Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/24352/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокусправа 160/24352/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому проваджені в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 (суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі за позовом Науково-виробничого фермерського господарства "КОМПАНІЯ МАЇС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче фермерське господарство "КОМПАНІЯ МАЇС" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0455870903 від 07.08.2025 застосовано штраф у розмірі1020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у контролюючого органу підстав для призначення фактичної перевірки, на невручення платнику податків у встановленому порядку вимоги про надання документів та на те, що ОСОБА_1 , якій така вимога вручалася, не є уповноваженим представником господарства, а обіймає посаду інспектора з кадрів із робочим місцем за іншою адресою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що наявність правових підстав для призначення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України відповідачем доведена, проте акт фактичної перевірки не є належним і допустимим доказом відмови платника податків від надання документів, оскільки такої відмови в акті не зафіксовано у порядку пункту 85.6 статті 85 цього Кодексу, а вимога про надання документів вручена особі, яка не є уповноваженим представником платника податків у розумінні статті 19 Податкового кодексу України, і на адресу позивача не направлялася.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що призначення та проведення фактичної перевірки відповідали вимогам підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Зазначає, що письмовий запит на надання документів разом із копією наказу та направленнями було вручено ОСОБА_1 як особі, що фактично здійснює розрахункові операції, яка засвідчила ознайомлення особистими підписами, а після перевірки відмовилася від підписання матеріалів перевірки, у зв`язку з чим складено акт відмови №124956 від 04.06.2025. Оскільки документи, пов`язані з предметом перевірки, надані не були, відповідач вважає правомірним застосування штрафу за пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №4154-г від 26.06.2025 "Про проведення фактичної перевірки НВФГ "КОМПАНІЯ МАЇС" (ЄДРПОУ 21905337)" на підставі пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України призначено проведення фактичної перевірки позивача за адресою: с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Посадовими особами контролюючого органу 26.06.2025 складено письмову вимогу, якою витребувано первинні документи щодо предмета перевірки; вказану вимогу о 13:40 год вручено ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з наказу № 80-К від 01.10.2007 ОСОБА_1 працює у НВФГ "КОМПАНІЯ МАЇС" на посаді інспектора з кадрів; відповідно до наказу голови господарства №4 від 14.01.2015 "Про визначення місця розташування головного офісу" та штатного розпису на 2025 рік робоче місце цієї посади розташоване за адресою: м. Синельникове, вул. Музейна, 11.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.06.2025 за кодом доступу 92587762414 керівником та особою, уповноваженою представляти НВФГ "КОМПАНІЯ МАЇС", є Борисов Віктор Миколайович; відомостей про наявність відповідних повноважень у Шавули Н.Г. реєстр не містить. Довіреність або інший розпорядчий документ позивача про уповноваження Шавули Н.Г. на представництво інтересів господарства у відносинах, пов`язаних зі сплатою податків, матеріали справи не містять.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №3030/04-36-09-03/21905337 від 07.07.2025, у висновках якого зафіксовано порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0455870903 від 07.08.2025, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн.

Доказів направлення вимоги контролюючого органу про надання документів на адресу (місцезнаходження, податкову адресу) позивача матеріали справи не містять. Акт про відмову від підписання матеріалів перевірки на адвокатський запит представника позивача №15/1 від 15.07.2025 контролюючим органом наданий не був.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України «платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки».

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено спеціальний порядок фіксації відмови у наданні документів: «У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис».

Наведені норми в їх системному зв`язку свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення платником податків пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України може ґрунтуватися лише на належно зафіксованому факті ненадання (відмови в наданні) документів. Законодавець установив конкретну форму такої фіксації - окремий акт із переліком документів, які запропоновано подати. Недотримання цього порядку позбавляє висновок контролюючого органу доказової основи.

У цій справі акт фактичної перевірки №3030/04-36-09-03/21905337 від 07.07.2025 не містить фіксації факту відмови позивача від надання визначених документів у порядку пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, а окремий акт про відмову, на який посилається апелянт, ані на адвокатський запит представника позивача, ані до матеріалів справи наданий не був.

Стосовно суб`єкта, якому вручалася вимога про надання документів, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Податкового кодексу України платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, та її документального підтвердження; запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, Податковий кодекс України розмежовує коло осіб, яким може вручатися копія наказу та направлення на проведення фактичної перевірки (у тому числі особи, які фактично проводять розрахункові операції - пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), та коло осіб, уповноважених отримувати вимоги (запити) контролюючого органу про надання документів від імені платника податків. Останнє вимагає наявності повноважень, підтверджених законом або довіреністю.

Матеріали справи не містять довіреності чи іншого розпорядчого документа, яким НВФГ "КОМПАНІЯ МАЇС" уповноважило б Шавулу Н.Г. на представництво своїх інтересів у відносинах, пов`язаних зі сплатою податків; відомості ЄДР таких повноважень не підтверджують. Твердження апелянта про те, що Шавула Н.Г. є «особою, що фактично здійснює розрахункові операції», та «продавцем», жодними доказами не підтверджене і спростовується наданими позивачем витягом з наказу №80-К від 01.10.2007 про перебування цієї особи на посаді інспектора з кадрів, наказом №4 від 14.01.2015 та штатним розписом, за якими її робоче місце розташоване в м. Синельникове. Доказів направлення вимоги про надання документів безпосередньо на адресу позивача відповідач не надав.

За таких обставин вимога контролюючого органу про надання документів не може вважатися врученою платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, а відтак у позивача не виникло і обов`язку, невиконання якого кваліфіковано відповідачем як порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №160/9989/22 та низку інших постанов щодо наслідків ненадання документів на запит контролюючого органу колегія суддів відхиляє, оскільки викладені у них висновки стосуються ситуацій, коли запит (вимога) був вручений платнику податків у передбачений законом спосіб, тоді як у цій справі належне вручення вимоги не доведене.

Доводи апеляційної скарги щодо достатності зазначення в наказі нумераційного позначення підпункту пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з посиланням на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 та Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 не спростовують оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції, застосувавши саме ці правові позиції, визнав призначення та проведення фактичної перевірки законними, у чому відповідачеві не відмовлено. Підставою для задоволення позову стали інші обставини - недоведеність самої події податкового правопорушення. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, проте такі висновки враховуються за умови подібності правовідносин, чого в цій частині доводів скарги не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такого обов`язку контролюючий орган у цій справі не виконав.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України контролюючим органом належними та допустимими доказами не підтверджений, а відтак податкове повідомлення-рішення №0455870903 від 07.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко