Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №613/1001/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1001/26 Провадження №-2-а/613/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 613/1001/26 провадження 2-а/613/34/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Тризни Є.М. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову № 790/2345-п від 30.09.2025, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що 30.09.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 790/2345-п, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За змістом зазначеної постанови, ОСОБА_1 було видано направлення № 4982776 від 24.09.2025 на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, однак гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від проходження ВЛК. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 зазначив, що не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише не погоджувався проходити ВЛК саме 24.09.2025, оскільки у нього була необхідність зібрати медичні документи.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 порушив процедуру виклику особи для проходження ВЛК, а також зазначив, що у нього не виник обов`язок щодо проходження ВЛК, оскільки він був заброньований за місцем роботи, а також має судимість за вчинення тяжкого злочину.

Крім того, відповідачем порушено порядок направлення позивача для проходження медичного огляду.

Враховуючи викладене, позивач вважає постанову № 790/2345-п від 30.09.2025 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

16.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача зазначила, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до наявних документів у ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу 24.09.2025 було видано направлення №4982776 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, але ОСОБА_1 медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби не пройшов.

24.09.2025 посадовою особою, яка визначена наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 уповноваженою для складення протоколів про адміністративне правопорушення було складено протокол про адміністративне правопорушення №790 відносно ОСОБА_1 за порушення вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за те, що у визначений законодавством термін отримавши направлення на проходження медичного огляду, не пройшов його. Протокол про адміністративне правопорушення складався 24.09.2025 у присутності Позивача. Позивачу під час складання протоколу були роз`яснені його права та обов`язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України, а також дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач при складенні протоколу пояснень не надав. Відмовився від підписання та отримання другого примірника протоколу у присутності свідків.

Позивач, проігнорувавши виконання обов`язку, у визначений законодавством термін не пройшов військово-лікарську комісію, не повідомив про причини не проходження, чим порушив законодавство «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вчинив адміністративне правопорушення.

30.09.2025 на визначену дату та час не з`явився, про причини не прибуття не повідомив, про перенесення розгляду справи не заявляв, був належним чином повідомлений про розгляд справи при складенні протоколу, а також дана інформація значиться в протоколі. 30.09.2025 за наявними матеріалами справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №790/2345-п у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок. Постанову про адміністративне правопорушення №790/2345-п було направлено засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання Позивача. Представник відповідача вважає, що постанова №790/2345-п від 30.09.2025 винесена тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Ухвалою суду від 16.09.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 докази.

Представник позивача – адвокат Тризна Є.М. надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника. На задоволенні позову наполягав.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позов просила розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 24.09.2025 об 11.40 год. офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку, визначеному п. 7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» при перевірці документів та прийому у ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до наявних даних гр. ОСОБА_1 було направлено на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4982776 від 24.09.2025.

Гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності для військової служби згідно з направленням №4982776 від 24.09.2025, що підтверджується Актом фіксації відмови від проходження медичного огляду, складеного працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (або власноручно написаною заявою громадянина).

Своєю бездіяльністю гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП /а.с.39/.

Згідно з вказаним протоколом, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, повідомлено про дату , час та місце розгляду справи.

Будь-яких пояснень чи зауважень щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надавав.

Від підписання протоколу та отримання другого примірника протоколу ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, що зафіксовано підписами свідків.

30.09.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 790/2345-п по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. /а.с.20/.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 2 та 3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Представник позивача у позові зазначив, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки у позивача не виник обов`язок щодо проходження медичного огляду, оскільки він заброньований за місцем роботи.

Відповідно до п. 63 Порядку № 56, військовозобов`язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання/переоформлення відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Згідно з витягом з додатку Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відомості про проходження ОСОБА_1 ВЛК у витязі відсутні. Вказаний витяг містить відомості щодо наявності у ОСОБА_1 права на відстрочку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном до 30.01.2027 /а.с.10-12/.

Судом було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про те, чи мав ОСОБА_1 на період винесення оскаржуваної постанови № 790/2345-п від 30.09.2025 право на відстрочку та чи були внесені такі відомості ІНФОРМАЦІЯ_5 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, представник відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів надала додаткові пояснення, у яких зазначила, що на момент винесення постанови № 790/2345-п відомості про наявність у ОСОБА_1 оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_7 були відсутні. Відповідно, станом на 30.09.2025 відомості про наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку не були внесені ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивачем також не надавалися суду докази того, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови він мав право на відстрочку.

Отже, суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що позивач станом на момент винесення оскаржуваної постанови не був зобов`язаний пройти медичний огляд.

Крім того, представник позивача у позові звернув увагу суду на той факт, що позивач має судимість за скоєння тяжкого злочину та був знятий з військового обліку, що виключає обов`язок позивача проходити медичний огляд.

Згідно з копією довідки серії БВ №024586, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засуджений 26.10.1998 Ульянівським р/с Кіровоградської обл. за ст. 101 ч. 1 КК України до 2 р. 6 м. позбавлення волі в ВТК посиленого режиму. З 18.07.1998 відбував покарання, звільнений умовно-достроково постановою Могилів-Подільського р/с 22.12.1999 на невідбутий строк покарання /а.с.42-43/.

Згідно з копією довідки серії 00 № 108112, ОСОБА_1 засуджений 14.12.2000 Миколаївським р/с Одеської області за ст. 215-3 ч. 1, 43 КК України до 1 р. 6 м. п/в і 24 дні п/в. З 14.12.2000 по 08.07.2002 відбував покарання, звільнений по закінченню строку покарання /а.с.41-42/.

Згідно з витягом з обліково-алфівітної книги призовників 1979 року народження, які проживають на території Ульянівського району, ОСОБА_1 знятий з військового обліку у зв`язку з тим, що останній засуджений до 2,5 років позбавлення волі /а.с.7-8/.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" ( № 2233-XII від 25.03.92 ).

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, чинній станом на час виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:

а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до

військової служби з виключенням з військового обліку;

б) які досягли граничного віку перебування в запасі;

в) які припинили громадянство України;

г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;

д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею;

е) які померли.

Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX частину 6 статті 37 Закону №2232-XII викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.».

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, у зв`язку з внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку.

Отже, з 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом №3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Отже, суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що у позивача не виник обов`язок проходити медичний облік у зв`язку з тим, що останній засуджений за тяжкий злочин та останній був виключений з військового обліку, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови такої підстави для виключення з військового обліку вже не існувало.

Крім того, представник позивача у позовній заяві зазначив, що відповідачем було порушено процедуру направлення позивача на ВЛК.

Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі по тексту Порядок №560) військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Згідно з п.74-1 Порядку №560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

24.09.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 складено направлення №4982776 для проходженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ВЛК для визначення придатності до військової служби /а.с.43/.

Представник відповідача у відзиві зазначила, що позивачу було видано вказане направлення, однак матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було роз`яснено вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду, а також доведено до відома строк завершення медичного огляду, як передбачено п.74-1 Порядку №560.

Крім того, суд звертає увагу, що п. 69 Порядку № 560 передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Відповідно до п. 54 Порядку № 560, у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачу вручалась повістка для виклику його до ТЦК з метою проходження медичного огляду.

Представник позивача у позові зазначив, що позивач не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише не погоджувався пройти його негайно в запропонований день, оскільки у позивача була необхідність підготувати свої медичні документи для надання комісії.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності для військової служби згідно з направленням №4982776 від 24.09.2025, що підтверджується Актом про відмову від отримання направлення на військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації від 24.09.2025.

Крім того, у долученому до відзиву протоколі № 790 від 24.09.2025 зазначено, що відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду підтверджується Актом фіксації відмови від проходження медичного огляду, складеного працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (або власноручно написаною заявою громадянина).

У графі «до протоколу додається» зазначено - копія паспорта, копія Акту про відмову від проходження ВЛК, копія направлення від 24.09.2025 № 4982776.

21.09.2026 на виконання ухвали суду про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_1 копії акта, у якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження військово-лікарської комісії, надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача зазначила, що складання окремого акта про відмову від проходження військово-лікарської комісії у такому випадку нормативно не передбачено. У разі відмови військовозобов`язаного від проходження військово-лікарської комісії такі дії розглядаються як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а факт вчинення адміністративного правопорушення фіксується відповідно до вимог законодавства шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, надати суду копію витребуваного акта неможливо, оскільки такий документ не складався та законодавством не передбачений.

Отже, матеріали справи не містять доказів відмови позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, зокрема Акту про відмову від отримання направлення на військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби.

Враховуючи, що відповідач посилається на вказаний доказ, зокрема в протоколі та оскаржуваній постанові, суд вважає, що Акт про відмову від отримання направлення на військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби має доказове значення у даній справі.

У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Стандарти, встановлені Конвенцією для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року).

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 р. у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі N 463/1352/16-а зробив висновок про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не доведено правомірність прийнятої ним постанови № 790/2345-п від 30.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадежння у справі – закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в сумі 665,60 грн., позов задоволено в повному обсязі, а тому витрати в сумі 665,60 грн., відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 229, 241, 242, 243, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову № 790/2345-п від 30.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження, АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя