Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №480/8553/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р.Справа № 480/8553/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 14.05.26 у справі № 480/8553/25

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

про визнання протиправною і скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (далі – відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про накладення штрафу від 21.07.2025 №4 в сумі 170 000,00 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Також просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно притягнуто позивача до відповідальності за порушення пункту 6 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 2 грудня 2010 року № 2735-VI (далі – Закон № 2735-VI) за створення перешкоди при здійсненні заходу державного ринкового нагляду, оскільки планову перевірку проведено відносно неналежного суб`єкта господарювання. Наполягає на тому, що продавчиня магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проводилася перевірка, якій відповідачем вручалися накази та направлення на перевірку, перебуває у трудових відносинах з іншою фізичною особою-підприємцем, який і здійснює в магазині свою підприємницьку діяльність Крім цього, вважає, що посадовими особами органу ринкового нагляду ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області порушено процедуру проведення планової перевірки.

ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області подало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому висловлено заперечення щодо задоволення позовних вимог та зазначено, що під час здійснення заходу державного ринкового нагляду в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено відсутність інформації про суб`єкта/тів господарювання, які здійснюють в ньому свою діяльність. Продавчиня магазину ОСОБА_2 , якій пред`явлено наказ про проведення заходу державного ринкового нагляду та надано направлення на перевірку, відмовилась надавати інформацію щодо суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність з розповсюдження продукції. Згідно акту перевірки характеристик продукції від 08 липня 2025 року № 15 факт створення перешкоди: відмова продавчині магазину надати інформацію щодо суб`єкта господарювання, який розповсюджує продукцію, зазначену в направленні на перевірку, під час здійснення заходу державного ринкового нагляду продавчиня відключила в магазині електропостачання, але за даними постачальника електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , 8 липня 2025 року аварійних відключень електроенергії не було. Посилається нате, що Головне управління Державної податкової служби у Сумській області на запит про надання інформації в межах повноважень, відповідно до даних Реєстру самозайнятих осіб Сумської області надало наявну інформацію щодо програмних реєстраторів розрахункових операцій, які значаться на обліку у суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за адресою проведення заходу ринкового нагляду. З цих підстав вважає спірну постанову правомірною.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправною і скасування постанови – задоволено.

Скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про накладення штрафу від 21.07.2025 №4.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (вул. Лихвинська Стінка, 25, м. Суми, Сумська область, 40021, ЄДРПОУ 40356714) судовий збір у розмірі 908,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ключовою обставиною, яку суд першої інстанції залишив поза увагою, є факт перейменування вулиці: вулиця Кооперативна у Зарічному районі м. Суми отримала назву АДРЕСА_1 . Відповідь Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 08.10.2025 підтверджує реєстрацію ПРРО ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (фіскальний номер 4000214525, дата реєстрації 31.12.2021). Ця адреса є тотожною адресі магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за АДРЕСА_1 , де проводилась перевірка. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 зареєстрував господарську одиницю (касовий апарат) саме за адресою того магазину, де відбувалася перевірка.

Предметом перевірки були лампи для манікюра, а не ФОП чи його трудові відносини з працівниками, а вже під час здійснення перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області встановлюється суб`єкт господарювання. Встановлення здійснювалося не тільки на підставі безкоштовних запитів до Мінюсту, але було також два запити до територіального органу податкової служби області, у даному випадку це Головне управління Державної податкової служби в Сумській області., відповіді якого підтвердили, що за адресою перевірки ПРРО здійснює саме ФОП ОСОБА_1 .

Зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення показання свідка ОСОБА_3 про відсутність трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 . Водночас суд не врахував, що ОСОБА_3 є особою, чиї конкретні дії під час перевірки зафіксовані в акті № 15 та протоколі № 3 як дії, що становлять перешкоду. Вона є зацікавленою особою, яка прагне уникнути як особистої відповідальності, так і відповідальності свого фактичного роботодавця. Трудовий договір ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_4 вказує адресу підприємства: АДРЕСА_1 – тобто ту саму адресу, що й адреса магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. Це ставить під сумнів незалежність таких юридичних осіб (чи суб`єктів господарювання) і потребує додаткового дослідження судом першої інстанції.

Указує, що суд апелював до відсутності в матеріалах справи прямих доказів “уповноваженості” ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_1 . Однак за змістом ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 44 Закону № 2735-VI відповідальність суб`єкта господарювання за перешкоди є відповідальністю за результат – тобто за сам факт того, що проведення заходу ринкового нагляду було унеможливлено незалежно від того, хто конкретно з фізичних осіб вчиняв відповідні дії. Такий підхід відповідає загальній конструкції адміністративно-господарської відповідальності, де суб`єкт господарювання відповідає за організацію своєї діяльності, в тому числі за дії працівників та осіб, які фактично здійснюють торгівлю в його торговельній точці.

Суд першої інстанції оцінив відповідь ГУ ДПС від 08.10.2025 як таку, що не може підтвердити факт здійснення господарської діяльності “у конкретний проміжок часу”. Однак ПРРО (програмний реєстратор розрахункових операцій) – це інструмент, за допомогою якого здійснюються розрахунки з покупцями в режимі реального часу. ПРРО реєструється виключно за адресою конкретної господарської одиниці. Якщо ПРРО ФОП ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 і не знято з реєстрації до дати перевірки (08– 11.07.2025), то це, на думку апелянта, є беззаперечним доказом того, що суб`єкт господарювання мав діючу господарську одиницю за цією адресою в момент перевірки. Суд цю обставину в рішенні не проаналізував та не спростував – натомість відхилив доказ без належної мотивації.

Посилається на практику Верховного Суду в постановах від 27.02.2020 у справі № 826/12380/18, від 10.12.2019 у справі № 813/1028/17, від 04.09.2018 у справі № 826/15028/17, від 18.09.2019 у справі № 826/9961/17, від 21.05.2020 у справі № 826/13418/18, від 17.06.2021 у справі № 808/3024/16, від 30.01.2020 у справі № 817/1149/17, від 29.04.2021 у справі № 826/4435/18.

Сукупність поведінки позивача та пов`язаних осіб, на думку апелянта, свідчить про системний характер ухилення від відповідальності: відсутність інформації про суб`єкта господарювання на дошці “куточок покупця”; відмова персоналу повідомити, хто є власником товару; відключення електрики; наступного дня – заяви про відсутність товару; особиста відсутність позивача під час перевірки; письмове заперечення свого стосунку до магазину. Суд першої інстанції не перевірив зв`язок між реєстрацією ПРРО, видами діяльності ФОП ОСОБА_1 та фактичним товарним асортиментом магазину, не призначив судового запиту щодо перейменування вулиці, не запитав відеозапис перевірки. У результаті, вважає що справу вирішено на підставі неповно з`ясованих обставин.

Також заперечував щодо розміру витрат на правову допомогу, вказавши на його неспівмірність.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Наполягає на тому, що в адміністративних справах тягар доказування у спорі покладається на відповідача, який не довів причетність позивача до господарської діяльності в магазині, що перевірявся.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа – підприємець. Місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_3 (а.с. 13).

07.07.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області прийнято наказ № 699-ОД про проведення планового заходу державного ринкового нагляду - планову перевірку характеристик продукції: низьковольтного електричного обладнання, а саме лампи для манікюру, які розповсюджуються в магазин «Креатив», за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.125 том 1).

07.07.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області складено направлення №2736-05.1/25, яким доручено посадовій особі органу державного ринкового нагляду: начальнику відділу ринкового та метрологічного нагляду управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Мішуковій І.С., головному спеціалісту цього відділу Бурда М.І. провести перевірку магазину «КРЕАТИВ», АДРЕСА_1 з 08.07.2025 по 11.07.2025 характеристик продукції: низьковольтного електричного обладнання, а саме лампи для манікюру (а.с.16 том 1).

08.07.2025 посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області прибули до магазину «КРЕАТИВ» для проведення планової перевірки, до початку проведення перевірки посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області надано продавцю - консультанту ОСОБА_3 , яка на той час перебувала в магазині, запит про надання інформації про суб`єкта господарювання, документів, що дають змогу відстежити ланцюг постачання продукції (даткові накладні, договори, товарно-супровідні документи, тощо) у строк до 09.07.2025 до 12 години. Від підпису на запиті ОСОБА_2 відмовилася (а.с.129 том 1, матеріали відеофіксації заходу державного ринкового нагляду).

11.07.2025 працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області складено протокол № 3, в якому зафіксовано факт створення ФОП ОСОБА_1 перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд (а.с. 148-149 том 1).

ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області направлено ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд матеріалів справи про накладення штрафу за порушення, передбачене п. 6 ч.4 ст. 44 Закону № 2735-VI, який відбудеться за адресою: вул. Лихвинська Стінка, 25, м. Суми, 21.07.2025 о 10:00 год. (а.с.143-145 том 1).

ФОП ОСОБА_1 направив до ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області лист від 17.07.2025, в якому повідомив відповідача, що не здійснював господарську діяльність від імені або в інтересах магазину “Креатив”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначив, що у період з 08.07.2025 по 11.07.2025 ОСОБА_1 особисто не був присутній під час проведення планової перевірки характеристик продукції даного магазину та не має жодного відношення до осіб, що брали участь у вказаній перевірці. Громадянка, якій згідно з матеріалами справи були надані наказ про проведення перевірки та направлення, йому не знайома і трудові або цивільно-правові відносини з нею не укладені. Аналогічно й інші особи, які перебували у приміщені під час проведення перевірки невідомі ОСОБА_1 . Вважає такі дії з боку представників ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області щодо притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованими (а.с.157 том 1).

21.07.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області прийнято постанову №4, якою встановлено створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірки характеристик продукції та невиконання встановлених Законом № 2735-VI та застосовано штраф до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 170 000,00 грн. відповідно п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону № 2735-VI (а.с.27 том 1)

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що особа, якій було вручено всі документи про проведення перевірки, ОСОБА_3 , перебуває у трудових відносинах з іншою фізичною собою-підприємцем, жодного відношення до позивача не має. Проаналізувавши зібрані докази у сукупності, суд зазначив, що ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області не надано жодних доказів на підтвердження факту, що під час проведення контрольного заходу ним було повідомлено саме позивача або уповноважену ним особу про проведення контрольного заходу.

За цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області не доведено належними доказами факт створення ФОП ОСОБА_1 перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на таке.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом № 2735-VI, відповідно до статті 3 якого законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру".

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону № 2735-VI, державний ринковий нагляд (ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до Закону (орган ринкового нагляду).

У разі, якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи.

Сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Частина 1 статті 4 Закону № 2735-VI визначає, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

За змістом статті 5 Закону № 2735-VI, до основних принципів ринкового нагляду і контролю продукції відносяться, крім іншого: 2) об`єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду і митних органів при здійсненні ринкового нагляду і контролю продукції; 7) додержання прав і захист інтересів суб`єктів господарювання, споживачів (користувачів) під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 8) сприяння прозорості ринку та усвідомленню суб`єктами господарювання своєї відповідальності перед споживачами (користувачами) та партнерами; 13) запобігання виникненню конфлікту інтересів при проведенні експертизи (випробування) зразків продукції під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 14) забезпечення співпраці між суб`єктами господарювання та органами ринкового нагляду і митними органами; 17) результативність та пропорційність відповідальності суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та інших встановлених вимог, її спрямованість на попередження вчинення суб`єктами господарювання порушень, а також можливість посилення санкцій у разі повторного вчинення суб`єктом господарювання того самого порушення; 18) відповідальність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, за шкоду, завдану суб`єктам господарювання внаслідок непропорційного та неправомірного застосування заходів ринкового нагляду та контролю продукції.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2735-VI, суб`єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право: 1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства; 2) перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень; 3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів; 4) бути присутніми під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду; 5) одержувати в установленому порядку від органів ринкового нагляду і митних органів необхідну, доступну та достовірну інформацію про результати ринкового нагляду і контролю продукції; 6) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, забезпечення конфіденційності будь-якої інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції, крім випадків, визначених цим та іншими законами України; 7) оскаржувати в установленому законом порядку будь-які рішення, приписи, дії та бездіяльність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб; 8) звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду; 9) вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; 10) отримувати безоплатну консультативну допомогу від органу ринкового нагляду з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного ринкового нагляду; 11) при проведенні планової перевірки не допускати посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, до проведення перевірки характеристик продукції, не зазначеної у відповідному секторальному плані ринкового нагляду; 12) фіксувати процес проведення планової або позапланової перевірки засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню відповідної перевірки.

Суб`єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції користуються іншими правами, визначеними цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", іншими нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами).

Обов`язки суб`єктів господарювання визначені статтею 8 Закону № 2735-VI, яка визначає, що обов`язки суб`єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

Суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію;

2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Зазначена документація надається у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 23 та частиною третьою статті 24 цього Закону.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати документацію, визначену частиною п`ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено - протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію.

У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, крім іншого: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (підпункти 4, 6, 11 частини 1 статті 11 Закону №2735-VI).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону № 2735-VI, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право, крім іншого, вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів.

Посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов`язані: 2) об`єктивно і неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції в межах повноважень, визначених законами України; 6) пред`являти службові посвідчення, направлення на проведення перевірки; 9) дотримуватися встановлених цим Законом принципів, вимог та порядку здійснення заходів ринкового нагляду (пункти 2 та 9 частини 1 статті 17 Закону № 2735-VI).

Частинами 1 та 2 статті 20 Закону № 2735-VI передбачено, що ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Секторальний план ринкового нагляду охоплює види продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.

Як визначено частиною 1 статті 22 Закону № 2735-VI, заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції унормований у 23 Закону № 2735-VI та передбачає, що перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно (частина 5). Посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов`язана роз`яснити суб`єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб (частина 11).

Відповідно до частин 1 - 4 статті 23-1 Закону № 2735-VI для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду, типу, категорії, групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені, по батькові і засвідчується печаткою.

У направленні на проведення перевірки зазначаються: а) найменування органу ринкового нагляду, що здійснює перевірку; б) номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється перевірка; в) предмет перевірки (вид, тип, категорія, група продукції); г) місце розміщення продукції (найменування та адреса об`єкта, де розміщується продукція (магазин, ринок тощо); ґ) підстави для проведення перевірки; д) список посадових осіб органу ринкового нагляду, які беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені, по батькові; е) список осіб, які залучаються до здійснення перевірки відповідно до пункту 7 частини 1 статті 15 цього Закону; є) дата початку і закінчення перевірки; ж) тип перевірки (планова або позапланова); з) інформація про проведення попередньої перевірки (тип перевірки, дата початку, строк її здійснення).

Направлення є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки. Посадова особа органу ринкового нагляду не має права здійснювати перевірку без направлення на проведення перевірки та службового посвідчення.

Відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України (частина 1 статті 44 Закону № 2735-VI).

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 44 Закону № 2735-VI до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимого посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - в розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративно-господарські санкції накладаються на особу, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та/або на розповсюджувача за кожну модель, артикул чи партію продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, незалежно від кількості одиниць такої продукції та/або місць її реалізації (частина 6 статті 44 Закону № 2735-VI).

Аналіз чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дозволяє дійти висновку, що метою державного ринкового нагляду відповідно до статті 4 Закону № 2735-VI є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції, яка становить загрозу суспільним інтересам або не відповідає встановленим вимогам. При цьому законодавець прямо пов`язує здійснення ринкового нагляду не лише з характеристиками самої продукції, але й із визначенням осіб, які беруть участь у її введенні в обіг та розповсюдженні, отже, відомості, які дають змогу ідентифікувати виробників, імпортерів та розповсюджувачів продукції, відносяться до інформації, необхідної для цілей ринкового нагляду.

Отже, державний ринковий нагляд спрямований не лише на виявлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а й на встановлення суб`єктів господарювання, відповідальних за введення такої продукції в обіг, надання на ринку та розповсюдження, оскільки без встановлення відповідного суб`єкта неможливо належним чином визначити, до кого саме мають застосовуватися передбачені законом обмежувальні (корегувальні) заходи або адміністративно-господарські санкції.

Цей висновок корелюється зі змістом частини 5 статті 23-1 Закону № 2735-VI, якою встановлено вимоги до змісту акту перевірки, який, крім іншого, повинен містити найменування юридичної особи, її місцезнаходження або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, її місце проживання, телефон, інші відомості, що дають змогу ідентифікувати осіб, що є виробниками, уповноваженими представниками, імпортерами або розповсюджувачами відповідної продукції.

Отже, встановлення конкретного суб`єкта господарювання, який здійснює розповсюдження продукції, має не формальний, а суттєвий правовий характер, оскільки саме такий суб`єкт є безпосереднім учасником обігу відповідної продукції на ринку та особою, щодо якої у передбачених законом випадках можуть здійснюватися перевірка характеристик продукції, вимагатися документи щодо її походження та подальшого обігу, а також застосовуватися обмежувальні (корегувальні) заходи.

З матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області постанови від 21.07.2025 №4, якою на ФОП ОСОБА_1 , накладено штраф у розмірі 170000 грн з підстав створення ФОП ОСОБА_1 перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, що відображено у протоколі №3 від 11.07.2025 про виявлене (і) порушення Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Досліджуючи зміст наведеного протоколу № 3 від 11..07.2025, суд першої інстанції встановив, що відповідачем не відображено які саме дії або бездіяльність вчинив позивач або уповноважена ним особа щодо вчинення перешкод відповідачу шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

Під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що з 08.07.2025 по 11.07.2025 під час проведення планової перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , усі документи про проведення перевірки було надано продавчині магазину ОСОБА_3 - уповноваженій особі ФОП ОСОБА_1 , яка відмовилася у будь-якій формі спілкуватися та сприяти проведенні контрольного заходу. Зазначені дії ОСОБА_3 було кваліфіковано, як створення ФОП ОСОБА_1 перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. Представник відповідача посилався на те, що у відповідь на запит ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області, ГУ ДПС у Сумській області листом від 08.10.2025 № 4377-25 повідомила про те, що . за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 4000214525, дата реєстрації 31.12.2021), який належить ФОП ОСОБА_1 , що, на його думку, свідчить про здійснення господарської діяльності на об`єкті перевірки саме позивачем.

На підтвердження факту здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 саме позивачем, ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області надало до матеріалів справи копію листів Головного управління ДПС у Сумській області, в яких зазначено, що відповідно до даних реєстру самозайнятих осіб Сумської області наявна інформація щодо програмних реєстраторів розрахункових операцій, які значаться на обліку у суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 : - фіскальний номер 4000214525, дата реєстрації - 31.12.2021, адреса розміщення господарської одиниці - АДРЕСА_1 .

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 17.05.2024 ФОП ОСОБА_4 прийнято наказ №8/1 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду продавця-консультанта (а.с.37).

17.05.2024 ФОП ОСОБА_4 направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту щодо ОСОБА_2 (т.1 а.с.35-36).

20.05.2024 між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір №8/к (а.с.38-40 том 1), пунктом 13 якого зазначено, що фактична адреса ФОП ОСОБА_4 : АДРЕСА_4 (а.с.40 том 1).

Позивачем до матеріалів справи також було надано копію Заяви форми №1-ПРРО від 05.10.2023 про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в магазині за адресою розміщення АДРЕСА_1 , назва ПРРО - каса №1, локальний номер - 1, фіскальний номер - не зазначено (т.1 а.с.34-35).

Також надано Звіт по розрахунковим операціям за період з 01.07.2025 по 31.07.2025 ФОП ОСОБА_4 , ІД НОМЕР_2 , ФН ПРРО 4000688086/КАСА №1, АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна сума безготівкових розрахунків 267 144,15 грн.

Для належного розгляду справи та з`ясування всіх обставин у справі ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 витребувано у Головного управління ДПС у Сумській області інформацію про суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; інформацію про операції (виторги), проведені із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, які значаться на обліку за адресою розміщення господарської одиниці - АДРЕСА_1 , за період 08.07.2025 - 09.07.2025 (дати виходу на перевірку). Головне управління ДПС у Сумській області

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 Головне управління ДПС у Сумській області листом від 04.09.2026 №5629/5/18-28-12-01-02 надало витяги з інформаційних баз ДПС України, з яких вбачається:

- за обліковими даними ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 наявні відомості про об`єкт оподаткування платника податків, зокрема: магазин за адресою АДРЕСА_1 , вид права на об`єкт: право користування оренди або найму, дата взяття на облік: 11.09.2023;

- за обліковими даними ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 наявні відомості про об`єкт оподаткування платника податків, зокрема: магазин за адресою АДРЕСА_1 , вид права на об`єкт: право користування оренди або найму, дата взяття на облік: 11.12.2020.

Також Головне управління ДПС у Сумській області листом від 04.09.2026 №5629/5/18-28-12-01-02 надало інформацію про операції (виторги), проведені із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій згідно інформації, наявної в системі обліку даних РРО:

- ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 – магазин за адресою АДРЕСА_5 : 08.07.2025 кількість чеків 13 на загальну суму 4809,50 грн; 09.07.2025 кількість чеків 1 на загальну суму 8736,00 грн;

- ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 – магазин за адресою АДРЕСА_1 : 08.07.2025 кількість чеків 1 на загальну суму 9092,40 грн; 09.07.2025 кількість чеків 5 на загальну суму 11602,40 грн.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області не надано жодних доказів на підтвердження факту, що під час проведення контрольного заходу ним було повідомлено саме позивача або уповноважену ним особу про проведення контрольного заходу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 є уповноваженою особою позивача, або перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, матеріалами справи, зокрема трудовим договором №8/к від 20.05.2024, повідомленням про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту від 17.05.2024, підтверджується факт перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з іншим суб`єктом господарювання – ФОП ОСОБА_4 . Також підтверджено, що у день вручення наказу та направлення на перевірку за адресою магазину саме ФОП ОСОБА_4 використовувався програмний реєстратор розрахункових операцій.

Щодо посилання представника відповідача на листи ГУ ДПС у Сумській області про реєстрацію фіскального апарату, що належить ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт реєстрації фіскального апарату позивача за адресою проведення перевірки не може спростовувати факт протиправних дій відповідача щодо порушення порядку проведення перевірки, зокрема вручення наказу та направлення на проведення перевірки не уповноваженій особі ФОП ОСОБА_1 та не може підтверджувати факт здійснення позивачем господарської діяльності у цей період саме у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період проведення перевірки.

Суд також відхиляє посилання апелянта на практику Верховного Суду, оскільки за даним Єдиного державного реєстру судових рішень жодної постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, не існує.

Таким чином, із наведеного аналізу обставин у даній справі та вищенаведених приписів законодавства, якими врегульовано процедуру проведення заходів державного ринкового нагляду, у їх сукупності, слідує те, що складання посадовими особами відповідача протоколу про виявлені порушення відбулося фактично без повідомлення позивача про призначення та проведення перевірки, без пред`явлення направлення на перевірку та службового посвідчення керівнику суб`єкта господарювання, без його присутності (участі) та без надання пояснень керівником (уповноваженою особою) суб`єкта господарювання, без забезпечення можливості підписання акту та протоколу або відмови від такого підписання.

Враховуючи вищевикладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області не доведено належними доказами факт створення ФОП ОСОБА_1 перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, щодо розміру яких апелянт заперечує, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, згідно 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та 18 січня 2024 року по справі № 901/459/21, а також, зокрема, постановах Верховного Суду від 19 лютого 2025 року по справі № 520/2948/23, від 13 березня 2025 року по справі № 260/3131/24, від 25 квітня 2025 року по справі №260/8523/23, від 20 травня 2025 року по справі № 620/109/23.

З матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат Бітюков В.В. (а.с. 94-99 том 1).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 03.07.2025 №36/А (далі - Договір) (а.с. 94-99 том 1), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.53 звор.бік), ордер (а.с.50 том 1), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.49 том 1), квитанцію №03/11 від 03.11.2025 про сплату позивачем 60000,00грн. (а.с.54 том 1).

Згідно п.п.1.1 Договору адвокатське бюро зобов`язується надати наступні послуги з правничої допомоги, а саме:

- представництво інтересів клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності;

- підготовка позовної заяви в порядку Адміністративного судочинства та кодексу адміністративного судочинства України; підготовка адвокатських запитів у рамках зібрання доказів для підготовки вищезазначеної позовної заяви (за необхідності); представництво та захист інтересів Клієнта в суді першої інстанції під час розгляду справи за вищезазначеною позовною заявою; підготовка інших процесуальних документів (відповіді на відзив, заперечення, пояснень, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів тощо), пов`язаних із розглядом справи в суді за вищезазначеною позовною заявою;

- надання усних консультацій і роз`яснень з правових питань в межах предмету цього Договору.

Згідно п.5.1 Договору одна година роботи спеціаліста Адвокатського бюро складає 60 (шістдесят) хвилин. Вартість однієї години роботи спеціаліста Адвокатського бюро складає 2000,00 гривень.

Згідно попереднього розрахунку сума судових витрат ФОП ОСОБА_1 складає 60000,00грн.

На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 60000,00 грн. надано копію квитанції №03/11 від 03.11.2025 про сплату позивачем 60000,00грн. (54 том 1).

Суд першої інстанції, визнав підтвердженим факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, водночас, врахував, що хоча обумовлення заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги, відповідає їх потребам та інтересам, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям співмірності та справедливості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для позивача, а також з огляду на те, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції визнав обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, вартість послуг адвоката у даній справі у розмірі 8000,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу 8000,00 грн є невиправдано завищеним з огляду на такі критерії: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження; фактичні обставини є простими та не потребували складного дослідження; позовна заява містила типові аргументи щодо порядку проведення перевірок; на кожному зі зглядів справа переносилась через повітряні тривоги – тобто, фактично активна участь адвоката в судових засіданнях була мінімальною.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який він вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу 8000,00 грн зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 480/8553/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 05.10.2026 року