Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/2997/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/2997/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року (ухвалене суддею Тітовим О.М.) в справі № 520/2997/25

за позовом ОСОБА_1

до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, відповідно до пунктів 10-12 Порядку розгляду скарг при розгляді скарги ОСОБА_2 щодо реєстрації речового права на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , Колегія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації повинна залучити до розгляду скарги позивача як заінтересовану особу, якій належать розташована за цією ж адресою нежитлова будівля, інформація про яку наявна в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно на час розгляду скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації» частково задоволено скаргу ОСОБА_2 від 22.12.2020 р. на рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з урахуванням висновку Колегії з питань розгляду скарг і сфері державної реєстрації від 27.01.2021 р. (п. 1 наказу) та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Т.І. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 55344159 від 25.11.2020 р. (п. 2 наказу).

На підставі наказу від 29.01.2021 р. за № 13/В (п. 3 наказу) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію іншого речового права – права оренди земельної ділянки з кадастровими номером 6222083000:04:001:0603 на підставі договору оренди від 05.03.2005 р., укладеного між орендодавцем Дергачівською районною державною адміністрацією та орендарем ОСОБА_2 , який зареєстровано в Харківській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при ДКУ по земельних ресурсах» 29.03.2005 р. за № 57.

Позивачем зазначено, що при прийнятті оскаржуємого наказу від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації» відповідачем не враховано, що на вказаній земельній ділянці з кадастровими номером 6222083000:04:001:0603 знаходяться нежитлові будівлі, що є власністю позивача в даній справі.

Не погодившись з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в подальшому - Закон № 1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, Міністерство юстиції України та його територіальні органи.

Статтею 8 Закону № 1952-IV встановлені повноваження територіальних органів Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, до яких, крім іншого, віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Процедура розгляду скарг регламентована Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1128, (в подальшому – Порядок № 1128, в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1128, для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно з п. 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації територіальний орган Мін`юсту встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 11 Порядку № 1128 визначено, що мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" № 696 від 17.06.2022 р. пункт 11 виключено.

Судовим розглядом встановлено, що 22.12.2020 р. за вх. № Х-7975 до міжрегіонального управління надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення про зупинення державної реєстрації прав, відмову у державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083000:04:001:0603.

Зі змісту скарги та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Т.І. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №55344159 від 25.11.2020 р.

На виконання пунктів 10, 11 Порядку № 1128, міжрегіональним управлінням витребувано пояснення у державного реєстратора; розміщено оголошення на сайті управління щодо дати та часу розгляду скарги, а також для розгляду скарги у сфері державної реєстрації запрошені скаржник, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 відповідачем прийнято рішення про її часткове задоволення, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації ОСОБА_3 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №55344159 від 25.11.2020 р.; проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42191024 від 27.10.2020 р. державну реєстрацiю iншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6322083000:04:001:0603 на підставі договору оренди від 05.03.2005 р., укладеного між Орендодавцем: Дергачівська районна державна адміністрація та Орендарем: ОСОБА_2 , який зареєстровано в Харківській регіональній філії ДП “Центр ДЗК при ДКУ по земельних ресурсах” від 29.03.2005 р. за реєстраційним номером 57, на 50 років для будівництва складу по зберіганню зерна та його обслуговування.

На підставі пп. “б” п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону № 1952-IV, п.п. 13, 14 Порядку № 1128, на підставі висновку Колегії від 27.01.2021 р. за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 22.12.2020 р. прийнято наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. № 13/В “Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації”.

Результати розгляду скарги, а саме: наказ та висновок Колегії, оприлюднені на офіційному веб-сайті міжрегіонального управління.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято за результатами розгляду Колегією міжрегіонального управління скарги ОСОБА_2 на рішення про зупинення державної реєстрації прав, відмову у державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083000:04:001:0603.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилався на те, що на підставі рішення Дергачівської районної ради ХХVII сесії XXIV скликання та рішення земельної комісії від 25.06.2003 р. (Витяг із протоколу № 14 засідання земельної комісії райдержадміністрації) розпорядженням Дергачівської РДА № 488 від 16.12.2004 р., затверджено проект землеустрою і укладено договір оренди від 05.03.2005 р. строком на 50 років з ОСОБА_2 . Договір зареєстровано в Харківському центрі державного земельного кадастру 29.03.2005 р. за реєстраційним номером 57.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20.10.2008 р. визнано недійсними розпорядження Дергачівської райдержадміністрації № 488 від 16.12.2004 р. про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, площею 0,9023 га, розташованої на території Черкасько-Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та договір оренди цієї земельної ділянки від 05.03.2005 р., укладений між Дергачівською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.09.2011 р. в справі № 22-ц-5564/2011 р., яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 р., рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20.10.2008 р. (на підставі вказаного рішення внесено запис про скасування договору оренди земельної ділянки за № 57 від 29.03.2005 р.) скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 р. в справі №820/10407/13-а задоволено позовов ОСОБА_2 , а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 21.06.2011 р. № 338 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_4 ".

03.11.2020 р. ОСОБА_2 отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 55344159 від 25.11.2020 р., прийняте державним реєстратором Перебоєвою Т.І., яким відмовлено в державній реєстрації права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 63220083000:04:001:0603.

Не погодившись з рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 55344159 від 25.11.2020 р., ОСОБА_2 звернувся до відповідача зі скаргою.

Розглянувши скаргу та додані до неї документи, перевіривши відомості Державного реєстру прав, Колегія з питань розгляду скарг і сфері державної реєстрації дійшла висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 з наступних підстав.

За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем встановлено, що 27.10.2020 р. до Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_2 подана заява № 42191024 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку кадастровий номер 63220083000:04:001:0603. До заяви заявником як підставу реєстрації іншого речового права - подано договір оренди землі, який зареєстровано в Харківській регіональній філії ДП “Центр ДЗК при ДКУ по земельних ресурсах” від 29.03.2005 р. за реєстраційним номером 57 з додатками та витяг з ДЗК НВ-6313682262020 від 31.08.2020 р.

02.11.2020 р. державним реєстратором Перебоєвою Т.І. прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54898403.

03.11.2020 р. за вих. № 5056/0/276-20 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області державним реєстратором направлено запит про надання інформації стосовно державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 63220083000:04:001:0603.

24.11.2020 р. за вх. № 3916/0/275-20 відповідачем отримано лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому зазначено, що 20.05.2011 р. до книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі внесений запис про скасування зазначеного договору на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20.10.2008 р. В подальшому запис не поновлено. Відповідача проінформовано, що відповідно доданих ДЗК за заявою іншої фізичної особи від 18.04.2004 р., на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування нежитлової будівлі та стоянки для сільськогосподарських машин на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області зареєстровано земельну ділянку площею 0,9023 га, з кадастровим номером 63220083000:04:001:060. У складі проекту відведення, розробленої на замовлення іншої фізичної особи, наявні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна (склад), що розташований на земельній ділянці, площею 0,9023 га, відповідно до яких фізична особа набула право власності на нього за договором купівлі продажу від 21.12.2009 р. (97/100 нежитлової будівлі), та за договором дарування від 23.08.2012 р. (3/100 частини нежитлової будівлі).

Земельна ділянка площею 0,9023 га, на яку зареєстрований договір оренди земельної ділянки, укладений між Дергачівською райдержадміністрацією та громадянином ОСОБА_2 на 50 років для будівництва складу по зберіганню зерна та його обслуговування співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 63220083000:04:001:060, площею 0,9023 га, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру за заявою іншої фізичної особи. Договір оренди не укладався.

Крім того, єдиним правовстановлюючим документом на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 0,9023 га, розташованої на території Черкасько-Лозівської сільської ради, є договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та Дергачівською районною державною адміністрацією та зареєстрований за № 57 від 29.03.2005 р.

В результаті розгляду заяви № 42191024 про державну реєстрацію іншого речового права – право оренди земельної ділянки державний реєстратор Перебоєва Т.І. не знайшла підстав для задоволення заяви та прийняла рішення про відмову в державній реєстрації.

Відповідно до наданої ОСОБА_2 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майн № 22130323 від 21.08.2020 р. нежитлова будівля загальною площею 1731,5 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуттю права власності не встановлена судом.

Разом з цим, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до витягу з ДЗК НВ-6313682262020 від 31.08.2020 р. земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:001:0603, площею 0,9023 га, 18.04.2014 р. зареєстрована та внесена до Державного земельного кадастру, форма власності державна. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:001:0603 сформована як об`єкт цивільних прав та відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, за заявою іншої фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 4 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно (нерухомість) та державна реєстрація похідного права на земельну ділянку (земля) потрібно розглядати як два різних об`єкта цивільних прав, умови та порядок проведення державної реєстрації яких визначені Законом.

Чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Такий перехід відбувається відповідно до законодавства незалежно від волі особи – попереднього власника земельної ділянки. Тобто, існує єдиний принцип цілісності земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості. У особи, яка законно набула у власність споруду, є цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такою спорудою після їх набуття, який в даному випадку, не був застосований.

Таким чином, під час розгляду заяви № 42191024, державним реєстратором Перебоєвою Т.І. не встановлено наявності раніше зареєстрованого іншого речового права, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 63220083000:04:001:0603. Оскільки під час прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав та їх обтяжень № 54898403 від 02.11.2020 по заяві № 42191024 про державну реєстрацію іншого речового права – права оренди земельної ділянки кадастровий номер 63220083000:04:001:0603, державний реєстратор Перебоєва Т.І., здійснила необхідні реєстраційні дії, у зв`язку з чим Колегія дійшла висновку, що рішення прийнято відповідно до вимог Закону та скасуванню не підлягає.

Між тим, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІV, державним реєстратором Перебоєвою Т.І. під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано та не надано відповідної правової оцінки фактам, а саме: єдиним правовстановлюючим документом на земельну ділянку, кадастровий номер 63220083000:04:001:0603 державної власності сільськогосподарського призначення, площею 0,9023 га, розташованої на території Черкасько-Лозівської сільської ради є договір оренди, іншого договору з третіми особами не укладалося, зареєстрованого іншого речового права – права оренди згідно відомостей Державного реєстру прав немає, у зв`язку з чим Колегія з питань розгляду скарг дійшла висновку, що оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації, прийнято суб`єктом оскарження із порушенням чинного законодавства України у сфері державної реєстрації та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Колегією з питань розгляду скарг прийнято законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення скарги, оскільки Колегія при розгляді скарги надавала оцінку лише оскаржуваному рішенню/діям державного реєстратора на їх відповідність положенням чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиною підставою незгоди позивача з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації» є порушення процедури розгляду скарги, а саме не повідомлення ОСОБА_1 про розгляд скарги ОСОБА_2 , відповідно до вимог п.п. 10-12 Порядку № 1128. Також апелянт вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом, в постановах від 23.03.2021 р. у справі № 480/388/19, від 15.09.2019 р. у справі № 826/3539/17, відповідно до яких неповідомлення скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються та інших заінтересованих осіб не може вважатися формальним порушенням, оскільки це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги.

Суд апеляційної інстанції вважає вищезазначені доводи помилковими з наступних підстав.

Верховний Суд неодноразово доходив до висновків, що правильне по суті рішення, прийняте суб`єктом владних повноважень, не може бути скасовано лише з процедурних питань. У постанові від 25.06.2020 р. в справі №826/2470/17, Верховний Суд зазначив, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Верховний Суд дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому, зумовлені ними та є похідними від них.

Верховний Суд в постанові від 09.12.2024 р. у справі № 260/10888/23 дійшов висновку, що скасування акта має виправданим лише тоді, коли процедурне порушення суттєво вплинуло на зміст акта або порушило основоположні права сторін. Таке скасування не може легалізувати сутнісні порушення, якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завдання (функціям) такого суб`єкта, має легітимну ціль та законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур (п. 48 постанови Верховного Суду від 16.03.2023 року в справі № 400/4409/21). Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (п.п. 54, 55 постанови Верховного Суду від 16.12.2021 р. в справі № 640/11468/20).

Тобто, не підлягає скасуванню рішення, яке є правильним по суті, але прийняте з формальними процедурними порушеннями.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладених в постановах від 11.05.2022 р. в справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 р. в справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 р. в справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 р. в справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 р. в справі № 640/6452/19, від 18.01.2023 р. в справі № 500/26/22.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 р. в справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що оскаржуваний наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 р. за № 13/В «Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації» прийнятий відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства є правильним по суті, але прийнятий з формальними процедурними порушеннями, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування з процесуальних питань.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/2997/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін