Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №610/2148/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2148/26

провадження № 2-о/610/48/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Тімонової В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 610/2148/26 (провадження № 2-о/610/48/2026) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою, у якій просить встановити факт, що вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи заяву вказала, що з весни 2017 року вона постійно проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловік та дружина, мали спільний бюджет та побут, планували одружитися. 28.05.2024 ОСОБА_2 був призваний до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 отримав поранення і помер. Вказаний факт необхідно встановити з метою оформлення права на отримання грошових виплат та користування пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 18.05.2026 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.

16.06.2026 через «Електронний суд» представником заінтересованої особи Міністерства оборони України подані письмові пояснення, у яких просив залишити заяву без розгляду та вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Таким чином, від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, даний факт повністю заперечується заінтересованою особою Міністерством оборони України. Таким чином, у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження (а.с. 38-40).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 24.06.2026 витребувано з Балаклійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:

копії актових записів про народження дітей, наявність батьків відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та чи перебуває останній у зареєстрованому шлюбі на теперішній час та з військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо військового розпорядження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформацію з особової справи про те кого ОСОБА_2 зазначив своїми родичами.

01.07.2026, на виконання ухвали суду від 24.06.2026, Балаклійським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України надано відповідь про те, що надати інформацію щодо складених актових записів за межами території України не вбачається можливим. Щодо надання копії актових записів про шлюб і розірвання шлюбу повідомили, що на даний час не мають можливості надати копії актового запису про шлюб № 233 від 11.10.1997, складений Відділом відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розірвано 25.05.2005 Балаклійським відділом, а/з № 132 (а.с. 55).

В судовому засіданні заявниця заяву підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у письмових поясненнях просив розгляд справи проводити без їх участі.

Представник заінтересованої особи Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до суду не з`явився, заяв або клопотань від нього не надходило.

Вислухавши заявницю, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.09.2022 фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_1 .

З 29.09.2022 по 10.07.2024 ОСОБА_2 проживав, як ВПО, за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 в шлюбі не перебуває, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії акту обстеження Яковенківського старостинського округу Балаклійської міської ради Харківської області від 11.05.2026, складеного старостою Яковенківського старостинського округу Кривоніс І. у присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2017 року по призов до лав ЗСУ проживали спільно (громадянським шлюбом) за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільний побут. Проживали як повноцінна сім`я: чоловік та дружина. З 2017 року по жовтень 2022 року з ними разом проживала ОСОБА_7 - мати ОСОБА_2 , а у жовтні 2022 року після двох років тяжкої хвороби вона померла. Догляд за нею здійснювали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 14).

З 01.06.2024 ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 18).

Крім того, матеріали справи містять: катку з реквізитами АТ «УкрсибБанк» ОСОБА_2 (а.с. 19), фото картки «УкрсибБанк» на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 20), гарантійний талон та чек на купівлю ОСОБА_9 (а.с. 21), гарантійний талон та квитанцію про купівлю телевізора (а.с. 22), лист Балаклійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ім`я наречених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що реєстрація їх шлюбу відбудеться 27.08.2024 о 11.30 год. ( ОСОБА_2 з`являвся для державної реєстрації шлюбу 25.07.2024 в санітарний день) (а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , (а.с. 26) та лікарським свідоцтвом про смерть № 855 від 05.09.2024 (а.с. 25).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , пояснила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали проживати ще до війни, обоє працювали, ОСОБА_10 проживала у нього вдома разом з його матір`ю. Під час окупації вони виїхали до м. Зміїв. Коли ОСОБА_11 мобілізували, він приїзжав у відпустку додому.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він є другом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 проживала з ОСОБА_11 , під час окупації виїхали до м. Зміїв. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проживали разом біля 10 років.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Разом з цим вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 2 ст. 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 13 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у стосунках з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ушкоджень, пов`язаних з військовими діями від вибухів та осколків.

Факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявнику необхідно встановити з метою набуття права на отримання виплат, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає не тільки доведення перед судом факту їх спільного проживання, а й наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Наведене кореспондується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного, надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно – правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/11298/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 756/3889/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20).

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 441/1811/20.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, провадження № 61-1904св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22, провадження № 61-2916св24).

Натомість заявницею ОСОБА_1 не доведено факту наявності між нею і ОСОБА_2 взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, зокрема ведення спільного бюджету з померлим ОСОБА_2 , придбання майна для спільного користування, інших доказів наявності між ними реальних сімейних відносин.

Показання свідків, допитаних судом, носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.

Крім того, як неодноразово вказував Верховний Суд, показаннями свідків за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

До того ж суд звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_5 дружить із заявницею, а свідок ОСОБА_6 є близьким другом ОСОБА_2 , отже ймовірно, що їх показання носять суб`єктивний характер, а відтак не можуть бути визнані судом цілком достовірними та такими, що відповідають дійсним обставинам.

Суд не ставить під сумнів наявність між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 певних романтичних відносин. Проте сам по собі факт існування таких стосунків між ними, навіть за умови спільного проживання, не свідчить про наявність взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, та не є достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Балаклійська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Захисників України, б.18.

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В. М. Тімонова