Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/23112/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/23112/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 27.08.26 року по справі № 520/23112/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Військова частина НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВПВР у Луганській та Харківській областях, відповідач), за участю третьої особи ОСОБА_1 (далі – третя особа, ОСОБА_1 ), у якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП № 77970721 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність винесеної відповідачем постанови від 20.07.2026 у ВП № № 77970721 про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 200/6792/24, оскільки державним виконавцем не враховано, що командування ВЧ НОМЕР_1 здійснило всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду, зокрема в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, однак виплата нарахованих коштів на теперішній час не здійснена виключно через відсутність фінансування зазначених потреб, що не залежить від волевиявлення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 .

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, зауважив, що невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В цьому разі накладення державним виконавцем штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 по справі № 520/23112/26 позов - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 ВП №77970721 про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 10.200,00 грн.

Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі також апелянт), не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 по справі № 520/23112/26 та прийняти постанову, якою відмовити ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність постанови від 20.07.2026 у ВП № № 77970721 про накладення штрафу, оскільки станом на дату її винесення, боржником не надано жодних доказів на підтвердження виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 200/6792/24 ані в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, ані в частині її виплати стягувачу, що було проігноровано судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

Переконував, що станом на день накладення виконавцем штрафу, боржником не було надано детального розрахунку компенсації втрати доходів стягувача у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, доказів неможливості проведення відповідного нарахування сум до виплати, копій відповідних заявок на фінансування або доказів відсутності грошових коштів на виконання рішення суду.

Наполягав, що державний виконавець не порушував прав боржника у виконавчому провадженні, а вчинив дії, спрямовані на отримання доказів виконання рішення суду, надавши боржнику достатньо часу для подання органу виконавчої служби доказів такого виконання, однак ВЧ НОМЕР_1 проігноровано як обов`язок з виконання рішення суду, так і законні вимоги державного виконавця, що і мало наслідком накладення на позивача штрафу.

Зауважив, що лише 04.09.2026 (після накладення на боржника штрафу, як заходу примусового виконання рішення суду) ВЧ НОМЕР_1 було надано розрахунок компенсації втрати частини доходу, складений 02.09.2026 за № 26/1/6560, який і вимагався державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій.

Зауважив, що відповідачем подавалась до суду першої інстанції заява про залучення стягувача до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з метою отримання від останнього як від особи, на чию користь виконується рішення суду, та як особи на чиї права та законні інтереси впливає скасування штрафу, накладеного боржника, відповідних пояснень та аргументів щодо нарахованих боржником сум компенсації, однак судом таку заяву не було розглянуто.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Розгляд справи проводити без участі представника позивача.

В обґрунтування відзиву зазначив, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, вважав відсутніми підстави для його скасування та задоволення вимог апелянта.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою засобів підсистеми "Електронний суд" та шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України ухвали про призначення справи до розгляду із зазначенням дати, часу та місця судового розгляду.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 200/6792/24 позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 21.11.2017 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 21.11.2017, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішення суду у справі № 200/6792/24 набрало законної сили 20.02.2025.

24.02.2025 Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 21.11.2017, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

За цим виконавчим листом 02.05.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 77970721.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.06.2025р. по ВП №77970721 на Військову частину НОМЕР_1 як боржника у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду без поважних причин було накладено 5100,00 грн штрафу.

На вимоги державного виконавця від 17.03.2026 та від 02.07.2026 Військова частина НОМЕР_1 листами від 01.04.2026 № 937/5638 та від 04.07.2026 №26/1/4705/01 повідомила виконавця, що за вказаним виконавчим провадженням ВЧ НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Зазначено, що рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Повідомлено, що станом на день надання відповіді командуванням ВЧ НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду на користь стягувача, однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління.

Судом першої інстанції також встановлено, що межах спірних правовідносин ВЧ НОМЕР_1 було обчислено суми коштів до виплати стягувачу у розмірі 20137,00 грн, тобто виконано рішення суду у справі № 200/6792/24 нарахування компенсації втрати частини доходів, про що було сповіщено державного виконавця.

Доказів неповноти нарахувань грошового забезпечення суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин виявлено не було.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.07.2026 по ВП № 77970721 на ВЧ НОМЕР_1 , як боржника у виконавчому провадженні, за невиконання рішення суду без поважних причин було накладено штраф у розмірі 10200,00 грн, з огляду на невиплату стягувачу суми нарахованих згідно з рішенням суду, не надання боржником державному виконавцю доказів на підтвердження відмови головного розпорядника бюджетних коштів у фінансуванні виплати стягувачу, відсутності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів на фінансування за окремою бюджетною програмою або коштів для забезпечення виконання рішення суду.

Не погодившись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності постанови 20.07.2026 ВП № 77970721 про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 200/6792/24, оскільки при її складенні відповідачем не враховано, що позивачем до моменту винесення оскаржуваної постанови були вжиті залежні від неї заходи щодо виконання судового рішення, а відсутність фактичної виплати коштів була зумовлена обставиною, яка не залежала від волевиявлення боржника. Доказів протилежного державним виконавцем не встановлено та в оскаржуваній постанові не наведено.

На переконання суду першої інстанції, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на відповідну мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірним у межах розгляду цієї справи є правомірність прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною постанови 20.07.2026 ВП № 77970721 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 у сумі 10200,00 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 1404-VІІІ, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, колегія суддів зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Проте, у разі наявності доказів, які підтверджують вжиття суб`єктом владних повноважень всіх необхідних заходів, державний виконавець може звільнити суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу за невиконання рішення суду.

Отже, правовою підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Вирішуючи питання про накладення штрафу державний виконавець повинен встановити такі обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

Колегією суддів встановлено, що Донецьким окружним адміністративним судом 24.02.2025 видано виконавчий лист у справі № 200/6792/24 щодо зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 21.11.2017.

Після відкриття 02.05.2025 виконавчого провадження ВП № 77970721 та прийняття першої постанови про накладення штрафу від 17.06.2025 (яка позивачем не оскаржується) державним виконавцем 17.03.2026 направлено вимогу про надання інформації щодо виконання зазначеного рішення суду та щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання статті 63 Закону № 1404-VIII.

01.04.2026 ВЧ НОМЕР_1 повідомила державного виконавця про формування необхідних документів та здійснення замовлення фінансування на виконання рішення суду, яке буде виконано відразу після надходження коштів за відповідною статтею бюджетного фінансування.

02.07.2026 відповідачем направлено ВЧ НОМЕР_1 вимогу про надання доказів перерахування грошових сум, нарахованих стягувачу до виплати або підтвердження відмови у фінансуванні фінансовим органом заявки на фінансування виплати стягувачу грошових коштів за напрямком КЕКВ 2800.

Відповіддю боржника від 04.07.2026 повідомлено відповідача про те, що станом на день надання відповіді командуванням ВЧ НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду, зокрема, подано заявку на отримання коштів від 06.06.2026 за вих. № 26/1/4009, згідно з якою на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти після виділення фінансування вищими органами військового управління.

Як свідчать матеріали справи, до вказаної відповіді ВЧ НОМЕР_1 було долучено розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_1 на липень 2026 року, відповідно до якої стягувачу нараховано до виплати 20137,00 грн компенсації.

З огляду на викладене, твердження апелянта про надання боржником розрахунку компенсації втрати частини доходу лише 04.09.2026 (після накладення на ВЧ НОМЕР_1 штрафу, як заходу примусового виконання рішення суду), є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, державному виконавцю надано основну заявку – розрахунок для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення за липень 2026 року, якою визначено потребу у коштах в розмірі 109111378,00 грн.

Також, матеріали виконавчого провадження містять виписку з рахунка за 20.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.

Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що станом на день винесення спірної постанови про накладення штрафу, у розпорядженні державного виконавця були наявні докази вчинення ВЧ НОМЕР_1 дій, спрямованих на виконання рішення суду від 25.12.2024 по справі № 200/6792/24, зокрема, здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , замовлення коштів на здійснення їх виплати, як не були виплачені через відсутність бюджетних асигнувань станом на 20.07.2026.

Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні статті 63 Закону № 1404-VIII обов`язковою умовою для накладення штрафу на боржника при виконанні рішення суду є невиконання останнього без поважних причин.

Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

У контексті наведеного, слід зауважити й про засади виконавчого провадження, зокрема, справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мають слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.

Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, встановити який обов`язок покладено на боржника судовим рішення, належним чином перевірити факт невиконання боржником такого обов`язку та встановити причини невиконання або неналежного виконання обов`язку, покладеного судом.

Вказуючи на неналежність наданої ВЧ НОМЕР_1 заявки на фінансування грошових коштів в якості доказу вжиття заходів з виконання рішення суду, державний виконавець залишає поза увагою, що вказана заявка оформлена на покриття загальної потреби для виплати грошового забезпечення військовослужбовців на виконання рішення судів, а не лише для ОСОБА_1 .

Крім того, з розрахунку від 08.07.2022 № б/н вбачається належна саме стягувачу сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 – 20137,00 грн, яка останнім не оскаржується.

Посилання апелянта на не надання боржником доказів відсутності на рахунках відповідача грошових коштів на виконання рішення суду станом на день накладення виконавцем штрафу, спростовуються випискою з рахунка за 20.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження.

З огляду на те, що позивачем вищевказані документи в якості доказу наявності поважних причин невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/6792/24 в частині виплати стягувачу 20137,00 грн надавалися державному виконавцю до дати винесення останнім постанови про накладення штрафу (20.07.2026) ВЧ НОМЕР_1 , вони підлягали оцінці виконавчою службою, чого зроблено не було.

А відтак, твердження апелянта про не надання боржником доказів відсутності бюджетних коштів, відмови у здійсненні відповідного фінансування, вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Слід також врахувати, що вищенаведені відповіді та докази надавались боржником відповідачу без зайвих затримок 01.04.2026 та 04.07.2026, тобто у стислі строки після направлення державним виконавцем вимог від 17.03.2026 та від 02.07.2026, при цьому, матеріали виконавчого провадження не містять жодних вимог виконавця до боржника у період з дня відкриття виконавчого провадження ВП № 77970721 (02.05.2025) до прийняття першої постанови про накладення штрафу (17.06.2025), яка не є спірною, що спростовує доводи апелянта про тривале невиконання позивачем вимог державного виконавця.

Щодо відсутності доказів виплати стягувачу суми нарахованих до виплати коштів згідно з рішенням суду, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, боржником здійснено відповідні нарахування сум, належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду, скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення, тобто вживались заходи для забезпечення виконання рішення суду.

Водночас, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на таку мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.

Проте, вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу, що не може вважатись обґрунтованим.

Таким чином, оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 ВП № 80479997 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апелянта про не розгляд судом першої інстанції заяви про залучення до участі у справі стягувача у виконавчому провадженні, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з метою отримання від нього пояснень з приводу нарахованих боржником сум компенсації не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки матеріали справи не містять таких заяв або клопотань відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином про апеляційний розгляд справи, отримав 08.09.2026 за допомогою засобів підсистеми «ЄСІТС» апеляційну скаргу, 29.09.2026 - ухвали про відкриття апеляційного провадження, призначення справи до розгляду та судову повістку, 01.10.2026 - відзив на апеляційну скаргу, при цьому, жодних пояснень або заперечень по суті спору не надав.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 по справі № 520/23112/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2026 року