Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/2408/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 440/2408/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/2408/26

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.01.2026, номер рішення 251/26/382/Р та зобов`язати Комунальне підприємство "Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради" провести оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням висновків суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, дата прийняття рішення 16.01.2026, номер рішення 251/26/382/Р.

Зобов`язано Комунальне підприємство "Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 змінити в мотивувальній частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає про безпідставність відхилення її аргументів щодо обов`язковості застосування Міжнародної класифікації функціонування (МКФ) під час прийняття оскаржуваного рішення та про недотримання членами експертної команди вимог стосовно щорічного проходження навчального курсу від МОЗ України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що за електронним направленням, виданим 06.01.2026 номер направлення с7a9fe0d-da4a-4535-897e-54daa7048c2f, сформованим в електронній системі лікарем Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» ОСОБА_2 , направлено ОСОБА_1 на оцінювання очно, в закладі охорони здоров`я, найменування: Комунальне підприємство «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфософського Полтавської обласної ради» з метою встановлення інвалідності.

Підстави для направлення на оцінювання: наявність в пацієнта стійкого або необоротного характеру захворювання (хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до передчасної смерті особи, а також шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування є мінімальними).

Основний діагноз при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021: S63.11 - Вивих п`ястково-фалангового суглоба.

Стан особи на час направлення на оцінювання згідно з оцінкою критеріїв життєдіяльності особи: здатність до самообслуговування: помірний ступінь обмеження; здатність до пересування: нормальна здатність; здатність до орієнтації: нормальна здатність; здатність до спілкування: нормальна здатність; здатність до контролю за своєю поведінкою: нормальна здатність; здатність до навчання: нормальна здатність; здатність до трудової діяльності: виражений ступінь обмеження.

13 січня 2026 на електронну пошту, вказану ОСОБА_1 в направленні с7a9fe0d-da4a-4535-897e-54daa7048c2f, адміністратором електронного направлення надіслана позивачу інформація про форму, дату та час розгляду, згідно якої розгляд справи з оцінювання повсякденного функціонування особи призначений у Комунальному підприємстві «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфософського Полтавської обласної ради»; форма розгляду справи експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи: очно, в закладі охорони здоров`я; дата, час та адреса місця проведення розгляду справи експертною командою: 16.01.2026, 08:30-09:00, Полтавська обл., Полтавській р-н, Полтавська т.г., Полтава, Миколи Дмитрієва 7. Зазначено, що під час розгляду справи може бути присутнім/присутня ОСОБА_3 .

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.01.2026, номер рішення 251/26/382/Р, у складі головуючого у справі члена експертної команди: ОСОБА_4 , членів експертної команди: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прийнятого за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи: ОСОБА_1 , враховуючи легкі порушення з боку ОРА, ПНС ступінь, що незначно обмежують життєдіяльність пацієнта, згідно з ПКМУ №1338 від 15.11.2024 особою з інвалідністю не визнаний у зв`язку з незначними порушеннями в міжфалангового та п`ясно-фалангового суглобів І пальця та повної функції в суглобах ІІ-V пальців правої кисті.

16.01.2026 на електронну пошту, вказану ОСОБА_1 в направленні с7a9fe0d-da4a-4535-897e-54daa7048c2f о 09:57 надійшли повідомлення про те, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 16.01.2026 від 251/26/382/Р було уточнено, до яких додані витяги з рішення в форматі PDF з двома різними номерами, унікальними ідентифікаторами для PDF-файлу.

Не погодившись із правомірністю Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.01.2026, номер рішення 251/26/382/Р, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено процедурні порушення проведення оцінювання повсякденного функціонування позивача, що є підставою для визнання цього рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача провести оцінювання повторно.

Надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до положень статті 1 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно абзацу 6 частини першої статті 1 Закону №2961-IV втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні визначають та регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості Основи законодавства України про охорону здоров`я (далі - Закон № 2801-XII).

Для встановлення груп інвалідності застосовуються Критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, згідно із пунктом 3 яких відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", встановлення інвалідності відбувається під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Розглядаючи питання меж судового контролю у спорах щодо рішень МСЕК, Верховний Суд послідовно виходить із того, що перевірка таких рішень має здійснюватися виключно через призму їхньої відповідності критеріям законності, визначеним процесуальним законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не є спеціалізованими установами у медичній сфері та не володіють спеціальними знаннями, необхідними для самостійної оцінки стану здоров`я особи, визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, під час розгляду таких справ суди не вправі здійснювати власну оцінку підставності прийняття медичних висновків, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права (зокрема, постанови від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі №200/14695/19-а, від 29 грудня 2021 року у справі № 638/2723/16-а, від 01 травня 2026 року у справі № 280/26/24).

До повноважень суду не належить встановлення діагнозу, визначення групи інвалідності та відсотка втрати працездатності, оскільки такі дії є втручанням у дискреційні повноваження спеціалізованих установ.

Судовий контроль у цій категорії справ обмежується перевіркою дотримання процедури прийняття рішення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до вимог Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.

Предмет судового дослідження у таких справах можуть становити, зокрема, правомочність складу комісії, дотримання встановленого порядку її роботи, забезпечення медичного обстеження особи, повнота медичної документації, а також належне обґрунтування прийнятого рішення.

Отже, згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що оцінювання, на думку позивача, проведено з порушеннями Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки члени ЕКОПФО 16.01.2026 не застосували Міжнародну класифікацію функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров`я (МКФ), яка підлягає застосуванню під час ОПФО колегія суддів зазначає наступне.

01.01.2025 р. набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Згідно пункту 1-1 вказаного Порядку оцінювання повсякденного функціонування особи включає визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я та передачу таких відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

Відповідно до статті 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я оцінювання повсякденного функціонування включає такі етапи:

1) виявлення необхідності проведення оцінювання повсякденного функціонування відповідно до критеріїв направлення на оцінювання повсякденного функціонування;

2) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби);

3) прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування;

4) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування;

5) встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;

6) встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування в інших сферах;

7) визначення необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів обмежень повсякденного функціонування.

З викладеного слідує, що етапам 4), 5), 6), а саме: визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування; встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування в інших сферах, передує етап 3): прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування.

Наказом Мінекономіки від 09.04.2022 № 810 затверджений національний класифікатор НК 030:2022 "Класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я" (далі - НК 030:2022).

Згідно Вступу НК 030:2022, "Класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я" розроблено з метою запровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я… /https://moz.gov.ua/uploads/8/44015-nk_030_2022_klasifikator_funkcionuvanna_obmezenna_zittedial_nosti.pdf/.

Згідно визначеної сфери застосування НК 030:2022 застосовується для уніфікації міжсекторального кодування інформації, що стосується здоров`я та обмежень повсякденного функціонування / обмежень життєдіяльності людини (особи з обмеженнями повсякденного функціонування, особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю) в документації, зокрема індивідуальному реабілітаційному плані, у Електронній системі охорони здоров`я закладів охорони здоров`я та реабілітаційних закладів при наданні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, а також при наданні допомоги у сферах соціального захисту, освіти, фізичного виховання та спорту та працевлаштування осіб з обмеженнями повсякденного функціонування (осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю), забезпечення безбар`єрності та доступності. Класифікатор необхідний для забезпечення реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення в частині надання реабілітаційної допомоги впродовж гострого, післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів на первинному, вторинному та третинному рівнях медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, реабілітаційних закладах та за їх межами.

Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування Класифікатора НК 030:2022 (МКФ) пов`язується із процесом кодування інформації у спеціальній документації, зокрема в індивідуальному реабілітаційному плані, та здійснюється під час надання реабілітаційної допомоги, встановлення компенсаторів і розроблення відповідних рекомендацій, що охоплюється подальшими етапами оцінювання (зокрема, етапами 4-6).

Оскільки оскаржуване рішення відповідача від 16.01.2026 № 251/26/382/Р прийнято за результатами 3-го етапу оцінювання (прийняття рішення за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування), і відповідач до наступних етапів, пов`язаних із проведенням подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності та формуванням реабілітаційних рекомендацій, не переходив, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо протиправності дій відповідача в частині незастосування МКФ на цьому етапі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи в цій частині, у зв`язку з чим відповідні аргументи позивачки суд відхиляє.

Щодо посилань позивачки на лист Міністерства охорони здоров`я України від 22.06.2026 № 04.5/34113/2-26 та презентаційний матеріал керівника Центру оцінювання функціонального стану особи МОЗ України, колегія суддів зазначає, що вказані документи мають інформаційно-роз`яснювальний та методичний характер і не є нормативно-правовими актами. Вони не можуть змінювати, розширювати чи встановлювати нові правові норми порівняно з імперативними приписами Постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 та статті 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, які чітко розмежовують етапи проведення оцінювання та сфери обов`язкового застосування НК 030:2022 (МКФ). Відтак, зазначені матеріали не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо аргументів апеляційної скарги про необхідність проходження членами експертної команди щорічного навчання з огляду на їх декларації за 2024-2025 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 69-1 Закону № 2801-XII перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, в якому організовано проведення оцінювання повсякденного функціонування, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

До переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, можуть бути включені лікарі, які:

1) відповідають встановленим вимогам до компетентностей, обов`язків та професійних кваліфікацій працівників сфери охорони здоров`я за відповідними професіями;

2) здійснюють медичну практику протягом не менше одного року.

Особа не може бути призначена адміністратором закладу охорони здоров`я або включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, за наявності хоча б однієї з таких умов:

1) якщо вона обіймала раніше посаду голови медико-соціальної експертної комісії;

2) якщо відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

3) якщо вона має судимість за вчинення будь-якого умисного кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи);

4) якщо вона позбавлена права проводити оцінювання повсякденного функціонування з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, і строк дії такої заборони не минув.

Порядок, підстави та строки позбавлення лікарів права бути включеними до складу експертних команд визначаються Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

Пунктом 12 цього Положення передбачено, що склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень.

Після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується з дотриманням принципу випадковості, з використанням засобів електронної системи.

За вимогами пункту 15 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не мають права входити до експертних команд та проводити оцінювання лікарі, які:

1) обіймали посади голів медико-соціальних експертних комісій;

2) відомості про яких внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

3) мають судимість за вчинення будь-якого умисного кримінального правопорушення, крім випадків, коли така судимість знята або погашена в установленому законом порядку.

Згідно пункту 9 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.

Члени експертних команд зобов`язані щонайменше один раз на рік проходити навчальний курс щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, організований МОЗ.

Нормою пункту 16-1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що особа, включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, не може проводити оцінювання у складі експертних команд, які функціонують на базі відповідного закладу охорони здоров`я, за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) звільнення особи з посади в закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд;

2) смерть особи;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою;

4) внесення відомостей про особу до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення особою умисного кримінального правопорушення;

6) внесення особи до переліку осіб, яким заборонено проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд.

Як свідчать матеріали цієї справи перелік експертних команд, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи і Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, та перелік адміністраторів, що забезпечують роботу експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджені наказами головного лікаря підприємства відповідача від 19.12.2025 №386/1-Од та від 24.12.2025 № 393-Од, копії яких перебувають в матеріалах справи.

Згідно наказу від 24.12.2025 № 393-Од переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, серед інших, включено: лікаря-ортопеда-травматолога консультативної поліклініки - ОСОБА_4 , лікаря фізичної та реабілітаційної медицини центру комплексної реабілітації - ОСОБА_5 , зав. обласним лікувально-діагностичним ревматологічним центром (рвматлогія) - ОСОБА_6 , які є членами експертної команди, що прийняли оскаржуване рішення.

Отже станом на дату прийняття експертною командою у складі лікарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 оскаржуваного Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 251/26/382/Р, тобто станом на 16.01.2026, календарний рік з моменту затвердження наказом головного лікаря підприємства відповідача від 24.12.2025 № 393-Од Переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, та перелік адміністраторів, що забезпечують роботу експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, не закінчився.

Водночас Згідно пункту 9 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи члени експертних команд зобов`язані щонайменше один раз на рік проходити навчальний курс щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, організований МОЗ.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення річний строк з моменту видання наказу від 24.12.2025 № 393-Од не сплив, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно прийняття рішення особами, які не проходили щонайменше раз на рік навчальний курс щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, організований МОЗ України, усупереч вимогам пункту 9 Порядку № 1338, підлягають відхиленню як безпідставні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку експертної команди і тому його оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів вказаного Порядку.

Колегія суддів зазначає, що встановлені судом першої інстанції процедурні порушення під час проведення оцінювання (зокрема, недотримання імперативних вимог щодо обов`язкового фіксування засідання за допомогою технічних засобів аудіозапису, неналежне оформлення висновків членів команди та недотримання порядку ознайомлення позивачки з витягом) самі по собі є достатніми та безумовними підставами для визнання оскаржуваного рішення протиправним і його скасування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення від 16.01.2026 № 251/26/382/Р та зобов`язання відповідача провести оцінювання повсякденного функціонування позивача повторно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги апеляційної скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі №440/2408/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич