Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №183/12563/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12563/25

№ 2/183/4306/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Самар в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю: представника позивача - Демарчук Н.О., суд -

у с т а н о в и в :

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №3464920 від 07 січня 2021 року в розмірі 40790 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір Позики №3464920 від 07.01.2021 року. 30 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №30062021 у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників за Договором №3464920 від 07.01.2021 року. 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №23/05/24 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників за Договором №3464920 від 07.01.2021, на суму 40790 грн., з них: 15000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25790 грн. сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі, а також судові витрати.

Відповідачем відзиву не подано, подані письмові пояснення, у яких посилаючи на те, що відповідно до умов договору позики від 07.01.2021 року первісним кредитором йому була надана сума позики у розмірі 15000 грн, а розмір нарахованих процентів на момент відступлення права вимоги позивачу склала 27790 грн. Вважає, що розмір процентів нарахований за договором позики суперечить висновкам, викладеним у постановах ВС від 27.01.2021 у справі № 755/22611/14-ц, від 21.07.2021 у справі № 310/9979/15 щодо недопущення у односторонньому порядку зміни умов договору: а у постанові від 23.08.2018 у справі № 444/9519/12 - неприпустиме одночасне нарахування двох видів процентів за своєю правовою природою. Щодо строку з якого припиняється нарахування процентів - правовий висновок висловлений у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року у справі № 444/3519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 15.03.2023 у справі № 300/438/18. Крім того, розмір процентів нарахований за користування кредитом є несправедливим у розумінні ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та суперечить ст.. 21 ЗУ «Про споживче кредитування»; не відповідає положенням Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985, Хартії захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973, Директивою 2005/29/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005, Директивою 2008/48/ ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 та суперечить рішенню Конституційного суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, постанові ВС від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Позивачем подані заперечення на пояснення відповідача, у яких посилається на те, що відповідач помилково застосовує у своїх запереченнях положення про відповідальність за порушення зобов`язання, тому як а ні первісним кредитором, а ні позивачем до відповідача за договором позики будь-яких нарахувань - пені, штрафів, неустойки і т.і. не застосовано. Що стосується процентів, що сторони погодили умови договору позики відповідно до яких в межах саме погоджених умов і були проведені нарахування за період, обумовлений умовами договору, у зв`язку з чим просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2025 року відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02 січня 2026 року ухвалою суду постановлено здійснювати розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та, посилаючись на ті ж підстави просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір Позики №3464920 від 07.01.2021 року, відповідно до якого кредит надається в загальному розмірі 15000 грн., строк кредитування коштами складає 4 днів, які починаються з 07.01.2021 та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом - п.п. 1.5. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору. 1.5.1. Знижена процентна ставка 1,81 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становлять 1140 грн; загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою 1083 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою 16140 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою процентною ставкою 16083 грн.

Строк кредиту визначений п.п. 1.4. Договору, яким передбачено, що «1.4. Строк кредиту 4 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору».

Так П.п. 4.3. Договору визначений порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація), а саме: п.п.4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту; п.п.4.3.2. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.

Відповідно до п.п. 4.4. Договору - «Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля Сторін передбачена в п.4.2 Договору виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в п.4.3 Договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину».

Договір підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит у строки, що визначені цим пунктом та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього, Правилах та в Заявці на пролонгацію.

Вказаний договір був укладений в електронній формі в особистому кабінеті, внаслідок отримано відповіді про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) яку було надано позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався кредитодавцем електронним повідомленням (смс- повідомлення) на мобільний телефонний номер (фінансовий номер) позичальника, а позичальник використовуючи одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) у вигляді CMC коду здійснив підписання договору, пропозиції про його укладення (акцепт), шляхом введення отриманого одноразового ідентифікатору у спеціально відведене віконце на сайті кредитодавця.

Відповідно до інформації, наданої АТ «ПУМБ» за вих.. КНО-07.8.5/121147БТ від 10.07.2026 на виконання ухвали суду від 06.07.26 року про витребування доказів: за перiод з 07.01.2021 по 11.01.2021 в Банку на iм 'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був вiдкритий рахунки НОМЕР_2 у валюті UAH банківська платіжна картка відкрита до даного рахунка НОМЕР_3 . В Банку на iм`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )була випущена банківська платіжна картка (далi - БПК) НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_2 у гривні. Паспорт: (ld-карта) документ № НОМЕР_4 ; орган що видав 1235, дата видачі паспорту: 12.01.2023; запис № 20001226-05914 дійсний до 12.01.2033. Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 . В анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вказано електрона адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 . В анкетi ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вказано номер телефону НОМЕР_5 , який 11.06.2026р. було змiнено на НОМЕР_6 . В результатi аналiзу операцiй, здiйснених по картi НОМЕР_3, яка вiдкрита на iм`я Сухий Юрiй Максимович (РНОКПП НОМЕР_1 ) за перiод з 07.01.2021 р. по 11.01.2021 р.- була виявлена операцiя по надходженню грошових коштiв у сумi 15 000,00 гривень через сервiс iншого банку. Банк еквайер "Sense Bank", що відповідає наданій позивачем разом з позовом квитанції до платіжної інструкції № 18634-1327-151927467.

З розрахунку заборгованості за договором № 3464920 від 07.01.2021 - позичальник ОСОБА_1 убачається, що 05 лютого 2021 року позичальником на рахунок первісного кредитора була внесена сума у розмірі 1000 грн, яка зарахована, відповідно до умов договору на погашення нарахованих процентів.

30 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №30062021 у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників за Договором №3464920 від 07.01.2021 року.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №23/05/24 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників за Договором №3464920 від 07.01.2021року.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що 07.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено договір № 3464920, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 15000 грн. строком на 4 днів зі сплатою за його користування 1,81 %, що становить 1083 грн - у разі повного погашення суми у визначений термін, тобто загальна сума 16083 грн. За спливом 4 днів сума кредиту з процентами (пільговими) відповідачем внесена не була, у зв`язку з чим, відповідно до умов п. 4 Договору відбулася його автопрологація та нарахування відсотків - 1,90% відсотків на день, що становить (15000*1,90%=285грн на день).

Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 3464920був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним та ТОВ «Авентус Україна» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Суд при цьому встановив, що відповідач на наданий ним банківський рахунок 07.01.2021 року отримав обумовлену договором суму позики у розмірі 15000 грн.

В цьому сенсі судом було також враховано п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 року № 113, за яким договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Також судом було встановлено, що 30.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір № 30062021, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги за кредитним договором № 3464920 від 07.01.2021 року, що підтверджується безпосередньо реєстром боржників, з виписки з якого вбачається наявність боргу у відповідача за таким договором в сумі 40790 грн, з яких борг за тілом кредиту 15000 грн, борг за відсотками 25790грн.

Також встановлено, що 23.05.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 23/05/24, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за кредитним договором № 3464920 від 07.01.2021 року, що підтверджується додатковою угодою № 1 до такого договору, укладеної між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс», та безпосередньо реєстром боржників, з виписки з якого вбачається наявність боргу у відповідача за таким договором в сумі 40790 грн, з яких борг за тілом кредиту 15000 грн, борг за відсотками 25790грн, а також витягом з Реєстру заборгованості № 1.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином в судовому засіданні на підставі належних доказів було підтверджено, що права вимоги за договором № 3464920 від 07.01.2021 року, укладеним ТОВ «Авентус Україна» із первісним кредитором, з рештою перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», внаслідок чого суд встановив факт переходу права вимоги за таким договором до позивача.

Доказів проведення оплати ОСОБА_1 боргу за договором № 3464920 від 07.01.2021 відповідачем суду не було надано.

Отже, суд встановив, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором 3464920 від 07.01.2021 року щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яку наразі він повинен сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «Факторинг Партнерс» суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене вмотивування, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору №3464920 від 07.01.2021 року позикодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договорами, строком відповідно на 4 днів, а відповідно до умов договору шляхом неповернення у визначений термін суми кредиту з процентами, строк дії продовжений, але не більше ніж на 90 днів, зі сплатою обумовлених між сторонами відсотків - 1,90 % на день.

З картки обліку Договору № 3464920 від 07.01.2021, убачається, що позичальником 11.01.2021 або раніше сума боргу не погашена, а тому строк дії договору продовжений на 90 днів, а розмір процентів складає 1,90% на день (15000грн*1,90%= 285 грн), тобто (94 дні*285грн=26790грн) 26790 грн, з яких необхідно вирахувати погашені 05.02.21 - 1000 грн, тобто загальна сума несплачених за договором процентів складає 25790 грн.

Таким чином суд встановив наявність боргу відповідача перед позивачем за договором від 3464920 від 07.01.2021 саме в сумі 40790 грн., з яких 15000 грн борг за тілом кредиту та 25790 грн. борг за процентами, що повністю узгоджується із умовами такого договору.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позикодавцем нараховані проценти всупереч діючого законодавства, тому як ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» - максимальний розмір денної процентної ставки який не може перевищувати 1%, визначений ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 року, який набрав законної сили 24.12.23, тобто нарахування здійснені до визначеної дати.

Також судом відхиляються посилання відповідача на необґрунтований розрахунок процентів, тому як правові висновки ВС, на які посилається відповідач а також нормативні акти щодо захисту прав споживачів, стосуються відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, які відповідачу не нараховувалися за означеним договором позики.

Отже, суд зауважує, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з відповідача боргу на загальну суму 40790 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн підтверджуються: договором № 02-07/2024, укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс про надання правової допомоги, за яким адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання щодо надання юридичної допомоги позивачу відповідно до прайс-листу до договору, вартість якої узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги; відповідно до заявки на надання юридичної допомоги узгоджено перелік та вартість послуг щодо надання правової допомоги з супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача, надання якої підтверджується витягом з акту.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі не дотримано розумність їх розміру, враховуючи незначну складність справи та її однотипність.

Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.

Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 16000 грн є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн є завищеними, неспівмірними з ціною позову та підлягають зменшенню до 4000 грн.

Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають стягненню у розмірі 4000 грн.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати ТОВ «Факторинг Партнерс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто сумі 2422,4 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про надання кредиту від 07 січня 2021 року № 3464920 у розмірі 40790 грн., з них: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25790 грн. - сума заборгованості за відсотками,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати в розмірі 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок копійок), що складаються з: витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,4 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, м. Київ, електронна пошта:office@factoringp.in.ua).

підповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , електронна пошта: відсутня).

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя І.Г. Дубовенко