Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/42/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 440/42/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) від 07.09.2026 по справі № 440/42/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2026 до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 440/42/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просить суд:

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 440/42/25;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Полтавського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі № 440/42/25.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та прийняти постанову, якою задовольнити заяву.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на даний час рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 440/42/25 залишається невиконаним, а тому наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України).

На підставі ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 15.11.2021 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.11.2021 в загальній сумі 179 460,49 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення по справі № 440/42/25 набрало законної сили 07.03.2025.

15.01.2026 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 440/42/25, про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження № 80395337.

Вважаючи, що наявні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 440/42/25, позивач подав до суду відповідну заяву.

Відмовляючи в задоволенні заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не належить до категорії справ, у яких судовий контроль за виконанням судового рішення підлягає імперативному встановленню за заявою стягувача, а матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання судового рішення та безрезультатності такого виконання, як і доказів відмови відповідача від виконання судового рішення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 – 382-3 КАС України.

За приписами частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За приписами частин 1, 3, 10, 11 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Аналіз викладених норм права свідчить про те, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19, що враховуються судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/42/25, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/42/25 набрало законної сили 07.03.2025.

15.01.2026 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 440/42/25.

Постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження № 80395337.

Відповідач у відповідь на звернення представника позивача повідомив 04.06.2026 про те, що на виконання судових рішень до Центрального фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних сил України направлялися заявки-розрахунки щодо потреби у коштах. Сума, необхідна для виконання рішення суду у справі № 440/42/25, становить 170 342,75 грн без врахування податків та зборів. Зазначив, що при надходженні коштів, невідкладно буде здійснено нарахування та виплата різниці грошового забезпечення згідно рішення суду по справі № 440/42/25.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/42/25 набрало законної сили, але на момент подачі такої заяви вказане рішення не було виконано. З метою виконання рішення суду ОСОБА_1 звернувся до відповідача.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Зокрема, матеріали справи не містять копії заявок-розрахунків на фінансування, доказів їх складання та включення до бюджетних запитів, а також доказів фактичного скерування таких заявок до Центрального фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ ЗСУ (супровідних листів, реєстрів вихідної кореспонденції, відміток про їх отримання тощо), або будь яких інших дій.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про розгляд відповідних заявок уповноваженим органом, їх повернення, відмову у фінансуванні чи інші обставини, що об`єктивно унеможливлювали б проведення виплати позивачу нарахованих сум.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем доводи мають виключно декларативний характер, не підтверджені належними доказами та не свідчать про вжиття ним реальних і достатніх заходів, спрямованих на виконання рішення суду та забезпечення виплати позивачу нарахованого грошового забезпечення. Відсутність фінансування, як така, без підтвердження належних дій відповідача щодо ініціювання виділення бюджетних коштів, не може бути підставою для невиконання рішення суду.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду, наведеним обставинам належна оцінка судом першої інстанції не надавалася, незважаючи на доводи позивача, щодо невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати грошового забезпечення та не здійснення ним належних заходів щодо виплати позивачу нарахованої суми грошового забезпечення на підставі рішення суду, викладені у заяві про встановлення судового контролю та у запереченнях на пояснення про виконання рішення суду.

Суд першої інстанції обмежився формальним викладенням позиції відповідача щодо вчинення ним дій, спрямованих на виконання рішення суду, однак не перевірив належним чином обґрунтованість таких. Водночас, доводи заявника щодо відсутності фактичної виплати нарахованих виплат та не здійснення відповідачем належних заходів щодо виплати таких сум залишилися поза увагою суду.

Отже, суд першої інстанції належним чином не дослідив питання виконання (невиконання) рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/42/25.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/42/25, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання колегії суддів, оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 по справі № 440/42/25 - скасувати.

Справу № 440/42/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду ОСОБА_2 від 02.09.2026, поданої в порядку статті 382 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло