Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №190/1407/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1407/26

Провадження №2/190/1007/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 07 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ними укладено кредитний договір (оферти) № 07.03.2023-100000416. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит шляхом перерахування коштів на рахунок споживача у розмірі 3500,00 грн., строком на 42 дні, дата повернення (виплати) кредиту – 17.04.2023 року.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 7420 грн., з яких 3500 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 3920 грн. – заборгованість по процентам, яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 116,58 грн. витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав відзив на позов, яким позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» не визнає, посилаючись на те, що позивачем не доведено належним чином укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Крім того, вважає, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, відсутній детальний розрахунок нарахування процентів із зазначенням періодів, ставок та формули розрахунку, не надані первинні бухгалтерські документи, а тому у задоволенні позову просив відмовити /а.с.13-14/.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 07.03.2023-100000416. Позивач надав Відповідачу кредит на умовах його строковості, платності і поворотності у спосіб перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-4756, у розмірі 3500,00 грн., строком на 42 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 17.04.2023 року (п.п. 2, 3, 4 Заявки).

Згідно п. 3.3.6. Договору проценти за користування кредитом встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі – "черговий період"). Період користування ставкою "Економ" – період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована. Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (надалі-період"Економ"). Ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ" (п. 6 Заявки).

Неустойка: 70 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання ( п. 11 Заявки).

Кредитний договір № 07.03.2023-100000416 від 07.03.2023 року підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – «Т791», отриманим Відповідачем в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний ним при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайт.

Відповідно до Інформації отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ проведено ідентифікацію з даними користувача: ПІБ позичальника - ОСОБА_1 , РНОКПП Позичальника: НОМЕР_1 , Дата народження Позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Номер телефону Позичальника: НОМЕР_2 , Дані документа, що ідентифікують Позичальник: passport, НОМЕР_3 , ЖОВТНЕВИМ РВДМУУМВС УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛ., 18.12.2001, -, UA

На підтвердження перерахування позивачем коштів відповідачу за кредитним договором №07.03.2023-100000416 від 07.03.2023 року надано квитанцію ID операції № 2238355373, згідно якої вбачається, перерахування коштів через АТ КБ ПриватБанк від 07.03.2023 року на платіжну карту № НОМЕР_4 у розмірі 3500,00 грн., призначення платіжної операції: видача за договором №07.03.2023-100000416.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №07.03.2023-100000416 від 07.03.2023 року, ОСОБА_1 має борг перед позивачем у розмірі 7420 грн., з яких 3500 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 3920 грн. – заборгованість по процентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3 - 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із наведеного виходить, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

З наявних матеріалів справи суд встановив, що 07.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заявку, яка є частиною пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3500,00 грн, шляхом перерахування на електронний платіжний засіб позичальника за даним та наступними договорами: 4731-21XX-XXXX-4756.

Таким чином, сторони уклали кредитний договір № 07.03.2023-100000416 від 07 березня 2023 року у формі електронного документу, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що не заперечується відповідачем.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується копією листа LIQPay відповідно до змісту якої вбачається, що на номер платіжного інструменту 473121*56 були перераховані грошові кошти у сумі 3500,00 грн, дата та час операції 2023.03.07 09:13, призначення платежу: видача за договором кредиту №07.03.2023-100000416.

Доказів того, що на картку № НОМЕР_4 не було перераховано суму у розмірі 3500,00 грн відповідачем не було надано.

Відповідачем також не спростовано факту наявності у нього відкритого банківського рахунку та користування банківською карткою № НОМЕР_4 .

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку щодо доведеності належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти, проте умови догову відповідач не виконав належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3500,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку, а позов в цій частині задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання по поверненню заборгованості за вказаним кредитним договором перед товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 3920 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно з нормою пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність" банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно з п.5 ч. 1 статті 10 Закону України "Про платіжні послуги" до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про платіжні послуги" встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок, суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору позичальник не заявляв.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду копію квитанції № 2124015 від 18.06.2026 року про доставку документів відповідачу, оплати поштового відправлення на суму 116,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поштові витрати, пов`язані з розглядом справи, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 116,58 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2662,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, НОМЕР_5 , МФО 305299) – 7420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 07.03.2023-100000416 від 07 березня 2023 року, з яких 3500 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 3920 грн. – заборгованість по процентам, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 116,58 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса