Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/27037/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокусправа 160/27037/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому проваджені в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 (суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0219580708 від 28.04.2025 та №0219590708 від 28.04.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що позивачем як під час фактичної перевірки, так і під час розгляду заперечень на акт перевірки надано форму ведення обліку товарних запасів, опис залишку товарів від 27.02.2024, наказ про проведення інвентаризації №3 від 26.02.2024, договори купівлі-продажу та видаткові накладні, які відповідають вимогам Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №496 від 03.09.2021, а контролюючий орган не довів ні факту неведення обліку товарних запасів, ні документального підтвердження бази нарахування фінансової санкції у розмірі 999338,00 грн, ні віднесення товарів, відображених у формі обліку на суму 1710302,00 грн, до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що фактична перевірка призначена та проведена з додержанням вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. На початок перевірки суб`єктом господарювання не надано саме первинних документів у розумінні Порядку №496, які підтверджують облік та походження товару, а надані ним скріншоти з сайту «Аліекспрес», платіжні квитанції та форма обліку, що ведеться на підставі трек-номерів, такими документами не є. Документи, надані під час перевірки, та документи, надані до заперечень на акт перевірки, різняться, оскільки позивач надав «зовсім іншу форму обліку товару», що само по собі свідчить про порушення Порядку №496. Розмір фінансової санкції визначений за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, використання якої є належною реалізацією податкового контролю. Висновок експерта №15/08/1-25 не є належним та допустимим доказом, оскільки експерт не є працівником державної спеціалізованої установи, не попереджена про кримінальну відповідальність та не дослідила документи, надані позивачем безпосередньо під час перевірки.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку та здійснює роздрібну торгівлю в магазині « 17SB» за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 4000377771.

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » №1628-п від 11.03.2025, прийнятого з посиланням на статті 19, 20, підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, та направлень на перевірку № 2867, № 2868, № 2869 від 14.03.2025 проведено фактичну перевірку зазначеного господарського об`єкта.

Перед початком перевірки посадовими особами контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію з придбання наручного годинника «Santos-Dumont Sapphire» за ціною 10450,00 грн; після її проведення пред`явлено службові посвідчення, наказ та направлення на перевірку, які вручено позивачу особисто, що підтверджується його підписом.

Під час перевірки позивачу вручено письмову вимогу про надання документів, у якій запропоновано надати, зокрема, облік товару, що реалізовується через ПРРО ф.н. 4000377771, за період з 01.04.2022 по дату закінчення перевірки.

За результатами перевірки складено акт №1276/04/36/07/08/рро/3417217877 від 25.03.2025, яким зафіксовано порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. В акті зазначено, що з урахуванням відсутності ведення обліку та відсутності документів на походження товару при наявності реалізації технічно складних побутових товарів встановлено реалізацію товару з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей за період 08.02.2025 - 24.03.2025 в сумі 1140941,00 грн.

Позивач подав заперечення до акта перевірки №08/04-02 від 08.04.2025, до яких долучив Форму ведення обліку товарних запасів, договір купівлі-продажу та видаткові накладні на придбання годинників у ТОВ «СТАРЕКС ПРОМ».

Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №38605/6/04-36-07-08-16 від 25.04.2025 позивача повідомлено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки Комісія дійшла висновку про часткове спростування фактів і даних, викладених в акті перевірки, заперечення задоволено частково, висновки акта перевірки щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у розмірі 141603,00 грн скасовано, в іншій частині (999338,00 грн та 1020,00 грн) - залишено без змін.

Відповідачем 28.04.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення №0219580708 про застосування фінансової санкції у розмірі 999338,00 грн та №0219590708 про застосування штрафу у розмірі 1020,00 грн, які позивач отримав 02.05.2025.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача до Державної податкової служби України залишена без задоволення, рішення отримано 19.08.2025.

У матеріалах справи наявні: Форма ведення обліку товарних запасів позивача з датою початку ведення 01.03.2024; наказ №3 від 26.02.2024 про проведення інвентаризації; Опис залишку товарів на початок обліку від 27.02.2024 на суму 1710302,00 грн; договори та видаткові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «СТАРЕКС ПРОМ» (годинники на загальну суму 48563,77 грн) і з ТОВ «ДИВОЖІН»; висновок експерта №15/08/1-25 від 24.10.2025 за результатами судової економічної експертизи, проведеної на замовлення позивача.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено, зокрема, чеки ПРРО, денний Х-звіт, пояснення продавця, опис готівки, вимогу перевіряючих, акт відмови від підписання акта перевірки, Опис з переліком товарів (окуляри, кросівки) на загальну суму 369285,00 грн, що не містить дати складання, а також Таблицю на 3 аркушах з даними про реалізацію товарів за період 08.02.2025 - 23.03.2025 без підписів осіб, що її склали.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно.

Відносини у сфері справляння податків і зборів, компетенція контролюючих органів та відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, зокрема щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено перелік документів, за умови пред`явлення яких посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки.

У постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленій Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульовано висновок про те, що підстави для призначення перевірки закріплені нормами ПК України, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на проведення перевірки, а відображення цих підстав у наказі є формалізацією у письмовій формі права, яке вже виникло; під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення фактичної перевірки необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави.

Колегія суддів встановила, що наказ №1628-п від 11.03.2025 містить посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, копія наказу, направлення на перевірку та службові посвідчення пред`явлені (вручені) позивачу особисто до початку перевірки, що позивачем по суті не заперечується та підтверджується його підписом на вимозі перевіряючих. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про протиправність призначення та проведення фактичної перевірки.

Щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов`язані «вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Цією ж нормою встановлено, що «такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)».

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231 (далі - Перелік № 231), згідно з яким годинники всіх видів та їх частини (товарна позиція 9101-9107 УКТЗЕД) віднесені до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496 (далі - Порядок № 496), у пункті 2 розділу І визначає, що документами, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи, до яких належать, зокрема, «опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару». Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількість таких товарів та їх вартість, самостійно визначену ФОП.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що облік товарних запасів здійснюється шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку, а пунктом 11 розділу ІІ - що Форма обліку та первинні документи надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.

Обов`язкові реквізити первинного документа визначені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88). При цьому обидві норми передбачають, що «неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок фізичної особи - підприємця, який є платником єдиного податку та не зареєстрований платником податку на додану вартість, вести облік товарних запасів виникає лише у зв`язку з провадженням діяльності з реалізації товарів, зазначених у дужках пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а фінансова санкція за статтею 20 цього Закону застосовується у розмірі вартості саме тих товарів, які підлягали обліку і не були обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації.

Колегія суддів встановила, що позивач розпочав ведення Форми обліку товарних запасів з 01.03.2024 на підставі наказу №3 від 26.02.2024 та Опису залишку товарів від 27.02.2024, тобто ще до першої операції з реалізації технічно складних побутових товарів (08.02.2025), яка зафіксована самим контролюючим органом за даними ПРРО. Форма обліку за структурою та переліком реквізитів відповідає додатку до Порядку №496, містить дані про підприємця та господарський об`єкт, реквізити первинних документів, вартість надходження та вибуття товарів. Видаткові накладні на придбання годинників у ТОВ «СТАРЕКС ПРОМ» містять усі обов`язкові реквізити первинного документа, передбачені частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV та пунктом 2.4 Положення № 88.

Доводи апелянта про те, що позивачем під час перевірки надано лише скріншоти з сайту «Аліекспрес», платіжні квитанції та форму обліку, яка ведеться на підставі трек-номерів, колегія суддів відхиляє. Позивач як у суді першої інстанції, так і у відзиві на апеляційну скаргу пояснив, що трек-номери переміщення товару надавалися постачальником виключно для відстеження руху товару і надавалися перевіряючим додатково до Форми обліку на їх вимогу про надання транспортних документів. Водночас акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми або змісту самої Форми ведення обліку товарних запасів, її реквізитів чи порядку внесення до неї записів, а обмежується загальним твердженням про «відсутність ведення обліку», яке не конкретизоване та не підтверджене посиланням на конкретні недоліки конкретного документа.

Доводи апеляційної скарги про надання позивачем «двох різних форм обліку товару» також не можуть бути прийняті, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що до заперечень на акт перевірки долучався інший (відмінний за змістом облікових записів) документ. Долучення до заперечень Форми обліку разом із первинними документами (договором та видатковими накладними), які під час перевірки не були досліджені контролюючим органом, є реалізацією права платника, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, а не свідченням ведення двох паралельних форм обліку. Більш того, саме за результатами дослідження цих документів Комісія з питань розгляду заперечень частково задовольнила заперечення позивача та скасувала висновки акта перевірки в частині 141603,00 грн, що є непрямим підтвердженням наявності в позивача належного обліку товарних запасів.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України заперечення, додаткові документи і пояснення, надані платником податків до акта перевірки, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, а згідно з підпунктом 86.7.4 цього пункту при розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду.

Щодо документального підтвердження розміру фінансової санкції.

Колегія суддів звертає увагу, що ключовим елементом норм пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону № 265/95-ВР є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу».

У постанові від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22, яка стосується подібних правовідносин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював висновок про те, що згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою. Для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово слід встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведений висновок до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що у письмовій вимозі перевіряючих позивачу запропоновано надати документи за період з 01.04.2022, тобто за весь період, охоплений наказом про перевірку, тоді як обов`язок ведення обліку в силу пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР виник у позивача у зв`язку з реалізацією годинників, першу з яких зафіксовано 08.02.2025.

Крім того, розмір санкції 999338,00 грн визначений як різниця між сумою 1140941,00 грн, зазначеною в акті перевірки, та сумою 141603,00 грн, скасованою за результатами розгляду заперечень. Проте ані акт перевірки, ані розрахунок штрафних (фінансових) санкцій не містять відомостей про те, який саме товар і на яку суму станом на дату фактичної перевірки 14.03.2025 знаходився у місці продажу та не був обліковий у встановленому порядку. Інвентаризаційні описи станом на дату перевірки серед додатків до акта перевірки (пункт 4.5 акта) не зазначені.

Долучений відповідачем до відзиву на позов Опис з переліком товарів (окуляри, кросівки) на загальну суму 369285,00 грн не містить дати складання, посилання на акт перевірки, адреси господарського об`єкта та зазначення того, що саме в ньому відображено, а Таблиця на 3 аркушах не містить підписів чи будь-яких даних щодо походження документа та відображає дані про реалізацію товарів за період 08.02.2025 - 23.03.2025 (тобто, зокрема, товару, вже реалізованого до дати перевірки), причому арифметична сума за колонкою «Виторг» становить 1136267,00 грн проти 1140941,00 грн, зазначених в акті, з розбіжністю 4674,00 грн. Опису товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 999338,00 грн, про складення якого відповідач зазначав у відзиві на позовну заяву та повторює в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на дані Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій колегія суддів не вважає достатнім, оскільки такі дані підтверджують факт та суми проведених розрахункових операцій, однак самі по собі не встановлюють ні номенклатури товарних запасів, наявних у місці продажу на момент перевірки, ні віднесення реалізованого товару до груп, визначених Переліком №231, ні відсутності відповідних записів у Формі обліку.

Окремо колегія суддів зазначає, що товари, відображені в розділі «Внесення залишків» Форми ведення обліку товарних запасів позивача станом на 27.02.2024 на загальну суму 1710302,00 грн (штани, шорти, шкарпетки, головні убори, куртки, жилетки, чохли, чашки, ланцюжки, іграшки, рюкзаки, костюми спортивні, сумки, сорочки, кросівки, взуття, кофти, валізи, ремені, гаманці, поло, футболки), за своєю номенклатурою не належать до технічно складних побутових товарів у розумінні Переліку №231. Оскільки для визначення розміру санкції за статтею 20 Закону № 265/95-ВР обов`язковою умовою є підтвердження належності товару до категорії тих, що підлягають обліку, а відповідач таких доказів не надав, застосування фінансової санкції у розмірі вартості таких товарів є необґрунтованим.

Щодо порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У постанові від 08 листопада 2021 року у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, за змістом якого склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України, у частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю полягає саме в поведінці платника податків, спрямованій на уникнення виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю; у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад цього правопорушення.

Колегія суддів встановила, що позивач не уникав виконання обов`язку, передбаченого пунктом 85.2 статті 85 ПК України: під час перевірки ним надано документи щодо ПРРО, виписки банку, договір оренди, документи щодо трудових відносин, Форму ведення обліку товарних запасів, а частина витребуваних документів (договір купівлі-продажу та видаткові накладні на придбання годинників) надана контролюючому органу разом із запереченнями до акта перевірки в межах строку, визначеного пунктом 86.7 статті 86 ПК України, тобто до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, і була фактично досліджена Комісією, за результатами чого частину висновків акта скасовано. Водночас вимога надати облік товару за період з 01.04.2022 виходила за межі обов`язку позивача, встановленого пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки у цей період діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів позивачем не провадилася.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у поведінці позивача ознак правопорушення, за яке застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн.

Щодо висновку експерта.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої та сьомої статті 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань; висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи; у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Статтею 104 КАС України передбачено право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Доводи апеляційної скарги про те, що експерт не попереджена про кримінальну відповідальність, не відповідають матеріалам справи, оскільки висновок експерта №15/08/1-25 від 24.10.2025 містить застереження про обізнаність експерта щодо відповідальності за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, засвідчене її особистим підписом.

Не заслуговують на увагу і доводи про недопустимість висновку з підстав того, що експерт не є працівником державної спеціалізованої установи, оскільки згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, до яких судово-економічна експертиза не належить, а статтею 10 цього Закону допускається залучення судових експертів, які не є працівниками таких установ, за умови наявності у них кваліфікації судового експерта з відповідної спеціальності, що в цьому випадку підтверджено свідоцтвом №2050 від 20 жовтня 2020 року.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 101 КАС України висновок експерта не є обов`язковим для суду і оцінюється судом за правилами статті 90 КАС України у сукупності з іншими доказами. У цій справі висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтується не виключно на висновку експерта, а на сукупності письмових доказів - Форми ведення обліку товарних запасів, Опису залишку товарів, наказу про інвентаризацію, договорів і видаткових накладних, матеріалів перевірки та документів, долучених самим відповідачем, - які у їх взаємному зв`язку підтверджують позицію позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності та обґрунтованості застосування до позивача фінансових санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.04.2025 №0219580708 та №0219590708, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко