Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №198/606/26 — Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/606/26

Провадження № 1-кп/0198/141/26

05.10.2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2025 за № 12025041370002309, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с.Кип`ячка Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одружений, проходить службу у військовому званні старшого солдата у в/ч НОМЕР_1 , не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив :

ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , за таких обставин.

Статтею 41 Закону України «Про дорожній рух» серед іншого визначено, що в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів, порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, відповідно до пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а так само бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з пунктом 10.1 ПДР України перед початком руху, перебудуванням і будь-якою зміною напрямку свого руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 10.2 ПДР України визначено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Однак, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, діючи з кримінальною протиправною недбалістю та проявляючи злочинну самовпевненість, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її у військовій частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України, вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, 28 грудня 2025 року в обідню пору доби, керуючи технічно справним транспортним засобом – автомобілем марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_2 , не виконав покладені на нього як на водія обов`язки для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме знати і неухильно виконувати Правила дорожнього руху, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю і здоров`ю громадян, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування транспортним засобом в дорозі, виїжджаючи на проїжджу частину вул.Центральна с.Варварівка Павлоградського району Дніпропетровської області з дороги, що примикає, здійснив зупинку, маючи при цьому намір рухатися по зазначеній вулиці з поворотом наліво.

В подальшому, поновивши рух та не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного руху, не переконався в безпечності такого маневру та в тому, що це не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на проїжджу частину вул.Центральна с.Варварівка Павлоградського району Дніпропетровської області, не надавши переваги в русі автомобілю марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по зазначеній вулиці з боку с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Порушення вимог п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1, 10.2 ПДР України водієм ОСОБА_5 знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої водієві автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом тонкого кишківника, ускладнений серознофібринозним перитонітом, забійних ран на задній поверхні правого передпліччя в проекції середньої третини, на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент їх спричинення.

Кримінальне правопорушення підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорюючи час, місце, обставини, наслідки скоєного кримінального правопорушення, обсяг порушених ним правил дорожнього руху України та дав показання про те, що 28 грудня 2025 року о 15:15 годині, керуючи технічно справним транспортним засобом – автомобілем марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_2 , не виконав покладені на нього як на водія обов`язки для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме знати і неухильно виконувати Правила дорожнього руху, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю і здоров`ю громадян, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування транспортним засобом в дорозі, виїжджаючи на проїжджу частину вул.Центральна с.Варварівка Павлоградського району Дніпропетровської області з дороги, що примикає, здійснив зупинку, а коли поновив рух, не маючи при цьому будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного руху, не переконався в безпечності такого маневру та в тому, що це не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на проїжджу частину вул.Центральна с.Варварівка Павлоградського району Дніпропетровської області, не надавши переваги в русі автомобілю марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по зазначеній вулиці з боку с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водієві автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Обвинувачений також повідомив, що повністю відшкодував потерпілій завдану шкоду.

Учасники судового провадження не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, викладених вище, їх не оспорювали, правильно розуміючи при цьому зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження не виникає.

Зізнавальні свідчення ОСОБА_5 суд знаходить такими, що відповідають об`єктивним обставинам, вони надані послідовно, несуперечливо, добровільно. Суд вважає їх допустимими. Сумнівів у правдивості показань ОСОБА_5 у суду не виникає.

Беручи до уваги викладене, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням позитивної думки учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинення злочину, оскільки вони ніким не оспорюються.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що вина ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, доведена. Скоєне ОСОБА_5 підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи покарання для ОСОБА_5 , суд згідно зі ст.ст. 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 скоїв злочин, який згідно з ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким, раніше не судимий, за місцем проходження військової служби та проживання характеризується позитивно. За відсутності обтяжуючих покарання обставин, пом`якшуючою суд для ОСОБА_5 визнав щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди шляхом надання коштів на лікування та матеріальних збитків у вигляді пошкодженого автомобіля потерпілої. Обвинувачений негативно ставиться до вчиненого.

Слід зазначити, що ОСОБА_5 є суб`єктом злочину. Підстави вважати вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення у стані неосудності відсутні.

Суд бере до уваги і досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, відповідно до якої ризик небезпеки з боку ОСОБА_5 як для суспільства, так і для окремих осіб, та ризик вчинення ним повторних кримінальних правопорушень оцінюється як низький.

На думку органу з питань пробації виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.

Ґрунтуючись на завданні Кримінального кодексу України, меті та загальних засадах призначення покарання, визначених у ст.ст. 1, 50, 65 КК України, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, конкретні обставини справи, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, суд призначає покарання ОСОБА_5 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки доходить переконання, що саме таке покарання буде не тільки карою, а також сприятиме виправленню ОСОБА_5 і попередженню вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень, а окрім того є цілком справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім, та відповідатиме не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість і верховенство права, а також гуманності, справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захистом інтересів суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Разом з тим, враховуючи крім тяжкості вчиненого злочину та вчинення його з необережності, особу ОСОБА_5 , який є діючим військовослужбовцем ЗСУ, раніше не судимий, виключно з позитивної сторони характеризується за місцем служби і проживання, конкретні обставини справи, наявність пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди) та відсутність обтяжуючих, і з огляду на те, що потерпіла не вважала необхідним обирати обвинуваченому суворий захід примусу (просила призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, та без позбавлення права керувати транспортними засобами), суд вважає можливим виправлення останнього без відбування покарання, і застосовує до нього правила ст.ст. 75, 76 КК України, зі звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Окрім того, суд бере до уваги позитивну поведінку ОСОБА_5 після вчинення злочину (дійсне, відверте каяття, відшкодування потерпілій шкоди).

Запобіжний захід не обрано.

Цивільний позов по справі не поданий.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явленому за ч. 2 ст. 286 КК України обвинуваченні.

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нових кримінальних правопорушень і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 протягом двох років іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.12.2025, на автомобіль марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , скасувати.

Речові докази автомобіль марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , повернути власникам.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/104-26/7087-ІТ від 27.03.2026 в розмірі 3 565,60 гривень; судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/104-26/7086-ІТ від 30.03.2026 в розмірі 3 565,60 гривень; судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/105-26/6521-ІТ від 25.06.2026 в розмірі 2 888,16 гривень, стягнути в дохід держави з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області.

Копію вироку вручити негайно прокурору та обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1