Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №520/4206/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р.Справа № 520/4206/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. (ухвалене суддею Садовою М.І., повний текст якого складено 22.06.2026 р.) по справі № 520/4206/26

за позовом Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області

до Державного підприємства "Красноградське" , третя особа, Фонд державного майна України,

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Красноградське», в якому просило стягнути кошти з Державного підприємства «Красноградське» у розмірі 4259658,34 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, третя особа – Фонд державного майна України, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що, згідно з інформації з інтегрованої картки платника податків, Державне підприємство «Красноградське» має податковий борг в загальній сумі 4259658,34 грн., який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а саме: по податку на прибуток пiдприємств i органiзацiй, що перебувають у державнiй власностi (11020100) у загальній сумі 4222430,30 грн., згідно: - податкового повідомлення-рішення № 0/27560/0409 вiд 17.05.2024 р. за терміном сплати 14.06.2024 р. у сумі 160961 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0/27560/0409 вiд 17.05.2024 р. за терміном сплати 14.06.2024 р. у сумі 1609610 грн. (основний платіж); - податкового повідомлення-рішення № 0196050408 вiд 28.04.2025 р. за терміном сплати 23.05.2025 р. у сумі 2228963 грн. (основний платіж); - податкового повідомлення-рішення № 0196050408 вiд 28.04.2025 р. за терміном сплати 23.05.2025 р. у сумі 222896,30 грн. (штрафна санкція); по рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) (13020100) у загальній сумі 342,06 грн., згідно: - податкового повідомлення-рішення № 0/34356/0409 вiд 30.10.2023 р. за терміном сплати 24.11.2023 р. у сумі 340 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0/40808/0409 вiд 15.12.2023 р. за терміном сплати 08.01.2024 р. у сумі 2,06 грн. (штрафна санкція); по податку на додану вартiсть iз вироблених в Українi товарiв (робiт, послуг) (14010100) у загальній сумі 31609,32 грн., згідно: - податкового повідомлення-рішення № 00/37499/20-40-04-09/04717924 вiд 27.11.2023 р. за терміном сплати 15.12.2023 р. у сумі 1020 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/11287/20-40-04-09/04717924 вiд 04.03.2024 р. за терміном сплати 22.03.2024 р. у сумі 1279,72 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/14049/20-40-04-09/04717924 вiд 18.03.2024 р. за терміном сплати 12.04.2024 р. у сумі 5000 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/13870/20-40-04-09/04717924 від 18.03.2024 р. за терміном сплати 12.04.2024 р. у сумі 12367,20 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/13922/20-40-04-09/04717924 вiд 18.03.2024 р. за терміном сплати 12.04.2024 р. у сумі 7862,40 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 00/39313/20-40-04-09/04717924 вiд 11.07.2024 р. за терміном сплати 02.08.2024 р. у сумі 1020 гривень (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0275890408 вiд 09.06.2025 за терміном сплати 27.06.2025 р. у сумі 1020 грн. (штрафна санкція); - податкового повідомлення-рішення № 0432890408 вiд 04.09.2025 р. за терміном сплати 24.09.2025 р. у сумі 2040 грн. (штрафна санкція); по земельному податку з юридичних осiб (18010500) у сумі 3060 гривень (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/27114/0409 вiд 16.05.2024 р. за терміном сплати 14.06.2024 р.; по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) (19010100) у сумі 127,09 грн. (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/16594/0409 вiд 02.04.2024 р. за терміном сплати 10.05.2024 р.; по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (19010300) у сумі 49,57 грн. (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/16600/0409 вiд 02.04.2024 р. за терміном сплати 10.05.2024 р.; по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (21010100) у сумі 1020 грн. (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 0/19167/0409 вiд 12.04.2024 р. за терміном сплати 10.05.2024 р.; по адміністративним штрафам та іншим санкціям (21081103) у сумі 1020 грн. (штрафна санкція), згідно податкового повідомлення-рішення № 00028440712 вiд 22.01.2025 р. за терміном сплати 14.02.2025 р.

У зв`язку із несплатою Державне підприємство «Красноградське» узгодженої суми податкового боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача існує узгоджена заборгованість, яка відповідачем самостійно не сплачена, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у розмірах встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків визначається як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкових борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 17.04.2025 р. у справі № 160/13729/24, від 03.09.2026 р. справа № 520/29086/24.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Судовим розглядом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 0/27560/0409 вiд 17.05.2024 р., № 0/27560/0409 вiд 17.05.2024 р., № 0196050408 вiд 28.04.2025 р.; № 0196050408 вiд 28.04.2025 р.; № 0/34356/0409 вiд 30.10.2023 р.; № 0/40808/0409 вiд 15.12.2023 р.; № 00/37499/20-40-04-09/04717924 вiд 27.11.2023 р.; № 00/11287/20-40-04-09/04717924 вiд 04.03.2024 р.; № 00/14049/20-40-04-09/04717924 вiд 18.03.2024 р.; № 00/13870/20-40-04-09/04717924 від 18.03.2024 р.; № 00/13922/20-40-04-09/04717924 вiд 18.03.2024 р.; № 00/39313/20-40-04-09/04717924 вiд 11.07.2024 р.; № 0275890408 вiд 09.06.2025 р.; № 0432890408 вiд 04.09.2025 р.; № 0/27114/0409 вiд 16.05.2024 р.; № 0/16594/0409 вiд 02.04.2024 р.; № 0/16600/0409 вiд 02.04.2024 р.; № 0/19167/0409 вiд 12.04.2024 р.; № 00028440712 вiд 22.01.2025 р. направлені відповідачу на його податкову адресу та повернулися з відмітками «адресат відсутній» або «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копіями конвертів та повідомлень про вручення поштових відправлень.

Таким чином, вказані податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином вручені платнику податків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений законодавством строк визначені в них суми грошового зобов`язання платником податків залишилися не сплаченими, у звзязку з чим податкові зобов`язання за ними набули статусу узгоджених.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення з Державного підприємства «Красноградське» податкового боргу в розмірі 4259658,34 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта, що відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», з дня прийняття рішення про приватизацію об`єкта зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі арешт майна та коштів), крім випадків, прямо передбачених цим законом, а примусове стягнення податкового боргу підпадає під дію цього мораторію, оскільки норми вказаного закону не регулюють діяльність органів ДПС, які діють на підставі спеціальних норм Податкового кодексу України. Крім того, стягнення узгодженого податкового боргу не перешкоджає процесу приватизації.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2025 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. по справі № 520/4206/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 06.10.2026 року