Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/23009/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/23009/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Тарасенко І.М., м. Харків, повний текст складено 24.08.26 року по справі № 520/23009/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за участі третьої особи ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Військова частина НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВПВР у Луганській та Харківській областях, відповідач), у якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП № 80479997 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність винесеної відповідачем постанови від 20.07.2026 ВП № 80479997 про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/21717/25, оскільки державним виконавцем не враховано, що командування ВЧ НОМЕР_1 здійснило всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду, зокрема в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023, однак виплата перерахованих коштів на теперішній час не здійснена виключно через відсутність фінансування зазначених потреб, що не залежить від волевиявлення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 .

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, зауважив, що невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В цьому разі накладення державним виконавцем штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 по справі № 520/23009/26 залучено до участі у справі № 520/23009/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 25, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови у якості третьої особи – ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 по справі № 520/23009/26 адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 25, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови – задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни (юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 25, код ЄДРПОУ 45752470) від 20.07.2026 року у ВП №80479997 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 25, код ЄДРПОУ 45752470), на Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/23009/26 від 24.08.2026 та прийняти постанову, якою відмовити ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність постанови від 20.07.2026 ВП № 80479997 про накладення штрафу, оскільки станом на дату її винесення, боржником не надано жодних доказів на підтвердження виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/21717/25 ані в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , ані в частині його виплати стягувачу, що було проігноровано судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

Переконував, що надана ВЧ НОМЕР_1 заявка на фінансування грошових коштів не може вважати належним доказом вжиття заходів з виконання рішення суду, оскільки вона містить у собі суму коштів, що не підтверджена розрахунком, який мав бути проведений перед її складанням. Крім того, станом на день накладення виконавцем штрафу, боржником не було надано доказів відсутності грошових коштів на виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Наполягав, що державний виконавець не порушував прав боржника у виконавчому провадженні, а вчинив дії, спрямовані на отримання доказів виконання рішення суду, надавши боржнику достатньо часу для подання органу виконавчої служби доказів такого виконання, однак ВЧ НОМЕР_1 проігноровано як обов`язок з виконання рішення суду, так і законні вимоги державного виконавця, що і мало наслідком накладення на позивача штрафу.

Зауважив, що судом не надано правої оцінки доводам відповідача щодо подання позову неналежним представником, та не враховано, що у матеріалах відсутні докази того, що Кравченко М. П. є адвокатом або уповноваженою діяти від імені позивача в порядку самопредставництва юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, представником позивача не надано доказів того, що вона є працівником ВЧ НОМЕР_1 і до її трудових обов`язків входить представництво інтересів військової частини у суді.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Розгляд справи проводити без участі представника позивача.

В обґрунтування відзиву зазначив, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/21717/25, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено:

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.07.2022 року по 19.07.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 10.07.2022 року року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 19.07.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.07.2022 року по 31.12.2022 року; з 01.01.2024 року по 19.07.2025 року з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.07.2022 року по 31.12.2022 року; з 01.01.2024 року по 19.07.2025 року з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

11 березня 2026 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною відкрито виконавче провадження № 80479997 на підставі виконавчого листа № 520/21727/25 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

02 липня 2026 року державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації: 1) надати державному виконавцю інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду; 2) надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»; 3) надати державному виконавцю розрахунок індексації грошового забезпечення стягувача у відповідності до рішення суду; 4) надати державному виконавцю копію заявки до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ на фінансування грошових коштів, що підлягають виплаті, у разі їх невиплати.

22 липня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на вказану вимогу, у якому повідомила, що за вказаним виконавчим провадженням ВЧ НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування.

Повідомлено, що станом на день надання відповіді командуванням ВЧ НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь стягувача, зокрема, подавалася заявка на кошти на виконання рішення (за вих. № 26/1/4009 від 06.06.2026 року), згідно з якою на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти.

При цьому зауважено, що виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 та у повній мірі поставлено у залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування ВЧ НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до боржника.

20 липня 2026 року державним виконавцем за невиконання рішення суду, а також ненадання державному виконавцю відомостей на відповідні вимоги, накладено штраф на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.

Не погодившись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності постанови від 20.07.2025 ВП № 80479997 про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/21717/25, оскільки при її складенні відповідачем не враховано, що позивачем вжито належних заходів для забезпечення виконання рішення суду, а саме, здійснено відповідні нарахування сум, належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду, скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, повідомлено про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення.

Водночас, на переконання суду першої інстанції, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на відповідну мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Посилання представника відповідача на недотримання позивачем при поданні позову правил самопредставництва юридичної особи, суд першої інстанції вважав безпідставними та спростованими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довіреністю та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідними наказами юридичної особи, у тому числі про призначення особи-представника на юридичну посаду, функціональними обов`язками особи-представника за посадою, положенням про юридичну службу юридичної особи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірним у межах розгляду цієї справи є правомірність прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною постанови від 20.07.2026 ВП № 80479997 про накладення на боржника Військову частину НОМЕР_1 штрафу у сумі 5100,00 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 1404-VІІІ, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, колегія суддів зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, за умови не здійснення (неналежного здійснення) суб`єктом владних повноважень усіх дій, спрямованих на виконання судового рішення, та ці дії є недостатніми і невичерпними.

Проте, у разі наявності доказів, які підтверджують вжиття суб`єктом владних повноважень всіх необхідних заходів, державний виконавець може звільнити суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу за невиконання рішення суду.

Отже, правовою підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Вирішуючи питання про накладення штрафу державний виконавець повинен встановити такі обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

Колегією суддів встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом 11.02.2026 видано виконавчий лист у справі № 520/21717/25 лише в частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Після відкриття 11.03.2026 виконавчого провадження ВП № 80479997 державним виконавцем 02.07.2026 направлено ВЧ НОМЕР_1 вимогу про надання інформації щодо виконання зазначеного рішення суду та щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання статті 63 Закону № 1404-VIII.

Відповіддю боржника від 04.07.2026 повідомлено відповідача про формування необхідних документів та здійснення замовлення фінансування на виконання рішення суду, яке буде виконано відразу після надходження коштів за відповідною статтею бюджетного фінансування.

Як свідчать матеріали справи, до вказаної відповіді ВЧ НОМЕР_1 було долучено довідку – розрахунок № 26/1/4712/07/1 про перерахунок окладу за військовим званням та посадового окладу ОСОБА_1 за весь період визначеного судом зобов`язання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця (з липня 2022 року по липень 2025 року) з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/21717/25, відповідно до якої стягувачу нараховано до виплати 480094,02 грн.

При цьому, у відповідності до виконавчого листа від 11.02.2026 по справі № 520/21717/25, який перебуває на виконанні в межах ВП № 80479997, ВЧ НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів у розмірі 129358,22 грн.

Крім того, державному виконавцю надано основну заявку – розрахунок для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення за липень 2026 року, якою визначено потребу у коштах в розмірі 109111378,00 грн.

Також, матеріали виконавчого провадження містять виписку з рахунка за 20.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.

Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що станом на день винесення спірної постанови про накладення штрафу, у розпорядженні державного виконавця були наявні докази вчинення ВЧ НОМЕР_1 дій, спрямованих на виконання рішення суду від 20.11.2025 по справі № 520/21717/25, зокрема, здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , замовлення коштів на здійснення їх виплати, як не були виплачені через відсутність бюджетних асигнувань станом на 20.07.2026.

Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні статті 63 Закону № 1404-VIII обов`язковою умовою для накладення штрафу на боржника при виконанні рішення суду є невиконання останнього без поважних причин.

Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

У контексті наведеного, слід зауважити й про засади виконавчого провадження, зокрема, справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мають слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.

Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.

При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, встановити який обов`язок покладено на боржника судовим рішення, належним чином перевірити факт невиконання боржником такого обов`язку та встановити причини невиконання або неналежного виконання обов`язку, покладеного судом.

Вказуючи на неналежність наданої ВЧ НОМЕР_1 заявки на фінансування грошових коштів в якості доказу вжиття заходів з виконання рішення суду, державний виконавець залишає поза увагою, що вказана заявка оформлена на покриття загальної потреби для виплати грошового забезпечення військовослужбовців на виконання рішення судів, а не лише для ОСОБА_1 .

Крім того, з довідки розрахунку № 26/1/4712/07/1 про перерахунок окладу за військовим званням та посадового окладу ОСОБА_1 вбачається як загальна належна сума до виплати (з липня 2022 року по липень 2025 року) на виконання рішення суду 480094,02 грн, так і за 2023 рік -129358,22 грн.

Посилання апелянта на не надання боржником доказів відсутності на рахунках відповідача грошових коштів на виконання рішення суду станом на день накладення виконавцем штрафу, спростовуються випискою з рахунка за 20.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження.

З огляду на те, що позивачем вищевказані документи в якості доказу наявності поважних причин невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/21717/25 в частині виплати стягувачу 480094,02 грн надавалися державному виконавцю до дати винесення останнім постанови про накладення штрафу (20.07.2026) ВЧ НОМЕР_1 , вони підлягали оцінці виконавчою службою, чого зроблено не було.

А відтак, твердження апелянта про не надання боржником доказів відсутності бюджетних коштів, відмови у здійсненні відповідного фінансування, вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Слід також врахувати, що вищенаведені докази були надані боржником відповідачу без зайвих затримок 04.07.2026, тобто через 2 дні після направлення державним виконавцем вимоги від 02.07.2026, що спростовує доводи апелянта про зворотне.

Щодо відсутності доказів виплати стягувачу суми нарахованих до виплати коштів згідно з рішенням суду, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, боржником здійснено відповідні нарахування сум, належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду, скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення, тобто вживались заходи для забезпечення виконання рішення суду.

Водночас, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на таку мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.

Проте, вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу, що не може вважатись обґрунтованим.

Таким чином, оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 ВП № 80479997 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи відповідача про недотримання позивачем при поданні позову правил самопредставництва юридичної особи, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

За змістом положень частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1)довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Положеннями частин 2-3 статті 59 КАС України передбачено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з частинами 5, 6 та 7 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами 7-9,11 статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За правилом абзацу 2 частини 8 статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Отже, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19.

Правові основи функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) визначені в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30(далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Пунктом 4 розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення передбачено, що для формування проектів електронних документів особи використовують загальні форми, створені адміністратором або створюють власні форми засобами електронного кабінету з можливістю їх збереження в підсистемі електронного суду та повторного використання. Адміністратор може встановлювати додаткові технічні обмеження щодо форм та змісту електронних документів (щодо розміру, формату тощо).

Згідно з пунктами 9-11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ № 17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиці Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.02.2022 у справі № 560/11791/21, з тотожного питання.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 380/830/21 Верховний Суд зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині 7 статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 300/1329/20.

Колегією суддів встановлено, що до позовної заяви, поданої представником через підсистему «Електронний суд» була додана електронна довіреність у порядку передоручення від 09.05.2026 від імені Нащубського Віталія Івановича, згідно з якою останній на підставі витягу з ЄДР від 11.11.2024 щодо ВЧ НОМЕР_1 , уповноважив в порядку передоручення, Кравченко Марину Петрівну представляти інтереси ВЧ НОМЕР_1 в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи., а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Додана до позовної заяви довіреність сформована в системі «Електронний суд» 09.05.2026.

Отже, до наведених обставин належить застосовувати положення частини сьомої статті 59 КАС України.

Слід зазначити, що позовна заява за підписом Кравченко М. П. від імені ВЧ НОМЕР_1 та додана до неї довіреність сформовані та подані в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що відповідає положенням частини сьомої статті 59 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що підсистемою «Електронний суд» передбачено формування електронного доручення саме з електронного кабінету довірителя, тобто ОСОБА_2 , яке в подальшому автоматично підтягується до електронних документів повіреного ( ОСОБА_3 ), на які накладається електронний цифровий підпис останньої.

З огляду на викладене, твердження відповідача про подання позовної заяви неналежним представником є такими, що спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 по справі № 520/23009/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2026 року