Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/9460/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокусправа № 580/9460/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 25 серпня 2026 року;

- зобов`язати комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» надати ОСОБА_1 запитувану нею в інформаційному запиті від 25 серпня 2026 року інформацію з урахуванням висновків суду.

Ухвалою судді від 07.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач надав неточну, неповну та недостовірну інформацію на інформаційний її запит від 25 серпня 2026 року, який адресований в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачу надана запитувана інформація в обсязі, який знаходиться в матеріалах інвентаризаційної справи. Водночас незгода з інформацією або документами не є тотожною доказуванню того, що розпорядник надав недостовірну інформацію.

У відповіді на відзив позивач не погодилась з твердженнями відповідача та зазначила, що останньому відомо про наявність двох номерів інвентаризаційної справи, однак не надано інформацію щодо законних підстав вказаних змін, що є доказом ненадання точної, повної та достовірної інформації на інформаційний запит від 13.04.2026 року. Крім того, ні у відповіді від 31.08.2026 року №166з/1, ні у відповіді від 04.09.2026 року №177з/1 відповідач не надав інформацію про підстави зміни номеру інвентаризаційної справи, що є підставою для висновку про фальсифікацію матеріалів інвентаризаційної справи.

Відповідач подав заперечення на відповідь, в яких зазначив, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не покладає на розпорядника обов`язку створювати нову інформацію, встановлювати шляхом припущень причини історичних подій, реконструювати відсутні документи або формувати висновки, які безпосередньо не містяться у наявних документах. Якщо наявні у відповідача документи не містять відомостей, які дозволяють достовірно встановити, хто, коли, з яких причин та на якій підставі вніс певний запис або змінив номер інвентаризаційної справи, відповідач не може створювати таку інформацію шляхом припущень чи власного тлумачення історичних обставин. Саме тому повідомлення про відсутність документально зафіксованих відомостей є належним повідомленням про фактичний стан інформації, якою володіє підприємство. Позивачу повідомлено відомості, які містяться у наявних документах, а також прямо зазначено про відсутність інших документованих відомостей щодо поставлених нею питань.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до КП «ЧООБТІ» з інформаційним запитом, у якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо номеру інвентаризаційної справи по будинку АДРЕСА_1 ; дати створення справи; дати, підстави та мети виготовлення документа «Расчёт ид. долей домостр. № 3 по пер. Шевченка» і підпису Беркун на його звороті; підстави та мету запису «Отчуждаемая часть».

Листом від 31.08.2026 №166з/1 відповідач повідомив наступну інформацію:

« 1. Щодо номера та дати заведення інвентаризаційної справи

Згідно з відомостями, зазначеними на титульній сторінці інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 , первинний номер інвентаризаційної справи - № 4606. У подальшому на титульній сторінці зазначено номер інвентаризаційної справи №596. Інвентаризаційну справу заведено 07.12.1966 року. На підтвердження зазначеної інформації надається належним чином засвідчена копія титульної сторінки інвентаризаційної справи.

2. Щодо документа «Расчет ид. долей на домостр. № 3 по пер. Шевченка»

У матеріалах інвентаризаційної справи міститься «Расчет ид. долей на домостр. №3 по пер. Шевченка», який знаходиться на аркуші 36 інвентаризаційної справи. Згідно з наявними в інвентаризаційній справі документами, зазначений розрахунок виготовлено 03.07.1997 року на підставі заяви від 02.07.1997 року та довідки №293 від 25.06.1997 року. Заява від 02.07.1997 року стосується оформлення документів для приватизації квартири АДРЕСА_2 . Інших документів, заяв, замовлень чи відомостей, які б містили інформацію щодо іншої підстави або мети виготовлення зазначеного розрахунку, серед наявних у матеріалах інвентаризаційної справи не встановлено. На підтвердження зазначеної інформації надаються належним чином засвідчені копії відповідних документів з матеріалів інвентаризаційної справи. Копії документів, що містять персональні дані фізичних осіб, надаються із знеособленням відповідних відомостей шляхом їх закриття у копіях документів, оскільки такі відомості не стосуються предмета інформаційного запиту.

3. Щодо запису «Отчуждаемая часть»

Під час ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи встановлено, що відомості або документи, які б давали можливість достовірно визначити підставу та мету внесення запису «Отчуждаемая часть», у наявних матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

У зв`язку з відсутністю відповідних документів у матеріалах інвентаризаційної справи КП «ЧООБТІ» не має можливості надати іншу інформацію щодо підстав та мети внесення зазначеного запису, окрім тієї, що безпосередньо міститься в матеріалах справи.

4. Щодо підпису «Беркун» на зворотному боці документа

На виконання запиту також оглянуто лицьовий та зворотний боки аркуша «Расчет ид. долей на домостр. № 3 по пер. Шевченка», який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи.

Повідомляємо, що на зворотному боці зазначеного аркуша запис або підпис «Беркун» відсутній.

На підтвердження цього надається належним чином засвідчена копія «Расчет ид. долей на домостр. №3 по пер. Шевченка» з лицьового та зворотного боків.

Таким чином, КП «ЧООБТІ» надає наявну та підтверджену матеріалами інвентаризаційної справи інформацію щодо порушених в інформаційному запиті питань.

5. Щодо надання копій документів та інформації з обмеженим доступом

При наданні копій документів КП «ЧООБТІ» враховано вимоги законодавства щодо захисту інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом може бути конфіденційною, таємною або службовою.

Частиною восьмою статті 6 зазначеного Закону встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

У зв`язку з цим у копіях документів, що додаються до цієї відповіді, вилучено (замальовано) відомості, які містять персональні дані інших фізичних осіб та доступ до яких обмежений відповідно до закону, при цьому інша інформація, що міститься у документі та доступ до якої не обмежений, надається.

Такий спосіб надання копії документа забезпечує доступ до запитуваної інформації без розголошення інформації з обмеженим доступом».

В додатках до вказаного листа зазначені: засвідчена копія титульної сторінки інвентаризаційної справи - на 1 арк.; засвідчені копії документів, на підставі яких виготовлено «Расчет ид. долей на домостр. №3 по пер. Шевченка», - на 2 арк., із знеособленням відомостей, що містять персональні дані фізичних осіб, шляхом закриття відповідних відомостей у копіях документів; засвідчена копія «Расчет ид. долей на домостр. № 3 по пер. Шевченка» з лицьового та зворотного боків - на 1 арк.

Вважаючи, що надана відповідачем відповідь містить неточну, неповну та недостовірну інформацію, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що в розумінні ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі – Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 5 Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

В розумінні положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2)відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Враховуючи, що до 01.01.2013 КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проводило реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тому останнє є розпорядником публічної інформації, яка знаходиться в нього та стосується періоду часу до 01.01.2013.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

В розумінні ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 Закону № 2939-VI письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2)загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

З аналізу наведених вимог закону слідує висновок, що розпорядник інформації має надати достовірну та повну інформацію за запитом заявника.

Дослідивши зміст запиту від 25.08.2026 та наданої на нього інформації, суд зазначає, що листом від 31.08.2026 №166з/1 відповідач надав розгорнуту відповідь на усі поставлені запитання та вимоги.

Позивач стверджує, що відповідач, знаючи про наявність двох номерів інвентаризаційної справи, не надав інформацію щодо законних підстав вказаних змін, а також щодо підстав зміни номеру інвентаризаційної справи, що на її думку є доказом ненадання точної, повної та достовірної інформації на інформаційний запит.

Суд вважає наведені твердження необґрунтованими, оскільки відповідач не зобов`язаний на підставі запиту про надання публічної інформації створювати нову інформацію, яка відсутня в його розпорядженні. Позивач помилково вважає, що відповідач повинен здійснити перевірку підстав внесення відомостей чи перевірку коригування інформації в інвентаризаційній справі, оскільки вимоги закону про надання доступу до публічної інформації не передбачають обов`язку її створення. Відповідно, відсутність документів в інвентаризаційній справі є підставою для повідомлення позивачу про їх відсутність, що і виконано відповідачем. В той же час, копії матеріалів інвентаризаційної справи, які стосувались порушених у запиті від 25.08.2026 питань, надані позивачу листом від 31.08.2026 №166з/1.

Щодо викладеного позивачем твердження про підроблення матеріалів інвентаризаційної справи суд зазначає, що перевірка таких обставин у межах публічно-правового спору щодо надання відповіді на запит, адміністративним судом не здійснюється, оскільки підроблення документів є кримінальним правопорушенням за яке передбачена відповідальність за результатами розслідування кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачу надано повну та достовірну інформацію в межах вимог запиту на інформацію від 25.08.2026, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу матеріалів справи суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО