Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №201/16406/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 201/16406/25

№ 2/183/719/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №676967 від 19 березня 2023 року в загальному розмірі 25 557,60 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі – позивач) звернулось до Соборного районного суду міста Дніпра з цим позовом.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 19 березня 2023 року між фізичною особою-позичальником ОСОБА_1 (надалі – Позичальник, відповідач) та ТОВ «Селфі Кредит» (надалі – Первісний кредитор, Кредитодавець, Товариство) укладений Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 676967 (надалі – Кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого відповідачеві надано кредит у розмірі 3 200,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав, однак відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 676967 від 19 березня 2023 року.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 25 557,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 200,00 грн; заборгованість за процентами – 22 357,60 грн; заборгованість за комісією – 0,00 грн. Вказану заборгованість, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивач просить стягнути з відповідача.

Постановленою суддею Соборного районного суду міста Дніпра ухвалою від 25 грудня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Постановленою суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ухвалою від 26 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху. Після усунення недоліків ухвалою від 03 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання та витребувано докази, отримані судом 30 березня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 19 березня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 676967 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort».

Відповідно до умов Договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту становить 3 200,00 грн. Строк кредиту – 362 дні. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день та застосовується у межах строку кредиту на умовах Договору. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Кредитний договір укладено сторонами в електронній формі. Довідкою про ідентифікацію підтверджено ідентифікацію ОСОБА_1 та використання ним 19 березня 2023 року одноразового ідентифікатора P186 для підписання Кредитного договору.

Згідно з умовами Договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Споживача, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки.

19 березня 2023 року ОСОБА_1 підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графік платежів, як Додаток 1 до Кредитного договору, який містить періоди та суми повернення коштів кредиту та процентів, електронне повідомлення споживача.

З повідомлення ТОВ «Пейтек» убачається здійснення 19 березня 2023 року транзакції з перерахування кредитних коштів у сумі 3 200,00 грн на картку № НОМЕР_1 на виконання договору з первісним кредитором. Також, з отриманої на виконання ухвали суду відповіді АТ КБ «Приватбанк» встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на рахунок якої було зарахування коштів на суму 3 200,00 грн 19 березня 2023 року.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджено нарахування заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату звернення з позовом непогашена заборгованість, право вимоги якої заявлено позивачем, становить 25 557,60 грн, з яких: 3 200,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 22 357,60 грн – заборгованість за процентами, 0,00 грн – заборгованість за комісією.

01 лютого 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 01022024-1, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і за № з/п 447 — до ОСОБА_1 за Договором №676967 від 19 березня 2023 року на загальну суму 25 557,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 200,00 грн; заборгованість за процентами – 22 357,60 грн, що підтверджується відповідним витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників за Договором № 01022024-1, платіжною інструкцією № 74877 від 01 лютого 2024 року про перерахування плати за відступлення права вимоги.

12 грудня 2025 року позивачем відповідачеві складено досудову вимогу № 23357338 з вимогою сплати заборгованості на суму 25 557,60 грн.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Кредитний договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення Кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Кредитний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Кредитодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, перевіривши розрахунок заборгованості умовам Договору та вимогам арифметичної вірності суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов`язань перед Банком та позивачем, як правонаступником кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правовому допомогу до матеріалів справи надано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт надання послуг та детальний опис наданих послуг. У Договорі визначено фіксований гонорар у сумі 8 000,00 грн, а детальним описом зазначено надання послуг загальною тривалістю 6 годин 30 хвилин.

За пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат враховується вартість правничої допомоги, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Тому сама по собі відсутність окремого платіжного документа про фактичну сплату гонорару не є достатньою та самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, якщо з поданих доказів встановлюються обсяг наданих послуг та їх вартість.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат суд також оцінює, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд ураховує, що ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд ураховує, що ця справа стосується стягнення заборгованості за одним типовим договором споживчого кредиту; правові та фактичні питання не відзначаються підвищеною складністю; позовна заява та додані до неї документи мають типовий характер для цієї категорії спорів; представник позивача участі у судових засіданнях не брав та просив розглядати справу за його відсутності; відповідач відзиву і процесуальних документів, які потребували б додаткової правової роботи, не подавав. Ціна позову становить 25 557,60 грн, тоді як заявлені 8000,00 грн витрат на правничу допомогу становлять істотну частину ціни позову.

За наведених обставин самі по собі договірний розмір гонорару та зазначена в детальному описі тривалість робіт не доводять розумної необхідності покладення на відповідача всіх 8 000,00 грн. Позивач не навів обставин, які б обґрунтовували необхідність саме такого розміру компенсації з огляду на складність, обсяг виконаної роботи, значення справи та її ціну.

Враховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та пропорційності судових витрат, а також конкретні обставини цієї справи, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн,

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №676967 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 19 березня 2023 року, який утворився станом на 12 грудня 2025 року у розмірі 25 557 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 200,00 грн; заборгованість за процентами – 22 357,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у сумі 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складене та підписане 06 жовтня 2026 року у порядку черговості, після відновлення електропостачання в приміщення суду та закінчення терміну тимчасової непрацездатності головуючого судді.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; р/р НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк»; юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов