Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №204/9950/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/9950/26

Провадження № 2/204/5564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми франшизи, -

У С Т А Н О В И В:

12 серпня 2026 року ТОВ «Експрес Страхування» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 із вимогами про стягнення суми франшизи, який передано судді працівниками суду 13 серпня 2026 року (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 27.12.2024 року між ТОВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 777.24.11993 строком дії з 27.12.2024 року по 26.12.2025 року, страхова сума 2 000 000 гривень. Даним Договором було застраховано ТЗ Infiniti QX80, pеєстраційний номер KE7000EE, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2021 року випуску. Франшиза за Договором страхування - 0,00% (0 гривень). 19 лютого 2025 року о 13:22 год. у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Infiniti QX80, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 року у справі № 172/367/25. Водночас, постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 року № 172/370/25 у настанні зазначеної ДТП визнано також, вину водія автомобіля Infiniti QX80, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_2 20 лютого 2025 року до позивача звернувся власник транспорного засобу Infiniti QX80, реєстраційний номер КЕ7000EE, із заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення автомобіля, тому ТДВ «Експрес Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування, у розмірі 215 655 гривень 29 копійок. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_6 , на дату ДТП була застрахована ПАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на підставі полісу № EP/220411998, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 гривень, франшиза становить 3 200 гривень. ПАТ «УСК «Княжа» в межах ліміту відповідальності визначеного Полісом № ЕР/220411998 відшкодувало позивачу завдану шкоду та виплатило страхове відшкодування в сумі 104 627 гривень 65 копійок, згідно розрахунку: 215 655 гривень 29 копійок (сплачена позивачем сума страхового відшкодування, яка є фактичним розміром збитку) / 2 (кількість осіб, винних у настанні ДТП) - 3 200 гривень (розмір франшизи, визначений Полісом № ЕР/220411998). На підставі зазначеного, відповідач повинен компенсувати позивачу суму франшизи у розмірі 3 200 гривень, визначену полісом №ЕР/220411998 на розмір якої ПАТ «УСК «Княжа» зменшило суму страхового відшкодування сплачену позивачу. Тому, позивач прохає стягнути з відповідача суму франшизи у розмірі 3 200 гривень, разом із витратами на судовий збір у розмірі 3328 гривень.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 63), яка надіслана учасникам справи супровідним листом від 10 вересня 2026 року (а. с. 64).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі (а. с. 72-73).

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 76), в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27 грудня 2024 року між позивачем – ТОВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір страхування наземний транспортних засобів №777.24.11993, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Infiniti QX80, державний номер НОМЕР_5 (а. с. 13-17)

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 18-19), ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Infiniti QX80, державний номер НОМЕР_5 .

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року (у справі 172/370/25), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Постанова набрала законної сили 12 квітня 2025 року (а. с. 30-31).

Із вказаної постанови убачається, що 19 лютого 2025 року о 13:10 годині по ґрунтовій дорозі сполученням с. Колоно-Миколаївка с. Манвелівка Синельниківського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Infiniti QX80» номерний знак НОМЕР_5 , не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на зустрічний автомобіль. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року (у справі 172/367/25), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Постанова набрала законної сили 12 квітня 2025 року (а. с. 27-28).

Із вказаної постанови убачається, що 19 лютого 2025 року о 13:10 годині по ґрунтовій дорозі сполученням с. Колоно-Миколаївка с. Манвелівка Синельниківського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на зустрічний автомобіль. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , станом на 19 лютого 2025 року, зареєстрована ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», відповідно до полісу №220411998 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 гривень, франшиза становить 3 200 гривень (а. с. 47).

20 лютого 2025 року до позивача звернувся власник транспорного засобу Infiniti QX80, реєстраційний номер КЕ7000EE, із повідомленням про настання події та заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення автомобіля на рахунок СТО (а. с. 42-43,44), тому 14 березня 2025 року ТДВ «Експрес Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 215 655 гривень 29 копійок на рахунок ПП «Сінг-Сервіс» (а. с. 46).

10 квітня 2025 року позивач звернувся до ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про виплату страхового відшкодування №3.25.00741-СК в порядку суброгації у сумі 215 655 гривень 29 копійок (а. с. 48-49).

14 квітня 2025 року ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» направило лист представнику позивача про прийняте рішення (а. с. 50), відповідно до якого сума страхового відшкодування, яка належить виплаті становить 104 627 гривень 65 копійок, тому 15 квітня 2025 року ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» перерахувало позивачу суму страхового відшкодування у сумі 104 627 гривень 65 копійок (а. с. 51).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 19 лютого 2025 року внаслідок порушення Правил дорожнього руху водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується постановами Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року у справах № 172/370/25 та № 172/367/25. З огляду на обопільну вину обох водіїв у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, фактичний розмір збитків, тобто сума виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 215 655 гривень 29 копійок, обґрунтовано розподілена пропорційно між учасниками ДТП.

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV втратив чинність 01 січня 2025 року на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21 травня 2024 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії на умовах, на яких вони були укладені.

Враховуючи, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , був укладений із ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у 2024 році (тобто до набрання чинності новим Законом № 3720-IX), до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке було чинним на момент укладення цього договору, а саме Закон України № 1961-ІV.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Приписами п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. ст. 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування страхувальнику при прийнятті відповідного рішення.

Франшиза, відповідно до пункту 77 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» визначається як частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачалося, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно з вимогами ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за полісом обов`язкового страхування. У зв`язку з цим страховик відповідача здійснив виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності (104 627 гривень 65 копійок), зменшивши суму виплати на розмір франшизи 3 200 гривень, передбаченої зазначеним полісом.

Оскільки ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» правомірно зменшило виплату страхового відшкодування на суму франшизи у розмірі 3 200 гривень, ця частина майнової шкоди підлягає стягненню безпосередньо з винної особи — відповідача ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач у наданій суду заяві позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд доходить висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення шляхом стягнення з відповідача суми франшизи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, суд здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 50% сплаченого ним при зверненні до суду судового збору, а також повертає 50% судового збору позивачу із Державного бюджету України у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 247, 258, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, м. Київ, пр. С. Бандери, буд. 22; ЄДРПОУ 36086124) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми франшизи – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» суму франшизи у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» сплачений судовий збір у сумі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна