Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №591/6824/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 591/6824/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Зеря Ю.О., м. Суми, повний текст складено 20.08.26 року по справі № 591/6824/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту – ІНФОРМАЦІЯ_3 , перший відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту – ІНФОРМАЦІЯ_3 , другий відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 05.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеної першим відповідачем постанови № R560544 від 05.06.2026, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.08.2026 по справі № 591/6824/26 в задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника Брайко Юлії Валеріївни до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.08.2026 по справі № 591/6824/26 та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про належне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 є помилковим, адже позивач не був обізнаний про існування повістки, жодних повідомлень від АТ «Укрпошта» про надходження рекомендованого листа не отримував, про існування повістки дізнався лише після ознайомлення із додатками до відзиву на позовну заяву. До того ж, на дату направлення такої повістки ОСОБА_1 мав чинну відстрочку від призову на період мобілізації, а тому у нього були відсутні мотиви для ухилення від взаємодії із ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вважав, що сам по собі факт непроходження ВЛК за обставин відсутності належного повідомлення та наявності відстрочки не може свідчити про порушення вимог законодавства про військовий облік.

Аналізуючи приписи Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, наполягав, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення чи поштовий конверт, у якому позивачу направлялась повістка, разом із довідкою відділення поштового зв`язку про вручення/невручення поштового відправлення адресу, що підтверджує факт неналежного здійснення першим відповідачем оповіщення ОСОБА_1 .

Вкотре наголошував, що наявність у позивача діючої відстрочки свідчить про добросовісність його поведінки та перебування на військовому обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Звернув увагу, що подання ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» заяви з метою зняття статусу розшукуваної особи не може розглядатись як визнання правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 чи законності складеного протоколу.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Вважав, що судом першої інстанції досліджені всі обставини та вірно встановлено, що повістку № 7064521, сформовану 10.04.2026, якою позивача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 20.04.2026 о 09:00 для проходження медичного огляду, надіслано рекомендованим листом з описом вкладення (форма 107) за адресою: АДРЕСА_1 . Відправлення повернуто відправнику 20.04.2026 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (відправлення № 4003500389498). Це адреса, яка зазначена в обліковій картці позивача і яку він сам називає місцем свого проживання у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Тверджень про зміну місця проживання чи про те, що позивач не проживає за цією адресою, апелянт не наводить.

Зауважив, що 01.06.2026 позивач через особистий кабінет у застосунку «Резерв+» подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву на підставі статті 279-9 КУпАП, у якій не оспорює допущене ним правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Ці обставини встановлені судом першої інстанції, а сам факт подання заяви через «Резерв+» визнається і в апеляційній скарзі. Апелянт не стверджує, що заяву подано не ним, під примусом, внаслідок помилки чи що її було відкликано до розгляду справи.

Повідомив, що стаття 279-9 КУпАП надає особі, яка притягається до відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, право не пізніше дня розгляду справи звернутися до ТЦК із заявою, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до відповідальності за її відсутності. Керівник ТЦК зобов`язаний перевірити викладені в заяві дані та винести постанову, визначивши розмір штрафу на рівні мінімального, передбаченого санкцією. Саме так і було зроблено: постанову № R560544 винесено 05.06.2026 за результатами перевірки заяви та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а штраф у розмірі 17 000 грн відповідає мінімальному розміру, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Особа, яка добровільно скористалася спрощеною процедурою, письмово визнала правопорушення та отримала за це мінімальне стягнення, не може надалі заперечувати те, що визнала: заборона суперечливої поведінки випливає з принципів добросовісності та юридичної визначеності. Доводи скарги про те, що заяву подано «з метою зняття статусу розшукуваної особи» і тому вона не є визнанням, не мають правового значення: мотив подання заяви не змінює її змісту та наслідків, визначених статтею 279-9 КУпАП. Більше того, цим твердженням апелянт фактично підтверджує, що на момент подання заяви йому були відомі наслідки неприбуття за викликом, що суперечить доводу про його необізнаність.

Щодо наявності у позивача відстрочки зазначив, що єдиним підтвердженням таких обставин є роздруківка з застосунку «Резерв+», який оновлено 05.06.2026 – у день винесення оскаржуваної постанови, тобто вже після дати виклику (20.04.2026), а відомостей про проходження позивачем медичного огляду він не містить. З переліку додатків до апеляційної скарги не вбачається, що до неї додано документи, які підтверджують підставу, дату надання та строк дії відстрочки.

До того ж, у будь-якому разі наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку виконувати правила військового обліку та з`являтися за викликом ТЦК. Цей обов`язок встановлено частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 у справі №380/2838/24, він виникає безпосередньо із закону, а повістка є лише засобом оповіщення. Відстрочка означає, що особа не підлягає призову, але не скасовує ані обов`язку з`явитися до ТЦК, ані права ТЦК викликати її, зокрема для проходження медичного огляду. Наявність відстрочки не входить до переліку поважних причин неприбуття, а сама по собі не позбавляє особу можливості прибути у визначені пункт і строк. Тому доводи апелянта про відсутність «правових підстав вважати, що він зобов`язаний проходити ВЛК», є помилковими.

Представником позивача надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вказано, що у оскаржуваній постанові не вказано ані дати повістки, ані її номеру, а тому встановити за неявку по якій саме повістці було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , є неможливим.

Наполягав, що виписка та направлення повістки відбулися із грубим порушенням норм матеріального права, що повністю нівелює її законність, адже позивач мав офіційно оформлену та чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У свою чергу, відповідно до абзацу 3 пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560, встановлено пряму та імперативну заборону: «Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються». Ця ж норма передбачає вичерпний перелік винятків, коли особа з відстрочкою все ж може бути направлена на ВЛК, а саме: добровільне прийняття на військову службу за контрактом; перебування у статусі особи, яка раніше була визнана «обмежено придатною» та має пройти обов`язковий повторний медичний огляд (за винятком осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю); власне (особисте та добровільне) бажання військовозобов`язаного пройти такий огляд. Разом з цим, жодна з вищевказаних підстав не мала місця у спірних правовідносинах, позивач не виявляв бажання проходити ВЛК, не підписував контракт та не підпадав під категорію осіб, обов`язковий огляд яких прямо передбачений цим пунктом. Таким чином, у ТЦК та СП були повністю відсутні правові підстави для примусового направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, а отже — і для формування та надсилання повістки № 7064521 з такою метою. Дії органу військового управління щодо винесення цієї повістки є протиправними, оскільки вони прямо суперечать вимогам Постанови № 560.

Представником другого відповідача надано заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких вказано, що 01.06.2026 позивач через застосунок «Резерв+» подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву на підставі статті 279-9 КУпАП, у якій не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення до відповідальності за його відсутності. Постанову № R560544 винесено 05.06.2026 саме за наслідками перевірки цієї заяви та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зі штрафом у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП.

З приводу доводів про те, що у спірній постанові не зазначено номер і дату повістки зазначив, що таку постанову винесено за заявою самого позивача, який знав, у зв`язку з яким саме викликом притягається до відповідальності. До того ж, цей довід не було заявлено в апеляційній скарзі, а тому відповідно до статті 308 КАС України не може розглядатись у апеляційному порядку.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови № R560544 від 05.06.2026, винесеної т.в.о. начальника ОСОБА_2 , за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Постанова підписана шляхом накладення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Будь-які відмітки, які б свідчили про дату направлення чи вручення позивачеві оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до повістки № 7064521, сформованої 10.04.2026 (яка була додана до відзиву на позовну заяву) позивачу належало прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду 20.04.2026 о 09-00 год.

Дана повістка була направлена позивачеві за адресою: АДРЕСА_1 з описом вкладення та повернута відправнику 20.04.2026 за відсутністю адресата.

Сторонами також додана копія заяви ОСОБА_1 від 01.06.2026 про те, що він не оспорює допущене ним правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.

Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку з 13.11.2002 у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Адресою проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 .

За даними військово-облікового документа Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має відстрочку від мобілізації до завершення мобілізації.

Не погодившись із винесеною суб`єктом владних повноважень постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки не встановив порушень з боку відповідача під час винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, які б давали підстави вважати вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, недоведеною.

Судом визнано роздруківку із застосунку Резерв+ неналежним доказом, який би спростовував наявність вини позивача у неприбутті за повісткою для проходження медичного огляду, оскільки за даними застосунку документ був оновлений 05.06.2026, тобто у день складення оскаржуваної постанови, а надані суду відомості застосунку не містять даних стосовно факту проходження позивачем медичного огляду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок не прибуття позивача за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці для проходження ВЛК, що мало наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (05.06.2026) діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту – Закон № 3543-XII).

Стаття 22 Закону № 3543-XII передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, пунктом 1 цієї статті визначені обов`язки громадян, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Пункт 3 цієї ж статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу (далі - Указ № 65/2022).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком № 1487.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 № 352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту – Закон № 2232-XII).

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII встановлено: громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що направленню на ВЛК при ТЦК та СП в обов`язковому порядку повинна передувати вручення повістки про виклик за формою, у порядку та на підставах, встановлених Законом № 2232-XII

При цьому, процедурі проходження позивачем медичного огляду в обов`язковому порядку передує видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 № 560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560).

Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку № 560, проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

За приписами пункту 74 Порядку № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), згідно зі статтею 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що 10.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 було сформовано повістку №7064521, за змістом якої останньому необхідно з`явитись 20.04.2026 о 9 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду.

Відповідно до долученого до матеріалів справи конверту, опису вкладення до цінного листа та трекінгу відправлення, поштове відправлення із повісткою № 7064521 було надіслано позивачу на його адресу АДРЕСА_2 та повернулось 20.04.2026 на адресу першого відповідача із відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила).

Згідно з пунктами 81, 82 Правил рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

Рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Таким чином, у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї і неможливістю вручити їм поштове відправлення протягом встановленого строку зберігання, воно повертається з відміткою - "адресат відсутній за зазначеною адресою".

Відповідно до підпункту пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

За таких обставин, оскільки повістка № 7064521 для проходження медичного огляду на ім`я ОСОБА_1 була направлена 10.04.2026 за самостійно зазначеною позивачем адресою його проживання : АДРЕСА_2 , (яка також вказана у позовній заяві), у розумінні пункту 41 Порядку № 560 повернення 20.04.2026 поштового відправлення на адресу першого відповідача із відміткою "одержувач відсутній за вказаною адресою" вважається належним врученням поштового відправлення позивачу, а тому доводи апелянта про його неналежне повідомлення про наявність обов`язку з явки 20.04.2026 о 9 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Водночас, колегією суддів встановлено, що обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову, позивач, серед іншого, наполягав, що має діючу відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації, а тому не підлягав направленню на медичний огляд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок № 560.

Згідно із абзацом 3 пункту 63 Порядку № 560, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Отже, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, не направляються на медичний огляд.

За змістом розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Резерв+»), які оновлено у день винесення оскаржуваної постанови 05.06.2026, ОСОБА_1 до завершення мобілізації має діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, підстава – догляд за тяжкохворим членом сім`ї.

При цьому, за змістом наданого другим відповідачем витягу, датою початку дії відстрочки позивача є лише 02.06.2026.

Водночас, відомостей про те, що позивач мав діючу відстрочку станом на момент виникнення обов`язку із явки 20.04.2026 о 9 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій долучено не було.

А відтак, факт наявності у позивача відстрочки станом на момент виникнення обов`язку із явки 20.04.2026 о 9 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду є недоведеним. Відомостей про проходження ОСОБА_1 медичного огляду матеріали справи також не містять.

Крім того, 01.06.2026 позивач самостійно через особистий кабінет у застосунку «Резерв+» подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву на підставі статті 279-9 КУпАП, у якій визнав допущене ним правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт не прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, колегія суддів дійшла висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та, як наслідок, відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.08.2026 по справі № 591/6824/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2026 року.