Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №639/6394/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 639/6394/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 13.08.2026 (суддя Борисенко О.О., вул. Полтавський Шлях, 45, м. Харків, 61052 ) по справі № 639/6394/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Клименко Анна Геннадіївна (далі по тексту - Клименко А.В., позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, відповідач, апелянт), якому просила :

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7448481 від 26.06.2026 стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Цьома Катериною Андріївною; закрити провадження у справі.

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 13.08.2026 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджено належними та допустимими доказами.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої встановлено, що 26.06.2026 о 23:50:44 інспектор 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Цьома Катерина Андріївна винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7448481 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.9-10).

Згідно змісту вказаної постанови, 26.06.2026 о 23:29:42 годині за адресою: м. Харків, вул. Станційна, буд. 3, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , без ближнього світла фар у темну пору доби, та під час перевірки документів було встановлено, що водій не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з вимогами Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п.2.1 а); реєстраційний документ на транспортний засіб (п.2.1.б); чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка (п.2.1. ґ).

Відповідно до вимог п. 2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом першим частини 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху .

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Частина друга ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний: зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху та на вимогу поліцейського, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

Відповідно до п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Отже, передбачена ч.2 ст.126 КУпАП відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, настає виключно в тому випадку, коли особа керувала транспортним засобом, при такому керуванні була зупинена поліцейським та при собі не мала посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, доказами є такі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

На підтвердження правомірності дій поліцейського та вчинення позивачем порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідачем надано диск з відеозаписом з бодікамери та з автомобільного реєстратора. Спірна постанова містить посилання на відеозапис з бодікамери 472933, відеорегистратор Omai .

Колегія суддів, дослідивши відеозапис з автомобільного реєстратора встановила, що на ньому зафіксовано автомобіль позивача, який стоїть на узбіччі дороги та до нього наближається автомобіль патрульної поліції.

Також, відеозаписом з бодікамери зафіксовано спілкування позивача з працівником поліції біля транспортного засобу на узбіччі дороги, отже фактично такий доказ фіксує лише процес розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови та не містить інформації щодо керування позивачем транспортним засобом.

Разом з тим, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП полягає саме в керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем відеозаписи не фіксують факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..

Водночас відсутність посвідчення водія певної категорії не є самостійною підставою для притягнення до відповідальності без встановлення факту керування.

Колегія суддів також враховує, що позивач заперечував факт керування та зазначав, що спірним транспортним засобом не керував.

Відповідно до статтей 251, 280 КУпАП відповідач повинен довести обставини, які визначаються ч.1 ст.126 КУпАП як підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, довести факт керування позивачем транспортним засобом у спірному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, належних та достатніх доказів на спростування вищенаведеного, відповідач не надав.

Інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а «в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Колегія суддів звертає уваги на висновки Верховного Суду у межах справи №177/525/17, викладені у постанові від 08.07.2020 року, згідно яких навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Отже, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7448481 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про ненадання відповідачем доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, до вказаної категорії справ, застосовуються загальні вимоги КАСУ щодо подання доказів.

Так, відповідно ч. ч. 2, 8 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений судом строк, відповідач посилався на виникнення проблеми технічного характеру пов`язані із накладанням ЕЦП на відеозвапис з портативного відеорегистратора.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представником відповідача не однократно заявлялося клопотання про необхідність дослідження доказів.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному процесі діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд зобов`язаний вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, проте, оскільки суд першої інстанції не у повній мірі досліджено докази у справі, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково

Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 13.08.2026 по справі № 639/6394/26 змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення.

В іншій частині рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 13.08.2026 року по справі № 639/6394/26 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 06.10.26.