Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №620/9347/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9347/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також – відповідач 1, ГУ ПФУ в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також – відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2026 №254150040058 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1983 по 23.02.1986, всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.03.2026, і здійснити відповідні нарахування й виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.03.2026 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 03.04.2026 № 254150040058 їй було безпідставно відмовлено через не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 по 23.02.1986 та всіх періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , у зв`язку з чим вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення.

20.08.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи про правомірність рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 03.04.2026 № 254150040058 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного 33-річного страхового стажу (фактично обчислено 25 років 8 місяців 1 день). Зауважив, що період навчання та періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 не зараховано обґрунтовано, оскільки запис про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки зроблено з порушенням пунктів 2.12, 2.13 Інструкції № 58 (без зазначення серії, номера та дати свідоцтва про шлюб), довідка про шлюб подана в копії, а свідоцтво про шлюб взагалі не надано. Крім того, наголосив, що ГУ ПФУ в Чернігівській області є неналежним відповідачем, оскільки оскаржуване рішення приймалося іншим органом за принципом екстериторіальності, а вимога про стягнення 10 000 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзив на позов не подано.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який рішенням від 03.04.2026 №254150040058 відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу -33 роки.

Повідомлено, що страховий стаж особи становить 25 років 08 місяців 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1983 по 23.02.1986 згідно з дипломом від 23.02.1986 серія НОМЕР_3 та періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 14.04.1986 серія НОМЕР_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Запис про зміну прізвища на титульній сторінці трудової книжки внесено з порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58, а саме - не зазначено серію, номер та дату видачі свідоцтва про шлюб. Довідку про шлюб від 19.05.2000 неможливо взяти до уваги, оскільки вона подана у ксерокопії, а не в оригіналі. Свідоцтво про шлюб відсутнє.

Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 цього Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 33 років (у період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Частиною першою статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі — Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до п.20 цього Порядку, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Крім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (чинною на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах) (далі -Інструкція №162) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58), яка діяла після втрати чинності Інструкції №162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 та п.1.1. Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є її трудова книжка.

При цьому, у відповідності до п.2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанови №656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови №656 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 Постанови №656, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Зазначене також регламентується пунктом 4.1.Інструкції №58.

Згідно з пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі — Інструкція № 58), зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

При цьому, відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови та постанови від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Наведене вказує на те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 по 23.02.1986 та періодів роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 стало те, що запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » на титульній сторінці трудової книжки зроблено з порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58 (не вказано серію, номер та дату свідоцтва про шлюб), а також неподання оригіналу свідоцтва про шлюб.

Працівник не відповідає за правильність, повноту або належне оформлення записів у трудовій книжці та не має обов`язку чи можливості здійснювати контроль за дотриманням роботодавцем правил її ведення.

Формальні недоліки, неналежний порядок ведення чи заповнення трудової книжки та іншої кадрової документації з вини адміністрації підприємства, установи або організації не можуть бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Зазначений правовий висновок відповідає сталій та послідовній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах: від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17; від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а; від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17; від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.

У постановах Верховного Суду наголошено, що підставою для зарахування періодів роботи до трудового стажу є наявність належним образом оформлених записів у трудовій книжці про прийом та звільнення з роботи. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки посадових осіб роботодавця, але не для працівника, який реалізує своє право на пенсійне забезпечення.

Крім того, факт підтвердження належності трудової книжки та диплому про навчання саме позивачу підтверджується сукупністю наданих до матеріалів справи письмових доказів: копією диплома з відзнакою серії НОМЕР_3 про здобуття освіти в період з 01.09.1983 по 23.02.1986; копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24.01.1987 (укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у результаті якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 »); копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 20.02.1997, де зазначено, що після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_3 »; копією довідки про укладення шлюбу від 19.05.2000; відповіддю Відділу ДРАЦС у м. Чернігові від 16.05.2026 № 1184/1000-24-26-24.15/24.15, відповідно до якої повторна видача свідоцтва про шлюб є неможливою з об`єктивних причин через реєстрацію актового запису компетентними органами іноземної держави та зупинення Конвенції про правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтями 73, 74, 75, 76 КАС України належними, допустимими, достовірними та вірогідними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та підтверджують обставини справи. Надані позивачем письмові докази у своїй сукупності є достатніми для беззаперечного висновку про належність їй спірних документів та підтвердження стажу.

Суд зауважує, що відповідачем не висловлювалося сумнівів щодо достовірності самих відомостей про періоди роботи чи навчання позивача, а підставою для відмови слугували лише процедурно-формальні зауваження до записів на титульній сторінці трудової книжки.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факти виконання позивачем трудових обов`язків у спірні періоди та її навчання у навчальному закладі.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2026 № 254150040058 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на повне підтвердження наявного страхового стажу (понад необхідні 33 роки з урахуванням спірних періодів навчання та роботи), для ефективного захисту порушеного права позивача відповідно до вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV.

При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивачки, що зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання 01.09.1983 по 23.02.1986, всіх періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 10.03.2026, і здійснення відповідних нарахувань й виплат, мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, дане питання за наслідками розгляду цієї справи перебуває в межах компетенції та зобов`язань саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (як суб`єкта владних повноважень, який здійснював розгляд заяви позивачки), а не Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, як про те просить позивачка.

Вказаний спосіб захисту відповідає правовій позиції КАС ВС, висловленій у постанові від 19.05.2025 у справі № 240/505/24.

Таким чином, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1983 по 23.02.1986 та всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , і призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.03.2026, і здійснити відповідні нарахування й виплату.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн на підтвердження яких позивачем надані відповідні документи (а.с.28-32), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, справа № 620/9347/26 віднесена судом до справ незначної складності, позов задоволено частково. Також, по зазначеній категорії справ, сформована правова позиція Верховного Суду.

Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Враховуючи викладене, вказані обставини свідчать, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 665,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 665,60 грн та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2026 №254150040058 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1983 по 23.02.1986, всі періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.03.2026, і здійснити відповідні нарахування й виплату.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп), сплачений відповідно до квитанції від 14.08.2026 та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350.

Дата складення повного рішення суду - 06.10.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб