Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №619/6038/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6038/26

провадження № 1-кп/619/597/26

ВИРОК

Іменем України

06 жовтня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026226270000087 від 31.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дергачі Харківської області, не одруженого, з неповною середньою освітою, особи з інвалідністю ІІ групи, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

обвинувачений - ОСОБА_3 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

На початку квітня 2026 року, більш точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою незаконного отримання посвідчення водія без проходження встановленого законодавством порядку навчання, складання теоретичного та практичного іспитів та отримання посвідчення водія у територіальному сервісному центрі МВС України, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, знайшов у соціальній мережі «Facebook» оголошення про незаконне виготовлення та продаж посвідчень водія. Після цього ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на підроблення офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи, та надає право на керування транспортними засобами, вступив у попередню домовленість із невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо виготовлення на його ім`я підробленого посвідчення водія. На виконання досягнутої домовленості ОСОБА_3 надіслав невстановленій особі свої анкетні дані, фото паспорта громадянина України на його ім`я, особисте фото, зразок особистого підпису, реєстраційний номер облікової картки платника податків та відомості про групу крові, тобто інформацію, необхідну для виготовлення посвідчення водія на його ім`я, з метою отримання права користування транспортними засобами, без проходження установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (зі змінами), видається уповноваженим органом, є офіційним документом, що посвідчує право особи на керування транспортними засобами, і яке згідно з пунктами 2.1 «a» та 2.4 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний мати при собі та пред`являти на вимогу поліцейського. У подальшому, 17 квітня 2026 року близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи у відділенні «Нова пошта» № 1 за адресою: м. Дергачі, вул. Привокзальна, буд. 4, виконуючи відведену йому роль відповідно до попередньої змови, оплатив незаконне виготовлення посвідчення водія, перерахувавши невстановленій досудовим розслідуванням особі грошові кошти у сумі 18 500 гривень, після чого отримав виготовлене на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підроблене посвідчення водія України серії НОМЕР_1 виданого 17.04.2026 нібито територіальним сервісним центром № 5641, для подальшого користування.

Крім того, 30.05.2026 приблизно о 18 год 30 хв, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на його ім`я, яке було виготовлене поза встановленою законом процедурою, є підробленим та уповноваженим органом не видавалося, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» модель «21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Європейська в м. Дергачі Харківської області, був зупинений інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області. На законну вимогу працівників поліції про пред`явлення документів на транспортний засіб та водійського посвідчення, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про підробленість посвідчення водія, умисно використав завідомо підроблений офіційний документ, пред`явивши працівникам поліції зазначене посвідчення водія як документ, що підтверджує його право на керування транспортним засобом. Відповідно до висновку експерта від 04.06.2026 за результатами судової технічної експертизи документів, посвідчення водія, серійний номер НОМЕР_3 (бланк серії НОМЕР_3 ), видане 17.04.2026 TCЦ 5641 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлено комбінованим способом: зображення текстової інформації, фонових графічних зображень лицьового і зворотного боків та індивідуальної інформації на лицьовому боці бланку посвідчення водія (крім індивідуальної інформації, якою персоналізований бланк рядку «14.» та графах «10.», «11.» на зворотному боці), - у нанесені термосублімаційним способом друку; індивідуальна інформації, якою персоналізований бланк в рядку «14.» та графах «10.», «11.» на зворотному боці бланку посвідчення водія, - нанесена способом термотрансферного друку. Бланк посвідчення водія, серійний номер НОМЕР_1 (бланк серії НОМЕР_1 ), виданий 17.04.2026 ТСЦ 5641 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника — України.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, тобто підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив факт і обставини їх вчинення, так, як це зазначено вище та зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні зазначених кримінальних правопорушень доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду № 8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є нетяжким злочином, а інше кримінальним проступком, наслідки, що настали, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 установлено, що він раніше не судимий, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю ІІ групи, за місцем проживання характеризується посередньо як особа, скарг на яку від мешканців міста не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 358 КК України та у виді штрафу - в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати до ОСОБА_3 при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи дані про особу винного, ставлення його до скоєного, який щиро розкаявся у вчиненому, відсутність тяжких наслідків, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період випробувального терміну суд покладає на нього обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, які вважає необхідними та достатніми для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Згідно з п. 3, 4 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується. Майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.

Постановою дізнавача СД ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 01.06.2026 посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке запаковано до паперового конверту визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження №№12026226270000087.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04.06.2026 по справі №619/3735/26 накладено арешт на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження, користування та розпорядження у межах кримінального провадження №12026226270000087 від 31.05.2026, за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, що було вилучене під час огляду місця події 30.05.2026 - відкритої ділянки місцевості, що розташована за адресою навпроти буд. 164 по вул. Європейській у м. Дергачі, Харківського району, Харківської області, а саме на посвідчення водія НОМЕР_1 , що запаковано до паперового конверту.

Враховуючи, що судовий розгляд по справі закінчено, арешт підлягає скасуванню, а речовий доказ - залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Згідно зі ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, а саме за проведення судово-технічної експертизи документів №СЕ-19/121-26/16057-ДД від 04.06.2026 в сумі 2406,80 грн.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судово-технічної експертизи документів №СЕ-19/121-26/16057-ДД від 04.06.2026 в сумі 2406,80 грн (дві тисячі чотириста шість гривень 80 копійок).

Арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04.06.2026 (справа № 619/3735/26, провадження № 1-кс/619/677/26) – скасувати.

Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження №12026226270000087.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1