Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/4355/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 440/4355/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.06.26 по справі № 440/4355/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.02.2021, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день звільнення, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виходячи з розміру щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн за кожен повний місяць такого періоду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 22.02.2021 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 Кабінету Міністрів України від 17.07.2003. з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 у справі 440/4355/26 у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про виникнення у позивача права на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3924,05 грн. не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні доказів, наявних у матеріалах справи, та зроблений із неправильним застосуванням абзаців третього, четвертого, п`ятого і шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Вказує, що матеріали справи містять довідку про нараховані та виплачені види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 22.02.2021 року, яка підтверджує фактичні складові його грошового забезпечення до та після введення в дію постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.З аналізу зазначеної довідки вбачається, що у лютому 2018 року позивачу було нараховано: посадовий оклад - 970,00 грн; оклад за військовим званням - 115,00 грн; надбавка за вислугу років (20%) - 217,00 грн; надбавка за класність (2,5%)- 24,25 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 97,00 грн; премія - 4365,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (50%) - 651,00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода (60%) - 4038,15 грн. Загальна сума грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 10768,40 грн. Натомість починаючи з березня 2018 року, після введення в дію постанови Кабінету Міністрів України №704, структура грошового забезпечення була докорінно змінена. Зокрема, позивачу було встановлено: посадовий оклад - 4090,00 грн.; оклад за військовим званням - 1200,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) - 1587,00 грн.; надбавка за класність (3%) - 122,70 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 409,00 грн.; премія - 3210,65 грн.; надбавка за особливості проходження служби (1%) - 687,70 грн. Загальна сума грошового забезпечення у березні 2018 року склала 11 307,05 грн. Таким чином, порівняння фактичних складових грошового забезпечення позивача свідчить про суттєве збільшення саме постійних елементів грошового забезпечення, які відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 підлягають врахуванню при визначенні розміру підвищення доходу. Отже, лише за рахунок обов`язкових постійних складових грошового забезпечення відбулося збільшення більш ніж на 6000 грн., що значно перевищує суму можливої індексації, визначену судом. Враховуючи істотне збільшення гарантованих постійних складових грошового забезпечення, відсутні правові та фактичні підстави вважати, що у березні 2018 року у позивача виникло право на щомісячну фіксовану індексацію-різницю, передбачену абзацами четвертим-шостим пункту 5 Порядку №1078.

Також звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення суд послався на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2026 № 9/2/209, зазначивши розміри посадового окладу за лютий, березень та квітень 2018 року. Водночас зазначена довідка не стосується позивача ОСОБА_1 , а була складена щодо іншої особи та фактично використана судом із матеріалів іншої адміністративної справи.

Крім цього відповідач вказує, що навіть за умови погодження суду апеляційної інстанції із висновком про можливість виникнення права на індексацію-різницю, суд першої інстанції безпідставно поширив таке право на весь період з 01.03.2018 по 22.02.2021. Оскільки судова практика, сформована, зокрема, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виходить із того, що після виникнення правових підстав для нового визначення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 виникає новий місяць підвищення доходу, що виключає можливість автоматичного продовження виплати індексації-різниці без проведення нового розрахунку. Отже, період виплати не міг виходити за межі 28.01.2020, що також свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в період з 26.02.2015 по 22.02.2021.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, з метою досудового врегулювання спору з відповідачем, позивач в телефонному режимі звернувся до відповідача з проханням у найкоротший строк нарахувати та виплатити індексацію з 01.03.2018 по 22.02.2021 із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

За результатами розгляду звернення позивача в телефонному режимі повідомлено про відмову у задоволенні звернення.

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.02.2021, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

У силу статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон України № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону України № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст.1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами ст. 2 Закону України № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами першою-другою статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З метою реалізації Закону України № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 (справа № 638/9697/17), від 30.09.2019 (справа № 750/9785/16-а), від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Отже, грошове забезпечення підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі № 610/1175/17.

За визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), що було вище розглянуто судом апеляційної інстанції.

Водночас щодо фіксованої суми індексації, то Верховний Суд зазначає, що Закон України № 1282-XIІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток викладено у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З системного тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 слідує, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 доходу позивача суду належить вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 30.11.2023 у справі № 420/5384/23 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.

Тобто, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач з 01.03.2018 має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі № 380/13847/22 зазначив, щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення у лютому 2018.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків, що передбачено положеннями абз. 5 п. 4 Порядку № 1078.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Стосовно вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до довідки про нараховані та виплачені види грошового забезпечення з 01.01.2016 по 22.02.2021 ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення заявника за лютий 2018 складав 10768,40 грн (посадовий оклад – 970.00 грн; оклад за військовим званням – 115.00 грн; надбавка за вислугу років – 217.00 грн; надбавка за класність – 24.25 грн; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці – 97.00 грн; премія – 4656.00 грн; надбавка за особливості проходження служби – 651.00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода – 4038,15 грн).

Розмір грошового забезпечення заявника за березень 2018, згідно з тією самою інформацією, складав 11307.05 грн (посадовий оклад – 4090.00 грн; оклад за військовим званням – 1200.00 грн; надбавка за вислугу років – 1587.00 грн; надбавка за класність – 122,70 грн; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці – 409.00 грн; премія – 3210.65 грн; надбавка за особливості проходження служби – 687.70 грн).

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 становив 538.65 грн (11307.05 грн –10768.40 грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, враховуючи положення абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 по справі №520/6243/22.

Таким чином, виходячи із зазначеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 538.65 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн та у силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період з 01 березня 2018 року.

У силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 538.65 грн = 3924.50 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 3924.50 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Водночас відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку та не нараховано позивачу належні суми вказаного виду індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018.

Докази нарахування та виплати позивачу індексації на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 20.02.2021 повинна бути перерахована та виплачена з урахуванням фіксованої суми індексації, що визначена відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої нстанції про задоволення позову.

Стосовно доводів відповідача, що лише за рахунок обов`язкових постійних складових грошового забезпечення відбулося збільшення більш ніж на 6000 грн., що значно перевищує суму можливої індексації, визначену судом., колегія суддів вважає зазначає, при розрахунку індексації різниці до складу грошового забезпечення враховуються всі складові, крім тих що мають разовий характер (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078), а тому відповідач розраховуючи розмір грошового забезпечення відповідача за лютий та березень 2018, повинен враховувати оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за класність, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за особливості проходження служби, премію, щомісячну додаткову грошову винагороду і т.д., без урахування складових, що мають разовий характер, а тому вказані доводи відповідача, як підстава для скасування рішення, є помилковими.

Щодо твердження відповідача, що суд першої інстанції безпідставно поширив право на отримання індексації за весь період з 01.03.2018 по 22.02.2021, оскільки судова практика, виходить із того, що після виникнення правових підстав для нового визначення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 виникає новий місяць підвищення доходу, що виключає можливість автоматичного продовження виплати індексації-різниці без проведення нового розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було вказано вище абзацами третім, четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) роботодавець повинен визначити розмір підвищення доходу та суму можливої індексації, а у разі якщо розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, працівнику (військовослужбовцю) виплачується індексація-різниця, яка визначається як різниця між цими величинами.

Сума індексації, визначена відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, має щомісячний характер та виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), за наслідками якого роботодавець зобов`язаний повторно здійснити розрахунок відповідно до вимог цього Порядку.

У постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 02.11.2023 у справі № 420/21528/21, від 10.04.2024 у справі № 200/564/23, від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24 та від 07.01.2026 у справі № 200/65/25, від 25.02.2026 у справі № 240/34240/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого індексація-різниця є обов`язковою складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яка підлягає щомісячному нарахуванню та виплаті до настання передбачених Порядком № 1078 підстав для припинення або перегляду її розміру.

Аналіз наведених постанов Верховного Суду, зокрема постанов від 10.04.2024 у справі № 200/564/23, свідчить, що після визначення конкретного розміру індексації-різниці така виплата підлягає щомісячному нарахуванню та виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до звільнення військовослужбовця зі служби. Переведення військовослужбовця до іншої військової частини чи призначення на іншу посаду саме по собі не є підставою для припинення виплати індексації-різниці, якщо її розмір був визначений у встановленому законом порядку та не настали передбачені Порядком № 1078 підстави для припинення такої виплати.

Матеріали справи не містять доказів того, що після визначення розміру індексації-різниці у березні 2018 (3924.50 грн) відбулося наступне підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 припинило б право позивача на отримання цієї виплати.

З урахуванням вищенаведеного, твердження відповідача стосовно того, що підвищення розміру грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, виключає можливість автоматичного продовження виплати індексації-різниці без проведення нового розрахунку, є безпідставними.

Стосовно доводів позивача, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції послався на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2026 № 9/2/209 яка не стосується позивача ОСОБА_1 , а була складена щодо іншої особи та фактично використана судом із матеріалів іншої адміністративної справи, колегія суддів зазначає, що зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що розрахунок розміру індексації різниці проводився саме з довідки про нараховані та виплачені види грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 22.02.2021, яка ідентична довідці, що надана самим відповідачем до апеляційної скарги, а тому посилання суду першої інстанції на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2026 № 9/2/209 не впливає на правильність висновків суду про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 по справі № 440/4355/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова