025 та №134972 від 24.11.2025 не містять відомостей про конкретну податкову накладну чи розрахунок коригування, операція за якими була предметом дослідження та віднесена до ризикової. Отже, висновок суду першої інстанції про прийняття спірних рішень не у спосіб, визначений законом, є правильним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами пункту 6 Порядку № 1165 у рішенні про відповідність платника критеріям ризиковості, прийнятому за результатами розгляду поданих платником інформації та копій документів, комісія зобов`язана зазначити конкретний документ (документи), не наданий платником. Натомість у спірних рішеннях відповідна графа «Ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку» не містить переліку конкретних документів.

Наведене має суттєве правове значення, оскільки відсутність вказівки на конкретні документи, які платник має подати на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості, зумовлює перебування платника податків у стані правової невизначеності, позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів та створює передумови для прийняття необґрунтованого рішення.

Посилання апелянта на те, що ним у відзиві та в апеляційній скарзі деталізовано перелік ненаданих документів (актів виконаних робіт, договорів підряду, документів на переміщення будівельних матеріалів, інвентаризаційних описів, оборотно-сальдових відомостей за рахунками 20, 22, 28), колегія суддів відхиляє, оскільки правомірність акта індивідуальної дії оцінюється виходячи з його змісту на момент прийняття. Мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень, мають бути викладені безпосередньо в самому рішенні; викладення таких мотивів уперше у процесуальних документах, поданих під час судового розгляду, не усуває дефекту невмотивованості самого рішення. Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/11321/20, у якій зазначено, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на наявну податкову інформацію, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати, на підставі якої саме інформації комісія дійшла такого висновку, та надати належні і допустимі докази на підтвердження цієї інформації; при цьому затверджена Порядком №1165 форма рішення не скасовує обов`язку податкового органу щодо доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 грудня 2020 року у справі №340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20, від 07 квітня 2023 року у справі №280/3639/20, згідно з якими при вирішенні спорів цієї категорії суди мають досліджувати та надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісії та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

У цій справі протокол засідання комісії, на якому розглядалося питання щодо прийняття рішення від 24 листопада 2025 року №134972, відповідачем взагалі не надано, що унеможливлює перевірку дотримання процедури його прийняття та перевірку наявності кворуму й повноважень комісії.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч цьому відповідач не надав жодних доказів на підтвердження податкової інформації, покладеної в основу спірних рішень, зокрема доказів відсутності (недостатності) у позивача місць зберігання товарів або доказів придбання товарів, не пов`язаних із господарською діяльністю.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивач подавав контролюючому органу пояснення та документи, у яких зазначав про наявність власних та орендованих об`єктів оподаткування загальною площею понад 4325 кв.м, відомості про які відображені у повідомленнях за формою 20-ОПП; про сплату у 2025 році податків і зборів на загальну суму 46 299 617,98 грн; про відсутність податкового боргу; про наявність 344 працівників; про отримання статусу критично важливого підприємства згідно з розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 27 січня 2025 року № 80/0/527-25; про облік придбаних будівельних матеріалів на рахунках 231 «Незавершене виробництво» та 15 «Капітальні інвестиції» і їх використання у власній будівельній діяльності. Наведеним відомостям, які були у розпорядженні контролюючого органу, комісією жодної оцінки надано не було, що суперечить вимогам абзацу одинадцятого пункту 6 Порядку № 1165 та принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини другої статті 2 КАС України.

Щодо доводів апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження контролюючого органу колегія суддів зазначає, що наявність у суб`єкта владних повноважень дискреції не виключає його обов`язку діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не звільняє від обов`язку обґрунтовувати прийняте рішення. Скасовуючи спірні рішення, суд першої інстанції не приймав рішення замість комісії щодо оцінки господарських операцій позивача, а перевірив оскаржувані акти індивідуальної дії на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, що є прямим обов`язком адміністративного суду.

Зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, також не є втручанням у дискрецію, оскільки згідно з пунктом 6 Порядку №1165 «у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня за основним місцем обліку платника податку виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку». Отже, за наслідками скасування судом рішень про відповідність критеріям ризиковості вчинення відповідних дій є обов`язком, а не правом контролюючого органу, і такий спосіб захисту є ефективним, оскільки забезпечує остаточне вирішення спору між сторонами. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі №280/3639/20 та від 06 лютого 2024 року у справі №320/13271/20.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про те, що наслідком включення платника до переліку ризикових є зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх поданих ним податкових накладних/розрахунків коригування, що має для позивача негативні наслідки та створює ризики для його господарських відносин із контрагентами, а тому необґрунтоване прийняття таких рішень порушує права платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено існування підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, а рішення комісії №134211 від 14.11.2025 та №134972 від 24.11.2025 є протиправними та підлягають скасуванню, з одночасним зобов`язанням відповідача виключити ТОВ «Вайт» з переліку ризикових платників податків.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова