Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/11099/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/11099/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Лук`яненко М.О.) від 06.07.2026 по справі № 520/11099/26

за позовом ОСОБА_1

до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати неправомірною бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза щодо організації роботи Височанської селищної ради в порядку виконання вимог Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа щодо неоформлення матеріалів з розгляду звернень позивача, які зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номерами 920/03-16 - 919/03-16, 942/03-16 у окремі справи;

визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза неправомірною, такою що порушила право позивача, гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 916/03-16;

визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза неправомірною, такою що порушила право позивача, гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 917/03-16;

визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза неправомірною, такою що порушила право позивача, гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 918/03-16;

визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза неправомірною, такою що порушила право позивача, гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 919/03-16;

визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза неправомірною, такою що порушила право позивача, гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 942/03-16;

зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза, задля реалізації права позивача, що гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 942/03-16 сформувати, у справу, матеріали перевірки його заяви № 942/03-16 від 24.11.2023 року;

зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза, задля реалізації права позивача, що гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки його заяви, яка зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 916/03-16 сформувати, у справу, матеріали перевірки заяви позивача № 916/03-16 від 24.11.2023 року;

зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза, задля реалізації права позивача, що гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки його заяви, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 917/03-16 сформувати, у справу, матеріали перевірки заяви позивача № 917/03-16 від 24.11.2023 року;

зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза, задля реалізації права позивача, що гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки його заяви, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 918/03-16 сформувати, у справу, матеріали перевірки заяви позивача № 918/03-16 від 24.11.2023 року;

зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза, задля реалізації права позивача, що гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на ознайомлення з матеріалами перевірки заяви позивача, що зареєстрована у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 919/03-16 сформувати, у справу, матеріали перевірки заяви позивача № 919/03-16 від 24.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.12.2025 року він звернувся до Височанської селищної ради з метою реалізації свого права встановленого п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки своїх заяв, що були зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номерами 916/03-16 - 919/03-16, 942/03-16. Подану заяву зареєстровано за № 1272/02-27 та надано відповідь Височанським селищним головою О. Морозом № 02-23/86 віл 07.01.2026 року про те, що за вказаними заявами перевірка не проводилась, тому надати на ознайомлення вказані матеріали неможливо. Позивач вважає, що персональну відповідальність за неможливість позивачем ознайомитись з матеріалами перевірки його заяв несе саме Височанський селищний голова ОСОБА_2 , який не організував у Височанській селищній раді оформлення звернень позивача відповідно до Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, а саме: формування справ по кожній окремій заяві. Вказане, на думку позивача, порушує його права, у зв`язку з чим, він звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі № 520/11099/26 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у Височанській селищній раді необхідно було для кожної з його заяви після її розгляду сформувати за кожною заявою окрему справу, яка повинна зберігатись для надання довідок або іншої мети - такої як ознайомленні зі справою, але це не було зроблено на підставі бездіяльності селищного голови О. Мороза, так як він не організував ведення діловодства у Височанській селищній раді відповідно нормативної бази України. Наведене не дало можливість реалізовувати позивачу гарантоване право п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». Вказує, що ним подано заяву кожному депутату через Височанську селищну раду, де вони були зареєстровані, за правилами діловодства. Зазначає, що депутат селищної ради по розгляду звернень не здійснює діловодство, тому що депутат це не приватна особа, а суб`єкт певних повноважень, який їх виконує в структурі Височанської селищної ради. Тому вважає, що саме Височанська селищна рада, за Інструкцією з діловодства, повинна була сформувати справу по розгляду кожної окремої його заяви і наповнити її відповідними документами, які повинен був надати Височанській селищній раді окремий депутат.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради із заявами №№ 942/03-16, 941/03-16, 939/03-16, 938/03-16, 937/03-16, 936/03-16, 935/03-16, 934/03-16, 933/03-16, 932/03-16, 931/03-16, 930/03-16, 929/03-16, 928/03-16, 927/03-16, 926/03-16, 924/03-16, 923/03-16, 922/03-16, 921/03-16, 920/03-16, 919/03-16.

Вказані звернення адресовані до конкретних депутатів Височанської селищної ради з проханням вжити заходів спрямованих на відлучення ОСОБА_3 від вирішення питань пов`язаних з землеустроєм, вирішення питання про проведення конкурсу на посаду землевпорядника в громаді, вирішення питання про здійснення аудиту на предмет нанесення збитків громаді в період з 08.12.2020 року по 01.01.2024 року завдяки діяльності ОСОБА_3 та селищного голови ОСОБА_4 , який допустив ОСОБА_3 до вирішення питань з землеустрою, з тим щоб в подальшому стягнути завдані громаді збитки з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вказані заяви за допомогою засобів електронної пошти направлені 27.11.2023 року на електронні адреси депутатів Височанської селищної ради супровідними листами від 27.11.2023 року № 03-09/2469, № 03-09/2461, № 03-09/2465, № 03-09/2466, № 03-09/2463, № 03-09/2464, № 03-09/2455, № 03-09/2456, № 03-09/2457, № 03-09/2458, № 03-09/2459, № 03-09/2460, № 03-09/2453, № 03-09/2454, № 03-09/2452, № 03-09/2451, № 03-09/2470, № 03-09/2471, № 03-09/2472, № 03-09/2473, № 03-09/2467, № 03-09/2468, оскільки такі заяви були адресовані виключно до депутатів Височанської селищної ради.

Згідно витягу з Журналу реєстрації письмових пропозицій, заяв, скарг громадян (І частина) справа № 03-16 Височанської селищної ради встановлено, що за вхідними номерами 916/03-16, 917/03-16, 918/03-16 зареєстровані заяви, подані іншими особами, а не ті заяви, про які йдеться у позові ОСОБА_1 . У свою чергу, позивачем не надано до матеріалів позову копій заяв від 24.11.2023 року зареєстрованих за вхідними номерами 916/03-16, 917/03-16, 918/03-16.

Також судом встановлено, що 18.12.2025 позивач звернувся до Височанської селищної ради з метою реалізації свого права встановленого п. 2 ч. 1 ст. 18 закону України "Про звернення громадян" з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки своїх заяв, що були зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номерами 916/03-16 - 919/03-16, 942/03-16. Подану заяву зареєстровано за № 1272/02-27.

На вказану заяву листом Височанського селищного голови О. Мороза № 02-23/86 від 07.01.2026 року надано відповідь про те, що за вказаними заявами перевірка не проводилась, тому надати на ознайомлення вказані матеріали неможливо, оскільки заяви були адресовані депутатам Височанської селищної ради та перенаправлені за належністю депутатам Височанської селищної ради.

Вважає протиправною бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза щодо організації роботи Височанської селищної ради в порядку виконання вимог Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа щодо неоформлення матеріалів з розгляду звернень позивача, які зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номерами 920/03-16 - 919/03-16, 942/03-16 у окремі справи, та такою, що порушила право позивача, що гарантоване п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на ознайомлення з матеріалами перевірки його заяв, що зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 920/03-16 - 919/03-16, 942/03-16, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку у спірних відносинах відсутні докази вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо організації роботи Височанської селищної ради в порядку виконання вимог Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа щодо неоформлення матеріалів з розгляду звернень позивача, які зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номерами 920/03-16 - 919/03-16, 942/03-16 у окремі справи, та такою, що порушила право позивача, гарантованого п.2 ч.1 ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на ознайомлення з матеріалами перевірки заяв позивача, що зареєстровані у Височанській селищній раді 24.11.2023 року за номером 920/03-16 - 919/03-16, 942/03-16. Також суд першої інстанції зазначив, що згідно витягу з Журналу реєстрації письмових пропозицій, заяв, скарг громадян (І частина) справа № 03-16 Височанської селищної ради встановлено, що за вхідними номерами 916/03-16, 917/03-16, 918/03-16 зареєстровані заяви, подані іншими особами, а не заяви, про які йдеться у позові ОСОБА_1 , а позивачем не надано до матеріалів позову копій заяв від 24.11.2023 року зареєстрованих за вхідними номерами 916/03-16, 917/03-16, 918/03-16.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положення ст. 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.11.2023 ОСОБА_1 до Височанської селищної ради із заявами №№ 942/03-16, 941/03-16, 939/03-16, 938/03-16, 937/03-16, 936/03-16, 935/03-16, 934/03-16, 933/03-16, 932/03-16, 931/03-16, 930/03-16, 929/03-16, 928/03-16, 927/03-16, 926/03-16, 924/03-16, 923/03-16, 922/03-16, 921/03-16, 920/03-16, 919/03-16 (а.с. 29-50).

Вказані заяви адресовані до конкретних депутатів Височанської селищної ради та є тотожними за змістом і у цих заявах ОСОБА_1 просив: керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» вжити заходів спрямованих на: відлучення ОСОБА_3 від вирішення питань пов`язаних з землеустроєм, вирішення питання про проведення конкурсу на посаду землевпорядника в громаді, вирішення питання про здійснення аудиту на предмет нанесення збитків громаді і період з 08.12.2020 року 01.01.2024 року завдяки діяльності ОСОБА_5 та селищного голови ОСОБА_4 , який допустив ОСОБА_3 до вирішення питань з землеустрою, з тим щоб в подальшому стягнути завдані збитки громаді з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Надалі, вказані заяви за допомогою засобів електронної пошти перенаправлені року на електронні адреси депутатів Височанської селищної ради відповідним супровідними листами від 27.11.2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

Зміст поданих заяви свідчить про те, що вони подані в порядку Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», який визначає визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” депутат місцевої ради розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян; систематично веде прийом громадян.

Депутат місцевої ради може направляти одержані ним пропозиції, заяви і скарги до відповідних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, об`єднань громадян, якщо вирішення питань належить до їх повноважень, які зобов`язані розглянути їх відповідно до закону і про результати повідомити заявника, а також депутата місцевої ради.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 348 затверджено Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - Інструкція № 348).

Згідно з п. 1 Інструкції № 348 діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) здійснюється на засадах, визначених Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", з урахуванням передбачених цією Інструкцією особливостей для реєстрації пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг громадян, що надійшли до організації. Особисту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники організацій.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 348 усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, реєструються в реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2). Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток № 3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою ж кількістю звернень громадян на особистому прийомі.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року за № 736/27181, затверджені Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (надалі - Правила № 1000/5).

Ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).

Відповідно до п. п. 6, 7 розділу І Правил № 1000/5 відповідальність за організацію діловодства та архівної справи несе керівник установи. Контроль за оформленням на належному рівні документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах здійснюють їх керівники.

Організація діловодства в установі покладається на службу діловодства. Організація діловодства в структурних підрозділах установ покладається на спеціально призначену для цього особу, у посадовій інструкції якої зазначаються ці обов`язки. Служба діловодства розробляє інструкцію з діловодства установи, якою одночасно регламентуються питання організації діловодства у паперовій та електронній формах.

Відповідно до розділу 3 “Реєстрація документів” Правил службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Під час реєстрації документів в установі необхідно дотримуватися, зокрема, таких вимог: документи реєструються незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення; документи реєструються за документопотоками (вхідні, вихідні, внутрішні); документи реєструються лише один раз (вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня (якщо документ надійшов у неробочий час), створювані - у день підписання або затвердження); у разі передачі зареєстрованого документа з одного структурного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.

Судовим розглядом встановлено, що подані позивачем звернення від 24.11.2023 зареєстровані службою діловодства Височанської селищної ради за відповідним вхідними номерами, але оскільки заяви ОСОБА_1 були адресовані виключно до депутатів Височанської селищної ради в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ці заяви за допомогою засобів електронної пошти направлені 27.11.2023 на електронні адреси цих депутатів, як це передбачено вимогами ч. 3 ст. 7 Закону України “Про звернення громадян”.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що депутати Височанської селищної ради на розгляд ради, селищного голови чи виконавчих органів ради звернення ОСОБА_1 в порядку ч. 2 ст. 12 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” не направляли.

Відповідно до пп. 18 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

В свою чергу, закон не зобов`язує та не наділяє правом селищного голову втручатись у правовідносини громадян та депутата щодо розгляд заяв громадян, які подані в порядку Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”.

Також суд зазначає, що дії чи бездіяльність депутатів селищної ради, яким адресовані подані ОСОБА_1 заяви, щодо їх неналежного розгляду не є предметом спору в рамках цієї справі.

Щодо посилання позивача порушення селищним головою вимог Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа щодо неоформлення матеріалів з розгляду звернень позивача, то суд першої інстанції правильно зазначив, що положення цієї Інструкції застосовуються під час розгляду звернень громадян у відповідному органі, а не тих звернень, які були адресовані депутатам органу місцевого самоврядування в порядку в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Отже, оскільки заяви ОСОБА_1 були адресовані виключно до депутатів Височанської селищної ради, то Височанський селищний голова та виконавчі органи ради не мали підстав та обов`язку розглядати ці заяви, а спрямували їх на розгляд до відповідних депутатів, а листом Височанського селищного голови О. Мороза № 02-23/86 від 07.01.2026 року повідомлено позивача про те, що за вказаними заявами перевірка відповідачем не проводилась, тому надати на ознайомлення вказані матеріали неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оскільки у спірних відносинах відсутні докази порушення прав або інтересів позивача, які підлягають судовому захисту, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі № 520/11099/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко