Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/13579/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/13579/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 08.07.26 по справі № 520/13579/26

за позовом ОСОБА_1

до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, в якому просить суд:

визнати протиправними дії Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240673 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області поновити розгляд та розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240673 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо зупинення розгляду заяви позивача про надання компенсації за знищене майно є протиправними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) позов залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що Комісія утворюється відповідним органом місцевого самоврядування або військовою адміністрацією виключно для реалізації повноважень цього органу у сфері надання компенсації, не є окремою юридичною особою публічного права, не має власної адміністративної правосуб`єктності, не виступає самостійним носієм владних повноважень та не наділена статусом суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 та частини четвертої статті 46 КАС України. Саме тому висновок суду про те, що належним відповідачем могла бути виключно Комісія, суперечить положенням КАС України та фактично позбавляє позивача права на ефективний судовий захист, оскільки пропонує звернутися з позовом до утворення, яке законом не визначене як самостійний суб`єкт владних повноважень та не може виступати відповідачем в адміністративному судочинстві. Суд першої інстанції фактично визнав Комісію окремим суб`єктом владних повноважень без будь-якого нормативного обґрунтування такого висновку. Водночас ні Закон України № 2923-ІХ, ні Порядок № 600 не визначають Комісію як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, юридичну особу публічного права чи інший самостійний суб`єкт, уповноважений законом здійснювати публічно- владні управлінські функції від власного імені. Суд не навів жодної норми права, яка б прямо визначала Комісію суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України. Натомість Комісія створюється відповідною військовою адміністрацією, діє у її структурі, не має статусу юридичної особи, власної компетенції поза повноваженнями військової адміністрації та реалізує лише делеговані організаційні функції. Тобто, Комісія є лише постійно діючим колегіальним органом, створеним при відповідному органі влади, який реалізує його повноваження в окремій частині, а не самостійним суб`єктом владних повноважень. Інше тлумачення фактично означало б, що будь-який структурний, консультативний, дорадчий чи колегіальний орган, створений суб`єктом владних повноважень, автоматично набуває процесуальної правосуб`єктності відповідача лише тому, що приймає окремі рішення. Такий підхід суперечить статті 46 КАС України, оскільки процесуальна правосуб`єктність відповідача визначається законом, а не внутрішньою організацією діяльності органу влади. Саме Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області створила Комісію, забезпечує її діяльність, здійснює її організаційне та матеріально-технічне забезпечення, а тому саме вона є належним відповідачем у цьому спорі. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відсутність у Комісії статусу самостійного суб`єкта владних повноважень фактично підтверджується і самим відповідачем. Так, у відзиві на позов та доданих до нього документах відповідач зазначає, що Комісія є консультативно-дорадчим органом, утвореним при виконавчому комітеті відповідної сільської, селищної чи міської ради (в умовах воєнного стану - при відповідній військовій адміністрації), та не має статусу юридичної особи. Наведене підтверджується також матеріалами справи. Зокрема, усі рішення Комісії, у тому числі оскаржуване рішення про зупинення розгляду заяви, оформлені на офіційному бланку Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, а витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, виданий житлово-комунальним відділом Покровської міської ради Донецької області. Вказує, що суд послався на пункт 15 Порядку № 600, відповідно до якого Комісія має право зупинити розгляд заяви у разі неможливості проведення обстеження. Проте, не встановив жодної обставини, яка підтверджувала б снування такої неможливості. Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що обстеження вже проведене, відповідний Звіт складений, недоліки усунуті, а Комісія прийняла його до розгляду. Зазначає, що пункт 15 Порядку № 600 не надає Комісії права зупиняти розгляд заяви після того, як обстеження вже проведено, відповідний Звіт складено, прийнято Комісією та використовується нею при розгляді заяви. Тлумачення цієї норми, застосоване судом першої інстанції, фактично створює нову, не передбачену Законом України № 2923-ІХ підставу для безстрокового зупинення розгляду заяви, що суперечить принципу законності, закріпленому статтею 19 Конституції України. Крім того, суд не надав оцінки тому, що положення пункту 15 Порядку № 600 не можуть розширювати підстави для зупинення розгляду заяви, визначені статтею 7 Закону України № 2923-ІХ.

Позивач просив суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на його користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у відзиві на позовну заяву.

Зазначає, що Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна діяла в межах повноважень, визначених Законом України № 2923-IX, Примірним положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 516, та Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600. Відповідач зазначає, що розгляд заяви позивачки № ЗВ-08.09.2025-240654 було зупинено на підставі абзацу другого пункту 15 Порядку № 600 у зв`язку з неможливістю проведення обстеження об`єкта нерухомого майна з міркувань безпеки, оскільки Покровська міська територіальна громада віднесена до територій активних бойових дій, перебування на яких пов`язане із загрозою для життя та здоров`я людей. На думку відповідача, таке зупинення відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень та втручатися у його дискреційні повноваження щодо вирішення питання про надання чи відмову у наданні компенсації, а може лише зобов`язати його діяти в межах компетенції, визначеної законом. Також відповідач заперечує проти стягнення заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Додатково відповідач зазначає, що частина документів, які стосуються розгляду заяви позивачки, вилучена Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, у зв`язку з чим він позбавлений можливості надати їх суду. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом відхиляються доводи представника позивача, що відзив відповідача подано без доказів направлення його позивачу.

Згідно із частиною 1 статті 60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Відзив на апеляційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд», до нього додано квитанцію № 8342731 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС Деменкової Є.С., яка є представником позивача.

Отже, направлення копії відзиву представнику є одночасно направленням і стороні, яку він представляє.

Суд критично ставиться до даних зауважень представника позивача, оскільки відзив ними отриманий та їхніх прав не порушив, оскільки дав можливість належним чином підготувати відповідь на відзив.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.02.2024 в справі № 480/8341/22 зазначив, що адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.

Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.01.2025 у справі № 480/11349/23.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 .

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та веденням активних бойових дій на території м. Покровська багатоквартирний житловий будинок, у якому розташована належна позивачці квартира, зазнав руйнувань. Відомості про зазначені обставини внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001037 від 22.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

08.09.2025 позивачкою засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія» сформовано інформаційне повідомлення про пошкоджене або знищене нерухоме майно № ІП-08.09.2025-580562.

Під час розгляду заяви Комісією позивачці запропоновано надати звіт про технічне обстеження стану будівельних конструкцій та визначення експлуатаційної придатності багатоквартирного житлового будинку.

На виконання зазначеної вимоги позивачкою спочатку подано звіт у редакції від 12.08.2025, а після усунення зауважень Комісії — доопрацьований звіт у редакції від 04.12.2025 разом із витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження (реєстраційний номер документа ТО01:7397-2082-2882-5011).

Відповідно до зазначеного технічного звіту багатоквартирний житловий будинок віднесено до аварійного технічного стану (категорія пошкоджень ІІІ), встановлено, що він непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив економічну цінність, а також рекомендовано виконання робіт щодо його демонтажу.

Незважаючи на подання позивачкою витребуваних документів, розгляд заяви № ЗВ-08.09.2025-240673 відповідачем не поновлено. Згідно з інформацією, що міститься у застосунку «Дія», станом на час звернення до суду розгляд заяви був призупинений із зазначенням причини: «проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки».

Разом із тим, листом Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 19.12.2025 № Н-2917-1.1 позивачку повідомлено, що поданий нею технічний звіт № 95/07/2025-ТО від 30.07.2025 направлено на повторну перевірку, а Комісія продовжує розгляд заяв відповідно до вимог чинного законодавства та черговості їх надходження.

Вважаючи, що після подання всіх витребуваних документів відповідач безпідставно не поновив розгляд її заяви та не прийняв рішення по суті у строки, встановлені законом, а також що зазначена у застосунку «Дія» причина зупинення розгляду не відповідає фактичним обставинам справи, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що Комісія та державний орган чи орган місцевого самоврядування, який утворив Комісію є різними суб`єктами владних повноважень із власним обсягом управлінських функцій, рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна приймає виключно Комісія, а тому відповідачем за вимогами про скасування означеного правозастосовчого акту може бути виключно Комісія. Натомість, орган, який створив Комісію, може бути відповідачем за вимогами про скасування рішення про затвердження рішення комісії про надання/відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Суд зазначив, що підстави для прийняття Комісією рішення про зупинення та поновлення розгляду заяв про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна сформульовані законодавцем у положеннях ст.7 Закону України № 2923-IX. Як з`ясовано судом у ході розгляду справи, у межах спірних правовідносин такі підстави відсутні. Зазначено, що в силу спеціального застереження п.15 Порядку № 600 Комісія має право зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки. Тож, указане повноваження є виключним повноваженням саме Комісії, а не будь-яких інших суб`єктів владних повноважень безвідносно до обставин наявності або відсутності у них правового статусу юридичної особи публічного права. Між тим, у межах спірних правовідносин доказів вчинення саме Покровською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області у межах спірних правовідносин будь-яких власних управлінських повноважень відповідно до Закону України № 2923-IX, Порядку № 600, Порядку № 473, Особливостей № 815 матеріали справи не містять. Доказів виникнення саме у Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області обов`язку на вчинення у межах спірних правовідносин будь-яких власних управлінських повноважень відповідно до Закону України № 2923-IX, Порядку № 600, Порядку № 473, Особливостей № 815 матеріали справи не містять. Суд дійшов висновку, що підстав для залучення до участі у справі у якості відповідача окремого та самостійного суб`єкта владних повноважень - Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області суд з огляду на приписи ч.1 ст.5, ст.48 КАС України у даному конкретному випадку не знаходить, позаяк сформульовані заявником вимоги стосуються виключно діянь Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, а не реально існуючого рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, котре і зупинило процедуру розгляду питання про надання компенсації за об`єкт нерухомого майна відповідно до Закону України № 2923-IX.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Закон України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України № 2923-IX) визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;

б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об`єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України № 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є: 1) фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого віднесено, зокрема, Покровську міську територіальну громаду, як територію активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 23.08.2024.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України № 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.

Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо.

Частиною 17 статті 4 Закону України № 2923-IX встановлено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Порядок розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна визначено статтею 6 Закону України № 2923-IX.

Згідно частини 1 цієї статті розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає:

1) встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

2) встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

3) збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, шляхом:

а) доступу до відповідних інформаційно-комунікаційних систем державної та комунальної форм власності та отримання документів та/або інформації з них;

б) витребовування від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності документів та/або інформації (у тому числі з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна) (за необхідності);

в) витребовування від отримувача компенсації оригіналів документів, визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону, для засвідчення вірності поданих копій, у разі якщо такі документи (відомості з таких документів) відсутні в осіб, визначених підпунктом «б» цього пункту, та в інформаційно-комунікаційних системах державної та комунальної форм власності.

4) забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви);

5) прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

Частиною 3 статті 6 Закону України № 2923-IX визначено, що строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.

За рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути продовжено на 30 календарних днів, якщо знищений об`єкт нерухомого майна знаходиться на території територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 7 Закону України № 2923-IX підставою для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації є:

1) неподання або подання не в повному обсязі документів (відомостей), визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону;

2) наявність у Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації документально підтверджених відомостей про те, що отримувачу компенсації або його спадкоємцю вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України.

Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у строк, встановлений для розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття такого рішення, повідомляє про це заявника у спосіб, у який було подано заяву.

Рішення має містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Отже, статтею 7 Закону України № 2923-IX визначено вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 затверджено Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (далі - Порядок № 600, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Порядок прийнято відповідно до статті 8 Закону України № 2923-IX та визначає механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до вказаного Закону.

Згідно пункту15 Порядку № 600 розгляд заяви здійснюється Комісією відповідно до статей 6, 7, частин четвертої - шостої статті 8 Закону.

Для підтвердження факту знищення об`єкта нерухомого майна Комісія перевіряє наявність в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна таких відомостей:

акт комісійного обстеження, проведеного відповідно до пункту 8-1 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04. 2022 № 473 (Офіційний вісник України, 2022, № 37, ст. 1981);

та/або звіт з технічного обстеження, проведеного відповідно до пункту 9 зазначеного Порядку;

або акт дистанційного обстеження, проведеного відповідно до особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2025 № 815.

У разі відсутності таких відомостей в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна Комісія вживає заходів до проведення обстеження відповідно до законодавства шляхом звернення до уповноваженого органу або самостійно, якщо вона виконує функції Комісії відповідно до зазначеного Порядку та особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2025 № 815.

Комісія має право зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки.

З викладеного вбачається, що пунктом 15 Порядку № 600 передбачено право Комісії зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що як вже встановлено вище, статтею 7 Закону України № 2923-IX визначено вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна: 1) неподання або подання не в повному обсязі документів (відомостей), визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону; 2) наявність у Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації документально підтверджених відомостей про те, що отримувачу компенсації або його спадкоємцю вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини Кримінального кодексу України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, якою затверджено Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, прийнята на виконання Закону України № 2923-IX, а тому не може звужувати чи змінювати права, передбачені Законом.

Колегія суддів трактує надане пунктом 15 Порядку № 600 комісії право зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки, як звуження прав особи.

Більш того невизначення часових меж такого зупинення у комбінації з необмеженою дискрецією у цьому питанні не відповідає ключовим ознакам принципу верховенства права, а саме: юридичній визначеності та заборонні свавілля, яке породжується через таку необмежену дискрецією.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зупинено розгляд заяви позивачки щодо належного їй об`єкту нерухомості у зв`язку з неможливістю проведення обстеження об`єкту з міркувань безпеки.

Наведених міркувань суду є достатньо для установлення факту протиправності дій відповідача щодо зупинення розгляду заяви позивача про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна № 3В-08.09.2025-240673 та зобов`язання відповідача поновити такий розгляд.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області є належним відповідачем по справі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 Примірного положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 516 (далі - Примірне положення № 516), комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі комісія), є консультативно-дорадчим органом виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту (далі уповноважений орган), який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі знищені об`єкти нерухомого майна).

Комісія може виконувати функції з розгляду питань надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, у разі прийняття уповноваженим органом рішення щодо покладення на неї таких функцій (пункт 2 Примірного положення № 516).

Отже, оскільки комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України є консультативно-дорадчими органами виконавчого комітету відповідної сільської, селищної та міської ради, і не мають статусу юридичної особи, а тому не мають адміністративної процесуальної правоздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у населених пунктах, де утворено військові адміністрації населених пунктів, повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови переходять до військової адміністрації відповідного населеного пункту та її начальника.

Постановою Верховної Ради України від 21.09.2022 № 2616-ІХ «Про здійснення начальниками Добропільської, Мирноградської, Покровської та Селидівської міських військових адміністрації Покровського району Донецької області повноважень, передбачених частиною другою ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо визначено, що начальник Покровської міської військової адміністрації здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету та міського голови.

Пункт 8 ч. 6 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що начальник міської військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради.

Розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації створена Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджено склад та Положення про неї.

При цьому, Покровською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області, в відзиві на позов та відзиві на апеляційну скаргу, не заперечується, що вона є належним відповідачем по справі.

Крім того, в відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем також зазначено, що комісія є консультативно – дорадчим органом і не має статусу юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дії Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240673 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 є протиправними.

Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Щодо доводів відповідача про втручання судом в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає, що у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 2923-IX розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна поновлюється на підставі рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації про відновлення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у разі усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду такої заяви. Зазначене рішення приймається протягом п`яти робочих днів з дня отримання Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації відомостей про усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено протиправність дій Комісії щодо зупинення розгляду заяви позивача, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача поновити розгляд заяви ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240673 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 та розглянути її у порядку і строки, встановлені Законом України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та про Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду цієї справи.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: ордер серія АН № 1988237, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4790, договір про надання правової допомоги від 20.05.2026.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у Харківському окружному адміністративному суді, Покровській МВА Покровського району Донецької області, інших органах, підприємствах, установах, організацій, товариств з приводу захисту прав клієнтки у суді з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо зупинення розгляду заяви клієнтки про надання їй компенсації за знищену квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар адвоката складає : 6 064.96 грн. В дану суму входить оплата судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 064.96 грн

Гонорар успіху адвоката -0.00 грн

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 клієнт сплачує гонорар до 25.05.2026.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.

З урахуванням наведеного, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, заперечень відповідача, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, практика судів адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах є однозначною та численною, тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 3 000.00 грн.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 30.07.2026 предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді, Покровській MBA Покровського району Донецької області, інших органах, підприємствах, установах, організацій, товариств з приводу захисту прав Клієнтки під час перегляду в апеляційному порядку рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі № 520/13579/26.

Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 30.07.2026 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар адвоката складає : 6 597.44 грн. В дану суму входить оплата судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 597.44 грн та фіксований гонорар адвоката 5 000.00 грн.

Гонорар успіху адвоката -0.00 грн

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 клієнт сплачує гонорар до 05.08.2026.

Колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката ( Деменкова Є.С.) при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, якою встановлено, що «надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. Участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.»

Тобто , в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2023 у справі № 640/2756/19, 05.12.2024 у справі № 520/21177/23.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 2 000.00 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064.96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № В127-7ВАМ-07Т6-АКЗВ від 25.05.2026, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 597.44 грн відповідно до платіжної інструкції № 455С-К722-Н256-23КХ від 04.08.2026.

Отже, стягненню на користь позивача з Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662.40 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі № 520/13579/26 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240673 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області поновити розгляд заяви ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240673 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 та розглянути її у порядку і строки, встановлені Законом України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та про Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду цієї справи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 44790232) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий