Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №535/408/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 535/408/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Шолудько А.В., вул. Полтавський шлях, 235, смт Котельва, Полтавська область, 38600) по справі № 535/408/26

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ОСОБА_1

третя особа: Головний сервісний центр МВС України

про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) звернувся до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:

- застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на строк до виконання або відкликання вимоги сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачу засобами поштового зв`язку було надіслано повістку про виклик з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 . З проставленої оператором АТ «Укрпошта» відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за вказаною адресою слідує, що відповідач був належним чином оповіщений про виклик до ТЦК, однак у вказані у повістці час та дату не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив. Позивач вважає, що своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) відповідач порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. У зв`язку з відсутністю відповідача за місцем проживання доставити його працівниками поліції також не виявилося за можливе. Враховуючи, що позивачем були вжиті всі можливі заходи, спрямовані на сприяння у виконанні відповідачем такого обов`язку, позивач вказує на наявність підстав для застосування до відповідача заходу впливу шляхом тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги..

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 18.05.2026 у задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності однієї з обов`язкових умов, передбачених частиною восьмою статті 283-2 КАС України, а саме - вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18.05.2026 року по справі №535/408/26 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_5 по справі №535/408/26 задовольнити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично висунув для позивача надмірний, не передбачений законом стандарт доказування, що є об`єктивно вищим за достатній та необхідний у актуальній категорії справ. Оскільки відповідачем порушено вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в його діях були наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому п. 1 ч. 8 ст. 283-2 КАС України передбачає обов`язковою обставиною доведення факт вчинення адміністративного правопорушення. Отже, суд першої інстанції допустив звуження можливості застосування передбаченого законом юридичного механізму, встановивши вимогу щодо доведення факту притягнення особи до адміністративної відповідальності, у той час як обмеження у праві керування транспортним засобом можливе за умови наявності у діяннях особи саме ознак вчинення правопорушення, а не за умови притягнення відповідача до відповідальності.

Також поза увагою суду першої інстанції залишився сам факт неможливості (у зв`язку з неприбуттям) скласти щодо відповідача протокол і, відповідно, постанову по справі про адміністративне правопорушення, яка може бути складена виключно після винесення протоколу про адміністративне правопорушення. При поданні позовної заяви щодо обмеження громадянина у праві керування транспортним засобом факт притягнення до адміністративної відповідальності не є предметом доказування. Просить взяти до уваги, що обмеження у праві керування транспортним засобом призначене змотивувати військовозобов`язаного виконати покладені на нього обов`язки шляхом обмеження його у певних громадянських благах.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

10.09.2026 від Головного сервісного центру МВС України надійшло клопотання, в якому третя особа просить під час розгляду апеляційної скарги врахувати письмові пояснення, надані до суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18.05.2026 належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження: позивач та третя особа – в електронному кабінеті учасників справи; відповідач – засобами поштового зв`язку (до суду повернувся конверт у зв`язку із закінченням терміну зберігання).

Оскільки справа розглядалася судом першої інстанції в порядку письмового позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та оскаржуване рішення ухвалене в порядку письмового провадження, колегія суддів з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, враховуючи відсутність клопотань сторін, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в такому ж порядку за наявними у справі матеріалами. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним, відповідно до облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 визнаний придатним призовною комісією 16.09.2023.

За місцем реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), вказаним ним у військово-облікових документах, засобами поштового зв`язку 27.12.2025 скеровувалася повістка № 6244461 від 25.12.2025 про прибуття 07.01.2026 о 9.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. АТ «Укрпошта» повістка повернута та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення від 09.07.2025 з позначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».

ОСОБА_1 за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02.02.2026 №25597-2026 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що звернення про доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, було зареєстровано до ІТС ІПНП ЄО заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та інші події відділення поліції №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за №458 від 11.01.2026. При опрацюванні даного звернення було неодноразово відвідано адресу проживання гр. ОСОБА_1 та встановлено, що за вище зазначеною адресою дійсно проживає гр. ОСОБА_1 . На даний час чоловік знаходиться на заробітках в іншому місці, про це повідомили його сусіди, коли повернеться невідомо. Від надання будь-яких пояснень сусіди відмовилися. Враховуючи вище зазначене, доставити гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не стало за можливе. Ознак кримінального правопорушення не виявлено, відомості до ЄРДР не вносилися, подальша перевірка даного матеріалу припинена. Інформація про дану особу внесена до ІПНП «Блокпост».

Листом РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/13-6081-2026 від 16.03.2026 позивача повідомлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру МВС – 13.09.2023 на ім`я ОСОБА_1 , дата народження та ідентифікаційний код співпадають з зазначеними в запиті, видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 в ТСЦ 5344, з дозволеними категоріями «В, С, СЕ».

03.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 сформовано вимогу №3 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом, якою викликано ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 год. 00 хв. 16.03.2026. Вимога повернута у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження до ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Надалі Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII)

Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560).

Цей порядок, зокрема, визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів (абзац другий пункту 1 Порядку № 560).

Пунктом 21 Порядку № 560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з підпунктом 1 пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пунктів 28-30 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до абзацу першого пункту 74 Порядку № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений час і місце виникає у зв`язку з його викликом, який відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560 здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 25.12.2025 сьомим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 було сформовано повістку № 6244461 про виклик на 07.01.2026 о 9.00 год. «для уточнення даних». Відповідно до наявної у матеріалах справи копії конверта, поштове відправлення 09.01.2026 повернулось на адресу відправника із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Таким чином, позивач як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів, має можливість отримати персональні дані відповідача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.

Крім того, примітка до статті 210 КУпАП виключає можливість застосування до відповідача положень статті 210-1 КУпАП, коли сам тільки виклик відповідача до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних не відповідає тим обов`язкам, невиконання яких відповідно до частин першої-третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» може бути підставою для застосування заходів впливу, передбачених статтею 27 цього Закону.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для застосування заходів впливу до відповідача, а саме, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, оскільки позивачем не подано належних доказів, які б підтвердили вчинення відповідачем адміністративного правопорушення.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої, третьої, четвертої статті 27 Закону № 3543-XII у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом (далі - вимога).

Днем вручення вимоги є:

1) день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв`язку;

2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Частиною першою статті 283-2 КАС України передбачено, що у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи на підтвердження направлення відповідачу вимоги докази не дають можливості встановити, який саме документ був направлений на адресу ОСОБА_1 . Наявні в матеріалах справи копії поштового конверта та відомості про його пересилання не містять опису вкладення або інших відомостей, які б підтверджували зміст поштового відправлення, у зв`язку з чим такі не є належним підтвердженням надсилання відповідачу вимоги засобами поштового зв`язку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено невиконання відповідачем обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виклик відповідача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначеному законом порядку не здійснювався.

Відповідно до частини восьмої статті 283-2 КАС України суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції;

3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно;

4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено існування сукупності обставин, передбачених частиною восьмою статті 283-2 КАС України, які є необхідною умовою для застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 283-2, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18.05.2026 по справі №535/408/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна