Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №280/3378/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокусправа 280/3378/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2025 (суддя Сіпака А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та встановлення надлишкових виплат

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.04.2025 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №404 від 03.04.2025 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” в частині притягнення ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом “б” статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - “догана”;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 “Про результати службового розслідування за фактами зазначеними в Акті перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії військового стану у військові частині НОМЕР_2 ” в частині вважати підтвердженою надлишкову виплату бюджетних коштів при виплаті додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за вересень 2024 року на загальну суму 111999,90 грн. з урахуванням ПДФО та ЄСВ по наступним випадкам - надлишкова виплата додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 грн солдату ОСОБА_2 , водію 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , на загальну суму 9333,34 грн; - надлишкова виплата додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 грн солдату ОСОБА_3 , водію 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 23999,86 грн. з урахуванням ПДФО та ЄСВ; - надлишкова виплата додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 грн солдату ОСОБА_4 , стрільцю 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 79333,25 грн. з урахуванням ПДФО та ЄСВ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3.2. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 “Про результати службового розслідування за фактами зазначеними в Акті перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії військового стану у військові частині НОМЕР_2 ” щодо притягнення ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом “б” статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - “догана”;

- визнати протиправним та скасувати пункт 5.1. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 “Про результати службового розслідування за фактами зазначеними в Акті перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії військового стану у військові частині НОМЕР_2 ” в частині пропозиції старшому лейтенанту медичної служби ОСОБА_5 в добровільному порядку повернути рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 надлишкову виплату додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 гривень солдату ОСОБА_2 , водію стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 9333,34 грн;

- визнати протиправним та скасувати пункт 5.2. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 “Про результати службового розслідування за фактами зазначеними в Акті перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії військового стану у військові частині НОМЕР_2 ” в частині пропозиції старшому лейтенанту медичної служби ОСОБА_5 в добровільному порядку повернути рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 надлишкову виплату додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 грн солдату ОСОБА_3 , водію 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 за період лікування з 10.09.2024 по 12.09.2024 на загальну суму 13999,86 грн;

- визнати протиправним та скасувати пункт 5.4. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 “Про результати службового розслідування за фактами зазначеними в Акті перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії військового стану у військові частині НОМЕР_2 ” в частині пропозиції ординатору лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 в добровільному порядку повернути рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 надлишкову виплату додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 грн солдату ОСОБА_4 , стрільцю 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 79333,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 “Про результати службового розслідування за фактами зазначеними в Акті перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії військового стану у військові частині НОМЕР_2 ” в частині, якій наказано у разі відмови старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_6 протягом 4 робочих днів з моменту ознайомлення, заступнику начальника військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_7 , за погодженням з помічником командира з правової роботи – начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , подати проект наказу про притягнення до матеріальної відповідальності даних військовослужбовців (включаючи ОСОБА_6 ) в порядку Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що службове розслідування призначено та проведено уповноваженою посадовою особою в межах строків і в порядку, встановлених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Порядком №608, під час розслідування у позивача відібрано письмові пояснення, а встановлені розслідуванням обставини щодо безпідставного включення трьох військовослужбовців до Додатку 4 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 №504 підтверджені письмовими доказами і позивачем не спростовані. Суд дійшов висновку, що позивач, обіймаючи посаду начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , допустив неналежне виконання службових обов`язків, а обраний вид дисциплінарного стягнення - «догана» - є співмірним вчиненому діянню. Зазначив, що надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби за змістом статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» належать до прямої дійсної шкоди.

В апеляційній скарзі позивача просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та надав правову оцінку лише одному з наведених у позові доводів - щодо неучасті позивача у службовому розслідуванні, залишивши поза межами судового контролю інші підстави позову: відсутність складу дисциплінарного проступку та форми вини, відсутність причинного зв`язку між діями позивача та надлишковими виплатами, недослідження посадової інструкції і меж посадових повноважень позивача, ґрунтування висновків розслідування на припущеннях без опитування свідків, відсутність шкоди державі, неознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Апелянт наполягає, що за Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України начальник медичної служби не є суб`єктом, який видає або погоджує наказ про виплату додаткової винагороди, а лише формує медичні документи та надає інформацію для підготовки проєкту наказу, тоді як відповідальність за зміст і законність наказу несуть розробник документа, служба діловодства, фінансово-економічна та юридична служби і командир військової частини. Апелянт також указує, що суд не врахував довідку військово-лікарської комісії від 02.12.2024, якою поранення ОСОБА_4 кваліфіковано як тяжке та пов`язане із захистом Батьківщини, що, на його думку, спростовує висновки, покладені в основу спірних наказів, а накладене стягнення є непропорційним.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 з 30.04.2023 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України.

У період з 21.07.2024 по 12.01.2025 позивач обіймав посаду начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №210 від 21.07.2024.

З 02.01.2025 позивача переведено на посаду ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №14 від 11.01.2025.

Актом перевірки порядку та відповідності виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_2 від 03.12.2024 №1542/15463 (вх. №34344 від 04.12.2024) зафіксовано, що під час перевірки не надано документів, які підтверджують перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я солдата ОСОБА_3 (нарахування за період з 09.09.2024 по 13.09.2024 у сумі 16666,65 грн), солдата ОСОБА_2 (нарахування за період з 08.09.2024 по 11.09.2024 у сумі 6666,67 грн), а також що солдату ОСОБА_4 нараховано додаткову винагороду за період з 14.09.2024 по 30.09.2024 у сумі 56666,61 грн за час відпустки для лікування після поранення, кваліфікованого висновком військово-лікарської комісії №7548 від 14.09.2024 як легке.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №293 від 12.03.2025 «Про призначення службового розслідування» комісією у складі голови комісії та двох членів комісії проведено службове розслідування за фактами, зазначеними в указаному акті перевірки, за результатами якого складено акт службового розслідування від 22.03.2025 № 11530.

Актом службового розслідування встановлено, що нарахування та виплата додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 гривень солдатам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснювалися на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №504 від 04.10.2024 та Додатку 4 до нього, який був підготовлений і підписаний позивачем як начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_2 та погоджений начальником групи персоналу штабу цієї ж військової частини.

Розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 у період з 09.09.2024 по 13.09.2024 та солдат ОСОБА_2 у період з 08.09.2024 по 11.09.2024 перебували у позаштатному лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_1 , що не є закладом охорони здоров`я з відповідним рівнем акредитації, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого №242 від 13.09.2024, № 063 та №237 від 11.09.2024 №3061 і поясненням начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 .

Щодо солдата ОСОБА_4 розслідуванням встановлено, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 7548 від 14.09.2024 отримана ним травма кваліфікована як легка, у зв`язку з чим включення його до Додатку 4 на виплату додаткової винагороди за період відпустки для лікування з 14.09.2024 по 30.09.2024 визнано безпідставним.

Довідкою фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 визначено загальну суму збитків з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 111999,90 грн.

Під час службового розслідування 20.03.2025 у позивача відібрано письмові пояснення, у яких він зазначив, що військовослужбовці подавалися на виплату додаткової винагороди на підставі наявних медичних документів, що додаткову перевірку таких документів перевірочна комісія військової частини НОМЕР_2 не здійснювала та що йому невідомо, чи в усіх випадках підстави для подання відповідали вимогам Порядку №260. Пояснення підписані позивачем особисто.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №475 від 31.03.2025 службове розслідування визнано завершеним, підтверджено надлишкову виплату бюджетних коштів на загальну суму 111999,90 грн, оголошено про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани (підпункт 3.2 пункту 3), запропоновано йому в добровільному порядку повернути відповідні суми до каси військової частини (пункти 5.1, 5.2, 5.4) та визначено, що у разі відмови підлягає підготовці проєкт наказу про притягнення до матеріальної відповідальності (пункт 6).

Пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №404 від 03.04.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, - «догана».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Статтею 16 Статуту внутрішньої служби встановлено, що «кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями».

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтями 82-84, 87-1 та 110-1 Статуту внутрішньої служби визначено обов`язки начальника служби, начальника медичної служби та начальника медичного пункту, які, зокрема, охоплюють обов`язок вести облік і складати звітність у встановленому порядку, знати стан хворих, організовувати якісне проведення медичного огляду та обстеження особового складу, володіти інформацією про характер і обставини отриманих поранень (травм), а також письмово доповідати безпосередньому командиру про всі виявлені недоліки.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види дисциплінарних стягнень і права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це «бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України». Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до частини 1статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Статтею 48 Дисциплінарного статуту серед видів дисциплінарних стягнень передбачено, зокрема, догану (пункт «б»).

Відповідно до статей 84-86 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке призначається письмовим наказом командира (начальника); якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, при цьому враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (далі - Порядок № 608). Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. Пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 на осіб, які проводять службове розслідування, покладено обов`язок вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а пунктом 3 цього ж розділу визначено права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування. Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що службове розслідування призначено уповноваженою посадовою особою - командиром військової частини НОМЕР_1 , який на час виникнення спірних правовідносин був прямим командиром позивача, наказ №293 від 12.03.2025 містить усі відомості, визначені пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608, проведення розслідування доручено комісії, що відповідає пункту 5 розділу ІІІ Порядку №608, а саме розслідування завершено складенням акта від 22.03.2025, тобто в межах установленого пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 місячного строку. Дисциплінарне стягнення накладено наказом №404 від 03.04.2025, тобто в межах строку, передбаченого статтею 87 Дисциплінарного статуту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був ознайомлений з підставами проведення службового розслідування, зі своїми правами та обов`язками і був позбавлений можливості надати пояснення, заперечення та клопотання, колегія суддів відхиляє, оскільки вони прямо спростовуються наявними у справі письмовими поясненнями позивача від 20.03.2025, відібраними комісією в межах службового розслідування та підписаними ним особисто. Отже, позивач був обізнаний про проведення розслідування та реалізував право давати пояснення по суті предмета розслідування. При цьому Порядок №608 не встановлює окремої формалізованої процедури фіксації факту ознайомлення військовослужбовця з його правами, а перелік таких прав і обов`язків міститься у нормативно-правовому акті, що є загальнодоступним.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача повноважень на погодження наказу про виплату додаткової винагороди та про те, що відповідальність за законність такого наказу несуть розробник документа, служба діловодства, фінансово-економічна та юридична служби і командир військової частини, колегія суддів зазначає таке.

Позивачу як начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_2 дисциплінарне стягнення накладено не за видання чи погодження наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 №504, а за неналежне виконання власних службових обов`язків, що полягало у підготовці та підписанні Додатку 4 до цього наказу - списку військовослужбовців, які перебувають на лікуванні внаслідок поранення або у відпустці для лікування після поранення, на виплату додаткової винагороди із розрахунку 100 000 гривень, - за відсутності документів, які підтверджували б право включених до списку осіб на таку виплату. Саме позивач, з огляду на обсяг обов`язків, визначених статтями 87-1 та 110-1 Статуту внутрішньої служби, володів відомостями про місце і період лікування підлеглих військовослужбовців, характер та ступінь тяжкості отриманих ними поранень (травм) і мав доступ до відповідних медичних документів. Відтак включення до підписаного ним списку осіб, стосовно яких умови для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень не були підтверджені документально, свідчить про неналежне виконання позивачем службових обов`язків за посадою, а той факт, що наказ у подальшому погоджувався та підписувався іншими посадовими особами, не звільняє позивача від відповідальності за достовірність та обґрунтованість підготовленого ним документа і не виключає його вини у формі службової недбалості.

Обґрунтованість висновку відповідача про безпідставність включення трьох військовослужбовців до Додатку 4 підтверджується змістом нормативного регулювання відповідних виплат.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова №168) на період воєнного стану передбачено виплату додаткової винагороди, розмір якої збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Пунктом 1-2 Постанови № 168 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень включаються також особи, які «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, ... перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».

Аналогічне регулювання закріплено у пункті 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), а пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.

Наведені норми передбачають дві необхідні умови для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, підтверджена довідкою про обставини травми, та факт перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 травня 2025 року у справі №380/27432/23, яка стосується подібних правовідносин, про те, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань, і цей факт має бути підтверджений наказом командира. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/20587/23 та від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За обставинами цієї справи встановлено, що довідки про обставини травми солдатам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не видавалися, а періоди їхнього лікування припадали на перебування у позаштатному лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_1 , який не є закладом охорони здоров`я з відповідним рівнем акредитації; щодо солдата ОСОБА_8 відпустка для лікування з 14.09.2024 по 30.09.2024 надавалася за висновком військово-лікарської комісії від 14.09.2024 №7548, яким травму кваліфіковано як легку, що не є підставою для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень. Отже, умови, встановлені пунктом 1-2 Постанови № 168 та пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260, на момент підготовки Додатку 4 документально підтверджені не були.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що довідка військово-лікарської комісії №4606 від 02.12.2024, якою за результатами повторного медичного огляду травму ОСОБА_8 кваліфіковано як тяжку та пов`язану із захистом Батьківщини, не може свідчити про правомірність включення цього військовослужбовця до Додатку 4. Правомірність дій позивача підлягає оцінці станом на момент їх вчинення - 04 жовтня 2024 року, тоді як зазначена довідка складена значно пізніше і на час підготовки та підписання Додатку 4 не існувала, а отже, не могла бути підставою для нарахування винагороди за вересень 2024 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність шкоди державі та про те, що надлишкові виплати не належать до способів завдання шкоди в розумінні Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX), колегія суддів зазначає, що за визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX, пряма дійсна шкода - це «збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків». Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону № 160-IX прямо передбачено матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з вини особи шкоди, зокрема, у разі здійснення надлишкових виплат грошових коштів. Отже, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби законодавцем віднесено до прямої дійсної шкоди, що спростовує відповідні доводи апелянта.

Водночас колегія суддів зазначає, що оскаржувані пункти 5.1, 5.2, 5.4 наказу від 31.03.2025 № 475 містять пропозицію добровільного повернення коштів, а пункт 6 - доручення щодо підготовки проєкту наказу про притягнення до матеріальної відповідальності у разі відмови від такого повернення, тобто не є рішенням про притягнення позивача до матеріальної відповідальності та про стягнення з нього конкретних сум. Такий наказ, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не видавався, а отже, питання наявності або відсутності підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності у розумінні статей 3, 8 Закону №160-IX не входить до предмета цього спору.

Оцінюючи доводи апелянта про непропорційність накладеного стягнення, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі №400/2521/23, яка стосується подібних правовідносин, згідно з якою правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Застосувавши наведені критерії, колегія суддів констатує, що оскаржувані накази прийняті уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень та з дотриманням процедури, встановленої Дисциплінарним статутом і Порядком № 608; у діянні позивача наявний склад дисциплінарного проступку, який полягає у неналежному виконанні службових обов`язків за посадою (об`єктивна сторона - підготовка та підписання Додатку 4 із включенням військовослужбовців за відсутності документального підтвердження підстав для виплати; вина - у формі службової недбалості); причинний зв`язок між діянням позивача та надлишковими виплатами встановлено, оскільки саме підписаний ним список був документальною підставою для відповідного пункту наказу про виплату; обраний вид стягнення - догана - є одним із найм`якших серед передбачених статтею 48 Дисциплінарного статуту і з урахуванням характеру проступку, його наслідків та попередньої поведінки позивача є співмірним вчиненому діянню.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про звуження судом першої інстанції предмета судового розгляду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив як питання дотримання процедури службового розслідування, так і питання наявності у діянні позивача складу дисциплінарного проступку, обсягу його службових обов`язків за Статутом внутрішньої служби, правомірності нарахування додаткової винагороди трьом військовослужбовцям та співмірності обраного виду стягнення.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова