Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №619/4288/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4288/26

провадження № 2/619/2449/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/4288/26

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Ісоєв Муяссар Норбойович ,

відповідач: Золочівська селищна рада Богодухівського району Харківської області,

представник відповідача: Клименко Юлія Сергіївна,

вимоги позивача : про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Ісоєв Муяссар Норбойович, звернувся до суду з позовом до Золочівської селищної ради, в якому, просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/4 (одна четверта) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , як за спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 його рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, не залишивши заповіту у віці 32 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що мав реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживав разом із батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та рідним братом позивачем ОСОБА_1 у належнй спільно приватизованій квартирі. Реєстрацію його смерті проводили у Одноробівському сільської ради Золочівського району Харківської області, про що в книзі реєстрації смертей було зроблено актовий запис № 8 від 11.03.2011 року та позивачу було видано свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 . За життя померлий ОСОБА_2 не перебував у шлюбі та дітей не мав. Його та позивача батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановлений процесуальний шостімісячний строк звернулися до Золочівської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини після померлого сина ОСОБА_2 на користь старшого сина ОСОБА_1 , за заявою якого 20.09.2011 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Тихановою Н.П. була заведена спадкова справа №282/2011.

Спадщина, що відкрилася після померлого ОСОБА_2 складається з його 1/4 частки у спільно приватизованої квартири АДРЕСА_2 площею 56,7 квадратних метрів та вартістю 28350 грн. право власності на яку підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 15 грудня 1993 року, виданого відповідно до розпорядження керівника Фонду комунального майна при Золочівській районний раді народних депутатів від 13 грудня 1993 року №140-П, право власності зареєстроване Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області. Таким чином, після померлого ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину є позивач - його рідний брат ОСОБА_1 , який згідно вимог статті 1262 ЦК України прийняв спадщину після нього звернувшись у встановлений шостімісячний процесуальний строк із заявою про прийняття спадщини. 18 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори / відокремленого підрозділу/ Кретової О.В., яка виконує обов`язків завідувача Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 після його рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державний нотаріус після ознайомлення із наданими позивачем документами, винесла постанову від 18.05.2026 року №___ /02-31, де було зазначено: "Відмовити громадянину ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , після його рідного брага, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова державного нотаріуса мотивована тим, що у вищевказаному свідоцтві про право власності допущено помилку у прізвищі спадкодавця ОСОБА_2 , де його прізвище зазначено « ОСОБА_5 », із зайвою буквою «с». Відповідно з помилкою зазначено відомості про спадкодавця у довідці, виданій Комунальним підприємством «АІБ Золочівського району» 22.01.2025 року за №18, теж зазначено прізвище ОСОБА_2 із зайвою буквою «с». У свідоцтві про смерть спадкодавця Серія НОМЕР_3 , виданому Одноробівською сільською радою Золочівського району Харківської області 28.03.2011 року, правильно зазначено прізвище ОСОБА_6 , з однією буквою «с». У паспорті, рідного брата спадкодавця, ОСОБА_1 , у прізвищі також одна буква «с» - ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_1 , а також батьки спадкодавця, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у яких теж зазначено прізвища з помилкою, як ОСОБА_5 із зайвою буквою «с» у вищезазначеному Свідоцтві про право власності на житло, у зв`язку із чим вони звернулися до суду та отримали Рішення Дергачівського районного суду Харківської області 02.12.2024 року, справа №619/8825/24, провадження №2-о/619/1867/24, що набрало законної чинності, яким встановлено належність Свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна при Золочівській районній Раді народних депутатів 15.12.1993 року, р.№1-101-П, згідно з розпорядженням від 13.12.1993 року за №140-11 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та позивачу ОСОБА_1 . Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2025 року у справи №619/8825/24, провадження №2-во/619/16/25, судом було відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у встановленні належності документа, що підтверджує право власності, спадкодавцю, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з цим позивач ОСОБА_1 , вважаючи себе таким, що прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 свого рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак змушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно через вищезгадану постанову державного нотаріуса.

Від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за її відсутності , при прийнятті рішення поклалася на розсуд суду

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 29.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання . Клопотання позивача (представника позивача) про витребування доказів задоволено. Витребувано від Золочівської державної нотаріальної конторі, код ЄДРПОУ 02893509 (П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (адреса: 61024, м. Харків вулиця Ярослава Мудрого будинок 26. Телефон: НОМЕР_9. Електронна пошта: zoldnk@ukr.net , info_8@khm.kh.notary.gov.ua), належним чином посвідчені копії матеріалів спадкової справи № 282/2011, відкритої 20.09.2011 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Тихановою Н.П., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мав реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 26.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год. 10 хв. 30 вересня 2026 року .

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання сторони не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

« ОСОБА_7 » (мовою оригнала), народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, № НОМЕР_4 від 07.04.1979 р., актовий запис №8, видане Одноробівською сільською радою Золочівського району Харківської області. Його батьками в свідоцтві зазначені: батько « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу), мати « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Одноробівка Золочівського району Харківської області, Україна, помер рідний брат заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 від 28.03.2011 року актовий запис №8.

Згідно довідки, виданою виконавчим комітетом Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області 09.12.2024 за №147-05-06/167 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті постійно мешкав в АДРЕСА_4 .

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Іванци Іваницької сільської ради, що підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_5 від 12.07.1975 р., актовий запис №10. Його батьками в свідоцтві зазначені: батько ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .

Заявник спадщину після свого брата прийняв, оскільки подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом встановленого законом 6-ти місячного строку /заява від 20.09.2011 за №641/.

Батьки заявника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановлений процесуальний шостімісячний строк звернулися до Золочівської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини після померлого сина ОСОБА_2 на користь старшого сина ОСОБА_1 , за заявою якого 20.09.2011 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Тихановою Н.П. була заведена спадкова справа №282/2011.

Згідно витягу з Державного з реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану дата формування 02.12.2024, спадкодавець в зареєстрованому шлюбі на території України не перебував, дітей на території України не мав.

Інші спадкоємці не звертались із заявами. Як вбачається зі спадкової справи інших спадкоємців передбачених передбачених законом (ст. 1261, 1262, 1263, 1264, 1265, 1266 Цивільного кодексу України), немає.

Спадщина складається з 1 /4 (однієї четвертої) частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 (шість) /колишня адреса без зазначення назви вулиці/.

Таким чином, після померлого ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину є позивач - його рідний брат ОСОБА_1 , який згідно вимог статті 1262 ЦК України прийняв спадщину після нього звернувшись у встановлений шестимісячний процесуальний строк із заявою про прийняття спадщини.

Документом, що підтверджує право власності на вищевказаний житловий будинок є Свідоцтво про право власності на житло, видане Фондом комунального майна при Золочівській районній Раді народних депутатів 15.12.1993 року, р. №1-101-П, згідно з розпорядженням від 13.12.1993 року за №140-П, право власності на яким зареєстроване Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області. У вказаному свідоцтві про право власності допущено помилку у прізвищі спадкодавця, зазначено прізвище ОСОБА_2 , із зайвою буквою «с».

З помилкою зазначено відомості про спадкодавця у довідці, виданій Комунальним підприємством «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району» 22.01.2025 року за №18, теж зазначено прізвище ОСОБА_2 із зайвою буквою «с».

У свідоцтві про смерть спадкодавця Серія НОМЕР_3 , виданому Одноробівською сільською радою Золочівського району Харківської області 28.03.2011 року, правильно зазначено прізвище ОСОБА_6 , з однією буквою «с».

У паспорті, рідного брата спадкодавця, ОСОБА_1 , у прізвищі також одна буква «с» - ОСОБА_6 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області 02.12.2024 року (справа №619/8825/24, провадження №2-0/619/1867/24) встановлено належність Свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна при Золочівській районній Раді народних депутатів 15.12.1993 року, р. №1-101-П, згідно з розпорядженням від 13.12.19930 року за №140-П ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2025 року у справи №619/8825/24, провадження №2-во/619/16/25, судом було відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у встановленні належності документа, що підтверджує право власності, спадкодавцю, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Кретової О.В. було відмовлено громадянину ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , після його рідного брага, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Враховуючи помилки у прізвище ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , неможливо встановити з безспірністю право власності ОСОБА_2 на 1/4 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 /колишня адреса без зазначення назви вулиці/.

Мотиви суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, може бути визнання права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу відповідно до вимог ст. 1262 ЦК України право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і збоку матері.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1268 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як передбачено ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Кретовою О.В. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , після його рідного брага, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв`язку із помилкою у прізвище спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідоцтво про смерть видане на прізвище ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області 02.12.2024 року (справа №619/8825/24, провадження №2-0/619/1867/24) встановлено належність Свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна при Золочівській районній Раді народних депутатів 15.12.1993 року, р. №1-101-П, згідно з розпорядженням від 13.12.19930 року за №140-П ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2025 року у справи №619/8825/24, провадження №2-во/619/16/25, судом було відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у встановленні належності документа, що підтверджує право власності, спадкодавцю, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №8, серія НОМЕР_2 .

Згідно зазначеного рішення , відповідно до свідоцтва про право власності від 15.12.1993 виданого Фондом комунального майна при Золочівській районній раді народних депутатів, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , свідоцтво видане згідно з розпорядження (наказом) від 13.12.1993 №140-П та зареєстровано в Дергачівському МБТІ на підставі свідоцтва про право власності і записано у реєстрову книгу за № 1-101-П. З копії паспорта громадянина України серії № НОМЕР_6 , копії ідентифікаційного коду вбачається, що прізвище заявника - ОСОБА_9 . З копії паспорта громадянина України серії № НОМЕР_7 , копії ідентифікаційного коду вбачається, що прізвище заявника - ОСОБА_10 . З копії ID паспорта громадянина України № НОМЕР_8 , витягу з реєстру територіальної громади, копії ідентифікаційного коду вбачається, що прізвище заявника - ОСОБА_11 .

Помилка у виді неправильного написання прізвища ОСОБА_12 , у свідоцтві про право власності на житло, виникла внаслідок зазначення його прізвища російською мовою « ОСОБА_13 » .

Помилка в офіційному документі виникла через буквальний або некоректний переклад прізвища з російської мови на українську під час оформлення правовстановлюючих документів.

Оскільки в українській мові правопис прізвищ має чіткі правила (зокрема, подвоєння приголосних), написання «Залєсського» з подвійним «с» часто суперечить даним паспорта громадянина України, або іншим правовстановлюючим документам.

Щодо вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Верховний Суд у Постанові від 23 серпня 2017 року по справі № 6- 1320цс17 дійшов висновку, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.»

Як вбачається з матеріалів справи 18 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори / відокремленого підрозділу/ Кретової О.В., яка виконує обов`язків завідувача Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 після його рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже звернувся в межах шестимісячного строку та вважається таким що прийняв спадщину.

Проте, оскільки свідоцтво про право на спадщину позивач не може отримати у зв`язку із помилкою у прізвище, отже вона вважає, що в даному випадку саме визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті брата, буде належним способом захисту порушеного права.

Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26 травня 2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів»- рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 13 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що найефективнішим способом захисту та відновлення порушених прав позивача буде визнання права власності на спадкове майно.

Спадкоємці, які офіційно відмовилися від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви нотаріусу (батьки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), втрачають будь-які права та обов`язки щодо спадкового майна, тому вони не є суб`єктами спадкових прав і не залучаються до участі у судовій справі ані як відповідачі, ані як треті особи (якщо тільки не оспорюється сама дійсність такої відмови).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами п. 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», відсутність оригіналу правовстановлюючого документа є перешкодою позивачу в нотаріальному оформленні своїх спадкових прав. Згідно Наказу Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26.05.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позовні вимоги, суд вважає, що позивач, як спадкоємець після смерті брата , правомірно набуває право власності на частину квартири, в порядку спадкування за законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/4 (одна четверта) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , як за спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 його рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування(ім`я)сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

відповідач: Золочівська селищна рада, ЄДРПОУ 25175462, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, с-ще Золочів, вул. Центральна, буд. 13-А.

Суддя Н. В. Коваленко